Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міністерство аграрної політики України.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Складання професійних документів

Тема. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів

Документ — основний вид ділового мовлення. Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити. Види документів та їх класифікація. Стандартні і нестандартні документи. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.

Студенти повинні:

знати призначення, класифікацію документів, вимоги до складання та оформлення різних видів документів, реквізити документів та правила їх оформлення

вміти складати ділові папери управлінської документації обраної професії, грамотно писати й оформляти документи.

Література

  1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. – 400с.

  2. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. – Харків: Торсінг, 2001. – 384 с.

  3. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. – К.: Арій, 2008. – 424 с.

  4. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. – К., 2008. – 448 с.

Методичні вказівки

Під час вивчення цієї теми студентам слід звернути увагу на документ - основний вид офіційно-ділового стилю ( класифікація, реквізити, правила оформлення сторінки документа, заголовків, рубрикацій тексту та виділення окремих його частин).

Документ – основний вид ділової мови (з латинської documentum в перекладі означає взірець, посвідчення, доказ), який характеризується суворою послідовністю викладу інформації. Документи широко використовуються у нашій повсякденній діяльності як джерела та носії інформації, вони сприяють удосконаленню внутрішньої організації будь-якого підприємства, закладу чи установи, є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи. В енциклопедичному словнику документ трактується як:

  1. письмовий акт, здатний служити доказом юридичних відносин або юридичних фактів, що спричиняють правові наслідки;

  2. офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжна тощо;

  3. достовірне історичне письмове джерело;

  4. матеріальний об’єкт, у якому міститься певна інформація ( наприклад, перфораційна картка).

Таким чином, документ – це результат відображення конкретної інформації на спеціальному матеріалі за визначеним стандартом чи формою. Більшість документів має задовольняти такі вимоги, як придатність до тривалого зберігання, максимальна точність. Щоб документ мав усі перераховані властивості, його слід правильно скласти як за формою, так і за змістом..

Відповідно до цих вимог виділяють такі види документів за ознаками класифікації та групами.

Таблиця 1. Класифікація документів

№

пор.

Ознаки класифікації

Групи документів

1

За найменуванням

Заява, лист, телеграма, довідка, інструкція, службова записка, протокол та інш.

2

За походженням

Службові (офіційні) й особисті. Службові документи створюються організаціями, підприємствами або службовими особами, які їх представляють. Вони оформляються в установленому порядку. Особисті документи створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності або виконання суспільних, громадських обов’язків

3

За місцем виникнення

Внутрішні, зовнішні. До внутрішніх належать документи, що мають чинність лише всередині тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено. До зовнішніх належать ті документи, які є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями

4

За призначенням

Організаційні, розпорядчі, інформаційні, кадрові, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні

5

За напрямом

Вхідні, вихідні. Вхідні документи – це документи, які надійшли ззовні для розгляду й виконання, вихідні – це документи, які надсилають в інші установи, заклади.

6

За формою

Стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні). Стандартні – це документи, які мають однакову форму й заповнюються в певній послідовності й за обов’язковими правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення). Індивідуальні документи створюються в кожному окремому випадку для розв’язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви)

7

За терміном виконання

Звичайні (безстрокові), термінові, дуже термінові (надтермінові).

Звичайні (безстрокові) – це такі, що виконуються в порядку загальної черги, порядок їх виконання не визначено ніяким законом. Для термінових характерним є негайне виконання або виконання у визначений строк. До них зараховують також документи, які є термуновими за способом відправлення (телеграма, телефонограма). До дуже термінових (надтермінових) належать документи, які мають позначення «дуже терміново»

8

За ступенем гласності

Для загального користування, для службового користування (ДСК), таємні (секретні), цілком таємні (секретні). Документи двох останніх різновидів у правому верхньому кутку містять гриф «для службового користування» або «таємно». За втрату або розголошення змісту таких документів відповідальні особи несуть карну відповідальність.

9

За стадіями створення

Чернетки, оригінали, копії.

Чернетки відбивають роботу авторів над текстом, можуть бути використані для службового або судового розслідування тощо. Оригінал – це основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Він містить підпис керівника установи, і в разі потреби його засвідчено штампом і печаткою. Копія – це точне відтворення оригіналу. На копії документа обовязково робиться помітка вгорі праворуч «копія». Різновидами копії є відпуск, витяг, дублікат.

