4. Лікарська речовина, препарат, форма. Види лікарських форм

Лікарська сировина - це матеріал бактеріального, рослинного, мінерального, тваринного чи синтетичного походження, з якого виготовляють лікарські препарати.

Лікарська речовина - це окрема хімічна сполука або біологічно активна речовина, яка при введенні в організм здатна запобігати виникненню захворювання, змінювати перебіг патологічного процесу, нормалізувати функцію і сприяти швидшому видужанню.

Лікарський препарат – це препарат, який включає одну або декілька лікарських речовин, які випускаються в певній лікарській формі.

Лікарська форма - це наданий лікарському засобу чи лікарській рослинній сировині зручний для застосування стан і вигляд.

Види лікарських форм

За призначенням

недозовані

дозовані

По консистенції

Тверді: порошки, капсули, таблетки, драже, присипки, льодяники, гранули, спансули, пілюлі, збори та ін.

М’які: мазі, пасти, супозиторії, гелі, пластирі, лініменти та ін.

Рідкі: розчини, настої, відвари, настойки, екстракти, краплі, емульсії, суспензії та ін.

По виготовленню

Магістральні: виготовлені в аптеці згідно з рецептом лікаря (magister - учитель, керівник)

Офіцинальні: (стандартні), виготовлені на фармацевтичних підприємствах (officima - майстерня)

5. Джерела отримання лікарських речовин. Фітотерапія

Лікарські речовини отримують із різних рослин, продуктів тваринного походження, хімічного синтезу, життєдіяльності мікроорганізмів, мінеральних речовин.

Фітотерапія – це наука про використання цілющих властивостей рослин для здоров’я і краси людини.

Основними завданнями фітотерапії як методу лікування є:

1. Виявлення і вивчення біологічної активності рослин.

2. Фітохімічне вивчення рослин і виділення біологічно активних речовин.

3. Фармакологічне дослідження ефективності і безпечності рослин, а також речовин, що містяться в них.

4. Фармакодинамічне і фармакокінетичне дослідження лікарських засобів рослинного походження.

5. Визначення оптимального рівня дозування лікарських засобів рослинного походження.

6. Порівняльна оцінка ефективності і безпечності окремих рослин, їх комбінацій і визначення оптимальних схем лікування різних захворювань.

Ефективність фітотерапії може бути досягнута при дотриманні наступних правил:

1. Фітотерапію слід використовувати за показами, реально оцінюючи її можливості з основних напрямків (етіотропна, патогенетична або симптоматична терапія);

2. На початковому етапі терапії слід застосовувати малокомпонентні прописи зборів, які повинні бути проаналізовані на предмет фітохімічної, фармацевтичної і фармакологічної сумісності компонентів;

3. Для отримання витягів з рослинної сировини необхідно застосовувати оптимальні способи приготування, що забезпечують найбільш вдалу екстракцію біологічно активних речовин;

4. Прописи зборів повинні бути складені з урахуванням індивідуальних особливостей організму хворого, форми і характеру перебігу основного і супутніх захворювань; фітопрепарати необхідно призначати в адекватних дозах, використовуючи оптимальні шляхи введення; курси лікування повинні бути достатніми за тривалістю;

5. При призначенні фітопрепаратів необхідно враховувати можливі побічні ефекти і не застосовувати лікарську рослинну сировину, яка має протипокази для даного хворого.