Класифікація хвороб молодняку

Хвороби молодняку поділяють на 4 групи:

1) антенатальні (від лат. ante - перед і natus - народження) - захворювання, зумовлені порушенням внутрішньоутробного розвитку плода; до цієї групи відносять антенатальну гіпотрофію та атрезію (грец. а - заперечення, tresis - отвір) – відсутність анального отвору, інші природжені патології;

2) інтранатальні хвороби (від лат. infra - всередині і natus) - патологія новонароджених, яка виникає під час родів. Це зокрема асфіксія біла і синя та кровотеча з пуповини;

3) неонатальні хвороби (від лат. neos - новий і natus) виникають у новонародженого молодняку. Сюди можна віднести омфаліт, пупковий сепсис, анемію, шлунково-кишкові хвороби, що перебігають із симптомом діареї;

4) постнатальні хвороби (від лат. post- після і natus) розвиваються після періоду новонародженості.

В основу класифікації неонатальних шлунково-кишкових хвороб які перебігають із симптомом діареї, покладені різні принципи, і єдиної думки щодо цього питання немає. Однією з найбільш поширених є класифікація, запропонована академіком В.П.Урбаном (1978). Враховуючи результати наукових розробок різних учених, нині всі хвороби новонароджених телят із симптомами розладів функцій органів травлення, поділяють на чотири групи: незаразні, інфекційні, паразитарні та хвороби, які викликаються асоціаціями мікроорганізмів (змішані інфекції).

До незаразних хвороб відносять казеїно-безоарну хворобу, молозивний токсикоз, аліментарну й аутоімунну диспепсії. Діареєю також супроводжуються гіпотрофія, гострий катаральний гастроентерит, виразковий абомазит, А-гіповітаміноз.

Незаразні хвороби, як правило, ускладнюються розвитком ендогенного дисбактеріозу, який на початку з'являється у гіпотрофіків. Дисбактеріоз характеризується зміною співвідношення між окремими групами мікроорганізмів: збільшується кількість гнильних - вульгарний протей, паличка синьо-зеленого гною, токсигенних анаеробів, несправжніх молочнокислих мікроорганізмів, грамнегативних та ентеропатогенних - Е. соlі, дріжджоподібних, а кількість корисних молочнокислих, грампозитивних мікроорганізмів - ентерококів, біфідобактерій, Lactobacterium acidophilum, Str. lactis- зменшується. При дисбактеріозі насамперед зменшується кількість біфідобактерій, які у здорових тварин створюють у кишечнику кисле середовище, що затримує ріст і розмноження патогенних і умовно-патогенних мікробів, регулюють перистальтику кишечнику, пригнічують гнильну мікрофлору, синтезують вітаміни. Дисбактеріоз характеризується також зміною місця локалізації окремих мікроорганізмів - гнильні, грамнегативні заселяють не лише товстий, а й тонкий кишечник і навіть сичуг. Мікроорганізми вступають у нові, незвичні асоціації, у яких відбувається взаємне підвищення вірулентних властивостей.

У клінічно здорових 3-7-денних телят питома вага бактерій групи кишкової палички у тонкому кишечнику становить до 1 %, у товстому -20-30 %, а основну частину мікрофлори становлять лакто- і біфідобактерії, а також анаеробні пептострептококи.

Мікроорганізми у великій кількості виділяються у зовнішнє середовище, швидко пасажуються через сприйнятливих до зараження тварин, чим підвищується їхня вірулентність. У подальшому вони здатні самі викликати захворювання, визначати його розвиток і закінчення (екзогенний дисбактеріоз). Симбіонти, які нагромаджуються у зовнішньому середовищі, діють як єдиний інфекційний агент. Вони викликають захворювання новонароджених тварин з вираженим симптомокомплексом токсикозу. Це так звані змішані, або асоційовані інфекції новонароджених. Оскільки асоціації мікроорганізмів досить різноманітні і не бувають постійними, виявити провідний агент важко, а інколи і неможливо, то було запропоновано називати такі хвороби токсичною диспепсією. Удосконалення лабораторної діагностики, безумовно, дозволить у майбутньому більш чітко окреслити нозологію цих захворювань.

На основі незаразних хвороб, токсичної диспепсії можуть виникати специфічні інфекційні хвороби: колібактеріоз, сальмонельоз, анаеробна ентеротоксемія, стрептококоз, кандидомікоз, рота- і коронавірусні діареї, а також діареї, викликані адено-, ентеро-, астро- і парвовірусами, вірусом параінфлюенци. Інфекційні хвороби, як правило, ендогенного походження, тобто збудник живе в кишечнику господаря і не заноситься ззовні, з інших господарств.

З паразитарних хвороб у новонародженого молодняку спостерігається криптоспоридіоз, який також перебігає частіше в асоціації з інфекційними чи незаразними хворобами.

На основі досягнень сучасної вірусології, бактеріології, імунології, епізоотології, незаразної патології вчені різних країн дійшли висновку, що здебільшого шлунково-кишкові хвороби новонароджених мають змішану незаразно-інфекційну природу. Основою, фундаментом для виникнення інфекційних хвороб є порушення гігієни годівлі та утримання маточного поголів'я і новонароджених, а також хвороби незаразної етіології.