7. Порівняйте територіально-адміністративний устрій та систему управління на

Слобідській Україні та Гетьманщині в другій половині XVII – XVIII ст.

Адміністративно-територіальний устрій на Слобідській Україні був здебільшого подібним до Гетьманщини. В 17 ст. тут існувало п'ять полків, які становили військові і адміністративно-територіальні одиниці: Острогозький (1652-1658), Сумський (1652-1658), Охтирський (1651-58), Харківський (1659-1660), Балакліївський (1669-1670). В 1670 Балакліївський полк було приєднано до Харківського, з якого в 1685 виділився Ізюмський полк. Полкові канцелярії підпорядковувались білгородському воєвод, через нього - Розрядному приказу, а згодом -Посольському приказу. Намагання Слобідської України приєднатись до Гетьманщини викликало рішучий опір з боку російських властей. 28.7.1765 російський уряд ліквідував слобідські козачі полки і на їх місці утворив регулярні гусарські частини за російським зразком. На слобідських землях було утворено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові. олковий устрій і уряди (полкові й сотенні) були подібні (з невеликими відмінами) до тих, що існували на Гетьманщині (дивись Полковий устрій). У другій половині 17 ст. старшину обирали на козацьких радах (фактично на радах старшини), і затверджувала їх московська влада.

8. Промисли, що були головними на території краю у другій половині XVII – XVIII ст.

Стрижнем економіки України у XVII ст. було сільське господарство, розвиток аграрного сектору визначали рутинний стан техніки та екстенсивний метод господарювання. Відбувалися суттєві зрушення не тільки в аграрному секторі, але і в промисловості, торгівлі, фінансах. Базовими підвалинами розвитку промисловості того часу були ремесло та промисли.

Організація народного господарства на Слобідської України була подібна до тієї, що на Гетьманщині. Населення займалося в основному хліборобством і пов'язаним з ним скотарством. Панівною системою хліборобства була перемінна.

Значне місце на Слобідській Україні займало вівчарство, бджільництво, садівництво, рибальство, млинарство, діхтярство, і кустарні промисли . Помітне місце посідала соляна промисловість і особливо салітрарництво. У 18 ст. з'являються мануфактури, зокрема Чугуївська шкіряна, скарбова тютюнова в Охтирці), Салтівська суконна графа Гендрикова , шовкові заводи в м. Новій Водолазі (кін. 18 ст.)

Осередками торгівлі були ярмарки, здебільше локального характеру.

Жваві торгові стосунки були між Слобідською Україною і Гетьманщиною. З Слобідської України йшла до Гетьманщини сіль з Торських і Бахмутських соляних заводів, з Гетьманщини на Слобідську Україну йшли промислові вироби, зокрема скло, залізні вироби, поташ і смалчуг, горілка тощо

9)Головні галузі економіки Слобідської України у другій половині XVII – XVIII ст.

На Слобідській Україні в другій половині XVIII ст. па­нували феодально-кріпосницькі відносини. Основну роль відігравало сіль­ське господарство. Успішніше розвивалося рільництво на родючих чорно­земних фунтах у південній та степовій частинах України.

Поглиблювалася спеціалізація окремих сільськогосподарських райо­нів. У деяких фільварках частка пшениці сягала 30% озимих. На Слобожанщині більше уваги приділяли вирощуванню жита, на півдні - пшениці, зокрема арнаутки, попит на яку за кордоном зростав із кожним роком. Почали вирощувати картоплю, кукурудзу, цукрові буряки й соняшник, а також технічні культури - тютюн, льон, коноплі. У Південній Україні та в Криму розвивалися садівництво й виноградарство. Окремі зе­млевласники освоювали багатопільну систему, закладаючи основу для ра­ціонального ведення сільського господарства.

Сталися зрушення і в промисловому виробництві. На основі дрібних селянських промислів виникли мануфактури. Проте за умов панування на­турального господарства існувало чимало мануфактур, кустарно-кооперативних промислів і підприємств, де працювали кріпаки.

В Україні діяли підприємства з одночасним використанням примусової та найманої праці. Поява і зростання великих мануфактур (винокурень і те­кстильних виробництв), вкладання в їхнє будівництво значних коштів свід­чили про формування нового типу підприємств - капіталістичних.

Поглиблювалася спеціалізація в окремих галузях промисловості, вини­кали нові самостійні галузі. Продукція рудень задовольняла і населення, зайнятого в сільському господарстві. Зростання промислового виробництва позитивно позначилося на роз­витку торгівлі, що пожвавилася завдяки ярмаркам у Києві, Ніжині, Полтаві, Чернігові, Харкові та ін.

Розвивалися міста як центри економічного, політичного і культурного життя. Наприкінці XVIII ст. кількість поселень міського типу досягла 200. Міста відігравали велику об"єднавчу роль у становленні економічної укра­їнської спільності, З розвитком економіки, внутрішніх ринків помітно зростала роль Украї­ни а зовнішній торгівлі. Все це свідчило про формування якісно нових еко­номічних відносин - капіталістичних.