2. Функції господарських договорів

Господарський договір, як і будь-який інший, виконує в еко­номіці ряд функцій.

Функції господарського договору — це передбачені або санк­ціоновані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким врегульовуються відповідні господарські від­носини.

Господарському договору властиві загальні договірні і спе­цифічні, тобто господарсько-договірні, функції.

Загальними функціями договору є:

ініціативна (договір як акт вияву ініціативи і узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини);

програмно-координаційна (договір як програма поведінки сто­рін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгоджен­ня, координації їхніх дій відповідно до економічних інтересів і намірів);

інформаційна (договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна сторонам, а у відповідних випадках — юрисдикційним органам, третім особам);

гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустой­ка, завдаток, застава тощо);

правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зобо­в'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу).

Специфічними, властивими господарському договору, є такі функції:

правового забезпечення економічних потреб стосовно тих спо­живачів, потреби яких централізовано враховуються державою і фінансуються за рахунок державного бюджету. Цю функцію виконує такий особливий господарський договір, як державний контракт;

правового засобу реалізації державних замовлень. Державні замовлення — це обов'язкові для виконавців юридичні акти централізованого планування виробництва. У формі держзамов­лень планується: виробництво дефіцитної продукції; заходи що­до розвитку пріоритетних галузей народного господарства; ви­конання міждержавних економічних угод; експортно-імпортна діяльність; вирішення соціальних проблем тощо. Державне за­мовлення реалізується шляхом укладання господарських дого­ворів (державних контрактів) між його виконавцями і спожи­вачами продукції, послуг, замовниками робіт. Інакше кажучи, господарський договір у цьому разі є функціональним правовим засобом реалізації державного замовлення;

правового інструмента (засобу) децентралізованого плану­вання господарської діяльності. Ця функція полягає в тому, що:

а) юридичними актами планування діяльності суб'єктів гос­подарювання є їхні плани виробничого і соціального розвитку (затверджуються як локальні правові акти). Плани на перспек­тиву розробляються суб'єктами господарювання, виходячи з по­питу на продукцію, роботи, послуги;

б) попит визначається двома правовими формами: держав­ним замовленням та господарськими договорами, які суб'єкти господарювання укладають із споживачами та постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Таким чином, істотні умови господарських договорів є обо­в'язковою економічною інформацією для складання планів під­приємств.