Тема XII. Собівартість перевезення і методи її визначення

План: 1. Поняття собівартості перевезень і її значення.

2. Визначення собівартості по видах перевезень і тяги.

3. Методи визначення собівартості на залізничному транспорті.

4. Вплив якісних показників рухомого складу на собівартість залізничних перевезень.

1. Собівартість - це величина витрат даного підприємства, що приходиться на одиницю продукції.

Вона розраховується по формулі:

де С - величина витрат.

Р - обсяг продукції.

Собівартість продукції відрізняється від вартості продукції.

Вартість продукції складається з вартості спожитих засобів виробництва, вартості продукту, створеного прибавочною працею.

Собівартість виробництва являє собою частина вартості, що складає з вартості спожитих засобів виробництва, вартості продукту, створеного необхідною працею, і невеликої частки вартості продукту, створеного прибавочною працею.

Собівартість включає витрати даного підприємства на виробництво і реалізацію одиниці виробничої продукції.

Продукцією залізниць є перевезення. Вона виміряється по вантажних перевезеннях у тонно-км, по пасажирської - у пас-км, по вантажним і пасажирської - у приведених тонно-км.

При цьому 1 пас-км прирівнюється 1 ткм. Отже, коефіцієнт приведення дорівнює одиниці. В даний час цей коефіцієнт змінився, але порядок розрахунку собівартості залишився колишнім.

Собівартість перевезень - комплексний показник якості роботи залізниць. У цьому показнику знаходять висвітлення всі сторони їхньої виробничої діяльності.

Собівартість перевезень використовується для розробки тарифів, для організації господарського розрахунку, для техніко-економічної оцінки нової техніки, технології і передових методів для рішення задач по розвитку залізниць, поліпшенню якості їхньої роботи, розподілу вантажообігу.

2. Собівартість по видах перевезень і видам тяги на залізницях визначається виходячи з розподілу витрат між видами перевезень і тяги. Собівартість приведеної продукції розраховується розподілом загальної суми витрат на кількість привезених тонно-км.

Для визначення собівартості вантажних і пасажирських перевезень необхідно усі витрати поділити між ними прямим чи непрямим шляхом. Розподіл виробляється по кожній статті чи витрат групі статей. Застосовуються наступні способи розподілу витрат по видах перевезень:

• безпосереднього віднесення витрат - 40 %;

• пропорційно окремим вимірникам - 35 %;

• пропорційно раніше розподіленим витратам - 25 %.

Отримані по кожному відділенню витрати, віднесені на вантажні і пасажирські перевезення, підсумовуються по дорозі в цілому. До цих витрат додаються загальнодорожні витрати, що попередньо розподіляються на вантажні і пасажирські перевезення. Розподіл витрат на перевезення пасажирів, багажу і пошти здійснюється дорогою тими ж способами.

Собівартість вантажних перевезень розраховується окремо по електричній, тепловозної, мотор-вагоннийої і дизель поїзній тязі. Принципи визначення собівартості перевезень по видах тяги ті ж, що і визначення собівартості по видах перевезень.

3. Основні методи розрахунку собівартості залежать від того, яким чином розраховуються експлуатаційні витрати.

Метод безпосереднього розрахунку експлуатаційних витрат по статтях витрат і по кожнім елементі в статтях.

Даний метод надзвичайно трудомісткий і застосовується тільки в лінійних підприємствах.

Метод одиничних видаткових ставок.

На підставі аналізу звітних даних можна підрахувати собівартість окремих вимірників залізниці і на плановий період. Сума витрат визначається шляхом множення планової кількості вимірника на їхню собівартість.

Метод одиничних витратних ставок.

Застосовується для розрахунку залежних витрат з метою визначення ефективності заходів, зв'язаних зі зменшенням пробігів рухомого складу чи простоїв.

Найменування виміруПозначенняОдиничні видаткові ставкиВеличина виміруСума витратВитрати вимірів на 1 поїздо-км123456Локом-кмlMS13 х 4Локом-годlMH Бриг-годlMh ПаливоlвтВагоно-кмlnSТонно км брlQlГрузовідпр.l Вагоно-годиниlnH

За аналогічною схемою розраховується собівартість поїздо-години простою на проміжних станціях, лок-км одиночного пробігу і лок-години простою на станції основного чи оборотного депо.

4. З поліпшенням усіх показників якісного використання рухомого складу собівартість перевезень знижується, при цьому порядок розрахунку ефективності від поліпшення якісних показників наступний:

усі розрахунки проводяться на постійний обсяг перевезеньчи якусь конкретну їхню величину;

при зміні одного з якісних показників незважаючи на їхній взаємозв'язок всі інші приймаються умовно-постійними;

розрахункова ефективність поліпшення якісних показників варто робити увязав їх з об'ємними показниками рухомого складу та експлуатаційних витрат.

Розглянемо приклади:

1. При підвищенні ваги поїзда з Qбр до Q/бр порядок розрахунку наступний:

- зменшуються поїздо-км:

- зменшення локом-км:

При цьому зменшуються витрати (див. таблицю) лок-км, лок-години, бригадо-години, паливо.

Крім того зменшуються експлуатаційний парк локомотивів, а значить і витрати на амортизацію і деповської ремонт.

2. Зниження простою вагонів під однією вантажною операцією на одній технічній станції.

При цьому досягається економія вагоно-годин, що підраховуються по формулі:

І скорочується потрібний парк вагонів на величину.

При цьому досягається економія капіталовкладень, знижується амортизація відрахування, а також зменьшуються витрати, зв'язані з техоглядом, що поточному і деповському ремонту.

3. Підвищення Vд за рахунок зменшення стоянок поїздів на проміжних станціях.

При цьому зменшуються витрати, зв'язані з простоєм рухомого складу, з роботою бригад, з паливом, зменшуються потрібні капіталовкладення в парк локомотивів і вагонів, а значить і витрат на амортизацію і поточний ремонт його.

Аналогічно розраховується ефективність поліпшення інших якісних показників використання рухливого поїзда.

Конкретний вплив якісних показників на загальну суму експлуатаційних витрат у частині залежних від розмірів руху обумовлений на весь обсяг перевезень на якусь їхню питому величину визначається методом видаткових ставок.