3. За джерелами виникнення:

а) систематичні (ринкові) ризики, які обумовлені загальними змінами, що відбуваються в економіці – циклом розвитку економіки країни, кон'юнктури інвестиційного ринку;

б) несистематичні (специфічні або корпоративні) ризики, які притаманні конкретному об'єкту інвестування через некваліфіковане управління підприємством – реципієнтом, посилення конкуренції в окремому сегменті інвестиційного ринку, неоптимальну структуру активів і капіталу підприємства тощо.

Ризики завжди виникають при формуванні будь-якого управлінського рішення, коли результат неможливо точно передбачити. Тобто ризики за економічною сутністю розглядаються як можливість втрати або отримання певних вигід, що мають випадкову природу внаслідок певних рішень.

Як відомо із теорії прийняття рішення розрізняють три можливих ситуації вибору:

1. вибір за умов визначеності, коли результат рішення обумовлений чинниками, що можуть бути кількісно оцінені, і результат передбачений заздалегідь;

2. вибір в умовах ризику, коли результат точно не можна передбачити, але відомо про можливий розподіл вірогідностей настання того або іншого ісходу рішення;

3. вибір в умовах невизначеності, коли результат рішення є випадковим і відсутня інформація про вірогідність настання наслідку рішення.

Ризики не є синонімом невизначеності, але вони виникають саме в умовах невизначеності, і саме через необхідність суб'єкта господарювання зробити вибір при формуванні управлінського рішення, виходячи з певних прогностичних параметрів вибору.

Виходячи з практики здійснення управлінської діяльності в умовах невизначеності і ризику важливими є не тільки знання можливих наслідків будь-якого рішення, але й інформація про вірогідність їх настання.

Концепція врахування фактора ризику в інвестиційних розрахунках полягає в об'єктивній оцінці його рівня з метою забезпечення формування необхідної дохідності інвестиційних операцій і розробки системи заходів, що мають мінімізувати його негативні фінансові наслідки для інвестиційної діяльності підприємства.

Так, як інвестиційний ризик характеризує вірогідність виникнення непередбачуваних фінансових втрат, його рівень при оцінці визначається як відхилення очікуваних доходів від інвестування від середньої або розрахункової величини. А тому оцінка інвестиційних ризиків завжди пов’язана з оцінкою очікуваних доходів і вірогідністю їх втрат.

В процесі оцінки можливого розміру фінансових втрат від здійснення інвестиційної діяльності використовуються абсолютні і відносні їх показники. Абсолютний розмір фінансових втрат, який пов’язаний з інвестиційним ризиком, представляє собою суму збитків, які зазнав інвестор у зв’язку з настанням несприятливих умов, які притаманні для даного ризику. Відносний розмір фінансових втрат, який пов’язаний з інвестиційним ризиком і представляє собою відношення суми збитків до вибраного базового показника (наприклад, до суми очікуваного доходу від інвестицій, до суми інвестованого капіталу і т.п.)

Для кількісного оцінювання рівня ризику використовується принцип визначення можливих змін показників ефективності проекту в умовах тих чи інших несприятливих для інвестицій подій. Таким показником може бути рівень середньоквадратичного відхилення (σ), коефіцієнт варіації (CV), ß-коефіцієнт (“бета”), або експертним шляхом. Ризики оцінюються по кожному інвестиційному проекту (фінансовому інструменту).

Середньоквадратичне відхилення є найбільш розповсюдженим показником оцінки рівня інвестиційних ризиків. Розрахунок цього показника дозволяє врахувати коливання очікуваних доходів від різних інвестицій. Розглянемо механізм оцінки ризиків на основі визначення середньоквадратичного відхилення по заданим даним, що наведені у таблиці 1.

Приклад 19. Порівнюючи дані по окремих інвестиційних проектах, можна побачити, що розрахункові величини доходів по проекту "А" коливаються в межах від 200 до 600 млн. грн. при сумі очікуваних доходів у цілому 450 млн. грн. По проекту "Б" сума очікуваних доходів у цілому також складає 450 млн. грн., однак їх змінність здійснюється в діапазоні від 100 до 800 млн. грн. Навіть таке просте зіставлення дозволяє зробити висновок про те, що ризик реалізації інвестиційного проекту "А" значно менший, ніж проекту "Б", де коливання розрахункового доходу вище.

Таблиця 1.Розподіл імовірності очікуваних доходів по двох інвестиційних проектах

Можливі значення кон'юнктури інвестиційного ринку	Інвестиційний проект "А"			Інвестиційний проект "Б"
	Розрахунковий доход, млн. грн.	Значення імовірності	Сума очікуваних доходів, млн. грн. (2х3)	Розрахунковий доход, млн. грн.	Значення імовірності	Сума очікуваних доходів, млн. грн. (2х3)
Висока Середня Низька	600 500 200	0,25 0,50 0,25	150 250 50	800 450 100	0,20 0,60 0,20	160 270 20
У цілому	-	1,0	450	-	1,0	450

Ч исельне значення цієї змінності характеризує показник середньоквадратичного відхилення (σ), що розраховується по формулі:

σ = Σⁿ_t=1 (ε - ε_R)² × P_i (24)

де: t - число періодів;

n - число спостережень;

ε - розрахунковий доход по проекту при різних значеннях кон'юнктури;

ε_R - середній очікуваний доход по проекту;

P_i - значення імовірності, що відповідає розрахунковому доходу.

