1.Теоретична частина

1.1.Основні поняття та елементи мови

Програми складаються з синтаксичних конструкцій, які називають командами (операторами, вказівками, реченнями). Команди будуються з лексем – неподільних елементів мови: слів, чисел, символів операцій тощо. Слова поділя-ються на службові, стандартні імена та імена (ідентифікатори), які користувач дає різним об’єктам. Розглянемо основні службові слова мови. Їх можна записувати як великими, так і малими літерами:

and	і	Mod	остача
array	масив	Nil	нуль
begin	початок	Not	ні
case	вибір	Of	з
const	сталі	Or	або
div	ділення без остачі	Packed	стиснутий
do	виконати	procedure	процедура
downto	униз до	Program	програма
else	інакше	Record	запис
end	кінець	Repeat	повторювати
file	файл	Set	множина
for	для	Then	то
function	функція	To	до
goto	перейти до	Type	тип
if	якщо	Until	доки
in	в	Var	змінні
label	позначка	While	доки та ін.

Стандартні імена. Великий набір слів є проміжним між службовими словами та іменами користувача. Це стандартні імена. Їх є декілька груп: 1) назви стандартних типів даних: Boolean (логічний), char (символьний), integer (цілий), real (дійсний), text (текстовий файл) тощо; 2) назви стандартних сталих: false (хиб-ність), true (істинність), maxint (максимальне ціле), pi (число П) тощо; 3) назви стандартних функцій: abs, arctan, cos, exp, ln, sin тощо; 4) назви стандартних процедур: read, readln, write, writeln тощо.

Стандартні імена користувач може використовувати для позначення інших об’єктів, однак тоді вони втрачають основне признячення.

Імена, які користувач надає величинам (сталим, змінним), програмі, підпрограмі тощо, мають складатися з латинських літер, цифр, символу “_”. В імені цифра не може бути першим символом. Наприклад, програму можна назвати так: myprogram_1.

Структура програми. Програма складається із заголовка ( program <ім’я програми>;), розділів описової частини (uses, label, const, type, var, procedure, function) та виконавчої частини (begin <розділ команд> end.)

Заголовок та усі розділи, окрім останього, є необов’язковими. Розділювачем між конструкціями (командами) програми є символ “;”. У кінці програми завжди має стояти крипка.

Заголовок програмі надає програміст. В іменах, які користувач надає своїм програмам та змінним, великі і малі букви рівноправні: імена А та а (або MyName та myname) позначають один і той самий об’єкт.

У програму можуть входити коментарі. Коментар – фрагмент тексту програми, взятий у фігурні дужки або записаний так: (*коментар*). Коментар слугує для пояснення роботи програми і не впливає на виконання команд. Він може бути розташований у довільному місці програми.

Програма– це послідовність команд, за допомогою яких записують алгоритм розв’язування задачі. Програми (алгоритми) складають за таким принципом: вводять дані, визначають потрібне, виводять результати. Аналогічно розв’язують задачі з математики та фізики, але тут обчислення вручну виконувати не потрібно – їх виконує комп’ютер.