Відпуск – повна копія відправленого із установи документа, яка залишається у відправника. Коли виникає потреба відтворити не весь документ, а лише його частину, робиться витяг. Дублікат – це другий примірник документа, виданий у звязку з втратою оригіналу. В юридичному відношенні оригінал і дублікат рівноцінні.

10

За складністю (кількість відображених питань)

Прості, складні.

Прості – відображають одне питання, складні – декілька, що значно утруднює процес їх опрацювання, виконання та зберігання

11

За терміном зберігання

Тимчасового (до 10 років), тривалого (понад 10 років), постійного зберігання

12

За технікою відтворення

Рукописні, відтворені механічним способом

13

За носієм інформації

На папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці, дискеті, жорсткому диску

Документи з високим рівнем стандартизації створюють за затвердженою формою, тобто відповідно до формуляра-зразка.

Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.

Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром. Формуляр-зразок — це модель побудови однотипних документів. Він передбачає такі реквізити та їх розташування в організаційно-розпорядчих документах:

  1. Державний герб України.

  2. Емблема організації чи підприємства.

  3. Зображення державних нагород.

  4. Код установи, організації, підприємства за Українським класифікатором підприємств і організацій (УКПО).

  5. Код форми документа за Українським класифікатором управлінської документації (УКУД).

  6. Назва міністерства або відомства (вищої організації або замовника).

  7. Повна назва організації, установи чи підприємства — автора документа.

  8. Назва структурного підрозділу.

  9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, факсу, номер рахунка в банку.

  10. Назва виду документа.

  11. Дата.

  12. Індекс.

  13. Посилання на індекс та дату вхідного документа.

  14. Місце складання або видання.

  15. Гриф обмеження доступу до документа.

  16. Адресат.

  17. Гриф затвердження.

  18. Резолюція.

  19. Заголовок до тексту.

  20. Відмітка про контроль.

  21. Текст.

  22. Відмітка про наявність додатка.

  23. Підпис.

  24. Гриф погодження.

  25. Візи.

  26. Печатка.

  27. Відмітка про засвідчення копій.

  28. Прізвище виконавця та номер його телефону.

  29. Відмітка про виконання документа й направлення його до справи.

  30. Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій.

31.Відмітка про надходження документа.

Склад обов'язкових реквізитів у разі потреби може бути доповнений такими відомостями: виконавці; розписка виконавця про одержання документа; хід виконання; додатки.

Розрізняють два основні види формулярів — з поздовжнім і кутовим розміщенням реквізитів. У різних типах документів склад реквізитів неоднаковий. Він залежить від змісту, призначення і способу обробки документа. Кожному реквізиту відведене певне місце. Це робить документи зручними для зорового сприйняття, спрощує їх опрацювання.

Для документів з високим рівнем стандартизації друкарським або іншим способом виготовляють бланки, які містять трафаретний текст. Бланки виготовляють згідно з вимогами державних стандартів та Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади від 17 жовтня 1997 року з обов'язковим додержанням таких правил:

  • встановлюється два види бланків: бланк для листів і загальний бланк для інших видів організаційно-розпорядчих документів. Виготовлення бланків конкретних видів документів допускається, якщо їх кількість на рік перевищує 200 одиниць;

  • реквізити заголовка розмішуються центрованим (початок і кінець кожного рядка реквізиту однаково віддалені від меж площі) або паперовим (кожний рядок реквізиту починається від лівої межі площі) способом;

  • бланки повинні виготовлятися друкарським способом на білому папері або папері світлих тонів фарбами яскравого кольору.

Деякі внутрішні документи (заяви працівників, окремі службові довідки тощо) та документи, створені від імені двох або більше організацій, оформляються не на бланках.

Бланк — це друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію. Бланки заповнюють конкретними відомостями. Найпоширенішими є бланки актів, доні док, наказів, протоколів, листів.

Трафаретний текст — це дослівне відтворення постійної інформації однотипної групи документів з пропусками для подальшого заповнення конкретного документа.

Застосування бланків під час складання документів підвищує культуру ділового спілкування, надає інформації офіційного характеру.