Розрахунок цього показника по розглянутим даним приведений у таблиці 2.

Таблиця 2. Розрахунок середньоквадратичного відхилення по двом інвестиційним проектам

Варіанти проектів	Можливі значення кон'юнктури інвестиційного ринку	ε	εR	[ε - εR ]	[ε - εR ]2	Pi	[ε-εR]×Pi	(ε-εR)2×Pi
Проект "А"	Висока Середня Низька	600 500 200	450 450 450	+150 +50 -250	22500 2500 62500	0,25 0,50 0,25	5625 1250 15625	- - -
	У цілому		450	-	-	1,00	22500	150
Проект "Б"	Висока Середня Низька	800 450 100	450 450 450	+350 0 -350	122500 0 122500	0,20 0,60 0,20	24500 0 24500	- - -
	У цілому	-	450	-	-	1 00	49000	221

Результати розрахунку показують, що середньоквадратичне відхилення по інвестиційному проекту "А" складає 150, у той час як по інвестиційному проекту "Б" - 221, що свідчить про більший рівень його ризику.

Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою (у попередньому прикладі вони були однаковими - 450 млн. грн.). Розрахунок коефіцієнта варіації (СV) здійснюється по формулі:

СV = σ / ε_R (25)

Для ілюстрації механізму оцінки ризику на основі коефіцієнта варіації дані попереднього розрахунку доповнимо аналогічними показниками по проекту "В" (таблиця 3).

Таблиця 3. Розрахунок коефіцієнта варіації в трьом інвестиційним проектам

Варіанти проектів	Середньоквадратичне відхилення σ	Середній очікуваний доход по проекту εR	Коефіцієнт варіації СV
Проект "А" Проект "Б" Проект "В"	150 221 318	450 450 600	0,33 0,49 0,53

Результати розрахунку показують, що найменше значення коефіцієнта варіації - по проекту "А", а найбільше - по проекту "В". Таким чином, хоча очікуваний доход по проекту "В" на 33% вище, ніж по проекті "А" ((600-450)/450 *100), рівень ризику по ньому, обумовлений коефіцієнтом варіації, вище на 61% ((0,53-0,33)/0,33 *100).

Отже, при порівнянні рівнів ризиків по окремих інвестиційних проектах перевага варто віддавати тому з них, по якому значення коефіцієнтів варіації найнижче (що свідчить про найкраще співвідношення ризику і доходу).

ß-коефіцієнт (бета-коефіцієнт або "бета") дозволяє оцінити ризик індивідуального інвестиційного проекту стосовно рівня ризику інвестиційного ринку в цілому. Цей показник використовується в основному для аналізу ризикованості вкладень в окремі цінні папери (у порівнянні із систематичним ризиком усього фондового ринку). Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

ß = ρσ_ц / σ_ф (26)

де ρ – кореляція між доходом від індивідуального виду цінних паперів і середнім рівнем прибутковості фондових інструментів у цілому;

σ_ц – середньоквадратичне відхилення прибутковості по індивідуальному виду цінних паперів;

σ_ф – середньоквадратичне відхилення прибутковості по фондовому ринку в цілому.

Рівень ризику окремих цінних паперів визначається на основі наступних значень ß-коефіцієнта:

Значення ß-коефіцієнта	Рівень ризику цінного паперу
ß = 1 ß > 1 ß < 1	Середній Високий Низький

Таким чином, разом з ростом значення ß-коефіцієнта зростає і рівень систематичного ризику інвестицій.

Експертний метод оцінки ризиків здійснюється в тому випадку, якщо у інвестора відсутні необхідні інформативні або статистичні дані для розрахунків вищевикладених показників або якщо намічуваний інвестиційний проект не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців (інвестиційних, страхових, фінансових менеджерів) і відповідній математичній обробці результатів цього опитування. З метою одержання більш розгорнутої характеристики рівня інвестиційного ризику по проекту опитування варто орієнтувати на окремі види ризиків, характерні для даного інвестиційного проекту.

Аналогові методи оцінки рівня інвестиційного ризику дозволяють визначити рівень ризику по окремих найчастіше повторюваних інвестиційних операціях підприємства. При цьому для порівняння можуть бути використані як особистий, так і зовнішній досвід здійснення таких інвестиційних операцій.

Інвестиційний менеджер має приймати рішення щодо того, чи є дохідність запропонованого проекту достатньою для компенсації його відмови від поточного споживання (згідно з індивідуальною нормою надання переваги в часі) і для винагороди за підприємницький ризик у зв'язку з реалізацією проекту. Саме остання складова необхідного рівня доходності в спеціальній літературі визначається як премія за ризик. При визначенні необхідного рівня премії за ризик використовується формула:

RP_n = (R_n - A_n) * ß (27)

Де RP_n – рівень премії за ризик по конкретному інвестиційному інструменту;

R_n – середня норма дохідності на інвестиційному ринку;

А_n – норма дохідності по безризикових операціях на інвестиційному ринку;

ß – коефіцієнт, який характеризує рівень систематичного ризику по кожному інвестиційному інструменту.

Приклад 20: Розрахувати рівень премії за ризик по трьох видах акцій. Вихідні данні та результати розрахунку за формулою (27) наведені у таблиці 4.

Таблиця 4.