2. Охарактерезуйте технологію виготовлення, властивості та галузь застосування вапнянозольної цегли.

Ці стінові вироби є різновидом силікатної цегли, але відрізняються меншою об'ємною вагою і кращими теплоізоляційними властивостями, так як у них важкий кварцовий пісок замінений пористим легким шлаком у вапняно-шлаковому або золою в вапняно-зольному цеглі

Для приготування вапняно-шлакового цегли беруть 3--12% вапна і 88-97% шлаку, а для вапняно-зольного.20-25% вапна і 75-80% золи. Так само, як і шлак, зола є дешевим сировинним матеріалом, утворюється при спалюванні кам'яного або бурого вугілля та іншого палива в котелень ТЕС, ГРЕС і т. д. В процесі спалювання пилоподібного палива частина осередкових залишків залишається в топці (зола-шлак), а найбільш дрібні частинки несуться відхідними газами в димоходи. Тут велика частина дрібних частинок вловлюється и.задерживается золоуловителями, а потім направляється в золовідвали. Така зола називається золою-винесенням; порівняно з залишкової вона має велику дисперсність, і її не потрібно подрібнювати. Золи містять малу кількість СаО (до 5%) і при змішуванні з водою не твердіють. Але при додавання вапна або портландцементу вони активізуються, а подальше запарювання суміші в автоклавах дає можливість отримувати вироби достатньою міцності.

При спалюванні деяких горючих сланців утворюються золи, містять окису кальцію до 15% і більше і тому здатні тверднути без добавок вапна. Цегла з цих зол називають сланці.-зольним.

Використання шлаків і зол економічно вигідно, так як розширюється сировинна база силікатних та інших будівельних матеріалів і знижується їх вартість.

Виробництво вапняно-шлакового і вапняно-зольного цегли аналогічно виробництву силікатної. Формують його на тих же пресах, що і силікатна, а потім запарюють у автоклавах. Розмір цегли 250x120x140 мм і більше, об'ємна вага 1400-1600 кг/м3, коефіцієнт теплопровідності 0,5-0,6 ккал/м • год град. По межі міцності при стисненні цегла підрозділяють на три марки -25, 50 та 75; морозостійкість така ж, як і силікатної цегли.

Застосовують вапняно-шлаковий і вапняно-зольний цегла для кладки стін будівель малої поверховості (до трьох поверхів), а також для кладки стін верхніх поверхів багатоповерхових будівель.

3. Порівняйте склад сировини, способи одержання і властивості бітумно-смоляних лаків.

Основу бітумних лаків складає тверда речовина (бітум), що розм’якшується і плавиться при нагріванні, розчинна тільки в органічних розчинниках. До лакових бітумів відносяться:

• природні бітуми (асфальти і асфальтити—гільсоніт, садківський, печорський і сірійський асфальти);

• штучні нафтові бітуми;

• пеки—кам'яновугільні, деревні і ін.

Найбільше поширення у якості плівкоутворювачів одержали нафтові спеціальні бітуми„що одержуються окисленням ухтинських нафт або залишків від перегонки цих нафт.

Бітумні лаки класифікують по хім. складу на масляні і безмасляні. Масляні лаки в свою чергу ділять на масляно-бітумні і масляно-бітумно-смоляні (в якості смоли, як правило, застосовують гліфталеву або каніфольну).

Безмасляні лаки ділять на чисто бітумні, що складаються із бітуму і розчинника і бітумно-смоляні, які представляють собою розчини в органічних розчинниках сумішей бітуму зі смолою, як правило каніфоллю.

Існують також кам'яновугільні лаки—розчини кам'яновугільного пека і інших бітумів у органічних розчинниках.