Тема9. Контролювання як загальна функція менеджменту.

1.Сутність і особливості контролювання.

2.Види контролю.

3.Принципи контролю.

4.Етапи процесу контролювання.

1.Сутність і особливості контролювання.

Контролювання – це вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження і повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем.

Контроль – це елемент і чинник управління економічними суб’єктами і процесами, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегіям, цілям та програмам розвитку.

Основна мета контролю полягає у забезпеченні виконання управлінських рішень, успішному здійсненні завдань, попередженні можливих помилок.

Завдання контролю є загальними та конкретними. Конкретні завдання поширюються тільки на якусь певну сторону діяльності об’єкта (фінанси, дотримання трудового законодавства, достовірність звітних даних), а загальні – всебічна діяльність об’єктів, що контролюються.

Основними завданнями контролю є :

• визначення фактичного стану об’єкта чи його частини в даний момент часу;

• прогнозування стану і поведінки об’єкта чи його частини на визначений майбутній період часу;

• зміна стану та поведінки об’єкта чи його частини таким чином, щоб при зміні зовнішніх умов в допустимих межах були забезпечені необхідні і оптимальні значення характеристик об’єкта чи його частини;

• завчасне визначення місця та причин відхилень значень характеристик об’єкта від заданих;

• збір, передача та обробка інформації про стан об’єкта;

• забезпечення стійкого стану об’єкта при досягненні критичних значень характеристик об’єкта.

Об’єкт контролю – це те, що (хто) контролюється. В менеджменті об’єктами контролю є світове господарство, господарство окремих країн і регіонів, окремі галузі, об’єднання фірм та окремі підприємства. Всередині підприємства об’єктами контролю є всі, без винятку, виробничі процеси. Контролюються технологічні процеси, якість продукції, що виготовляється, витрати сировини та матеріалів, інструменти, дані про продуктивність праці та заробітну плату, випуск і збут продукції і таке інше.

Суб’єктом контролю може бути група людей або організація, яка наділена відповідними повноваженнями.

Предмет контролю – це стан і поведінка об’єкта управління. предметом контролю таких об’єктів, як холдинг, підприємство, організація, структурний підрозділ або їх окремі частини та елементи, є їх діяльність відповідно до діючих законів, норм правил та рішень, тобто певний стан об’єкта контролю на конкретну дату.

2.Види контролю.

Як важливу категорію менеджменту контроль класифікують за різними ознаками:

1. За змістом:

- фінансовий - орієнтований на фінансову сферу підприємства і передбачає нагляд за надходженнями і використанням його фінансових ресурсів;

- виробничий – спрямований на підтримання перебігу виробничих процесів у запланованому режимі. Дає змогу ефективно керувати запасами матеріалів, забезпечувати високу якість продукції та її виробництво відповідно до планових завдань;

- маркетинговий – спрямований на оцінку рівня реалізації та ефективності маркетингової концепції підприємства і передбачає зіставлення витрат на стимулювання збуту товарів і надходжень від збільшення їх продажу.

2. За характером відносин між керівниками та підлеглими (суб’єкта і об’єкта контролю):

- внутрішній – виконавець сам контролює якість своєї роботи;

- зовнішній – дії виконавця контролює безпосередній керівник або незалежний суб’єкт управління.

3. За сутністю завдання:

- лінійний – контролюється об’єкт загалом;

- функціональний – контролюється лише його частина;

- операційний – контроль лише однієї окремої характеристики стану та поведінки об’єкта.

4. За якісними характеристиками:

- одиничний – контроль одного параметра;

- множинний – контроль багатьох параметрів;

- багатофункціональний – контроль даних, які використовують для оцінювання різних управлінських функцій.

5. За рівнем централізації контролю:

- централізований – постає як цілеспрямована діяльність спеціалізованих контрольних служб, заснована на використанні суворих правил, інструкцій, жорстких нормативів;

- децентралізований – ґрунтується на соціальних нормах, цінностях, традиціях та корпоративній культурі. Значною мірою він зорієнтований на самоконтроль та внутрігруповий контроль, що здійснюються на засадах соціальної взаємодії.

6. За етапами проведення:

- попередній контроль – реалізується ще до фактичного початку роботи і дає змогу оцінити якість ресурсів, які використовуватиме організація. Увага акцентується на тому, щоб не допустити на підприємство такі ресурси, які можуть завадити досягненню його цілей.

Попередній контроль може бути діагностичним або терапевтичним:

- діагностичний – визначає ступінь відповідності характеристик об’єкта контролю стандартам;

- терапевтичний – не лише виявляє відхилення від нормативів, а й спрямовує на пошук способів зменшення негативних наслідків відхилення;

- поточний контроль – здійснюється в процесі роботи на певних її етапах. У процесі поточного контролю використовують систему зворотного зв’язку, яка передбачає надання керівництву інформації про виконану роботу. Зворотний зв'язок працює у вигляді періодичної звітності. Поточний контроль дає змогу швидко визначити причини виникнення проблем.

Існує два види поточного контролю – спрямовуючий і фільтруючий:

- спрямовуючий – триває від початку операції і до досягнення результату. Він охоплює систематичне вимірювання, зіставлення та оцінювання стану і поведінки контрольованого об’єкта, а також розроблення і застосування коригуючи дій. Дає змогу встановити, наскільки раціонально організована робота виконавців і наскільки дієвою є система її мотивації;

- фільтруючий – має на меті виявлення бракованої продукції і її відокремлення від якісної;

- підсумковий (завершальний) контроль – здійснюється після завершення трудової операції. Спрямований на оцінювання якості роботи, кінцевої продукції чи послуг. Дає змогу керівництву визначити, наскільки реальними є складені плани, сприяє формуванню дієвого мотиваційного середовища в організації, якщо її керівництво пов’язує винагороди з отриманням певного результату.