Становлення і розвиток поглядів "кучкістів"
Велика заслуга у вихованні та розвитку учасників «Могучої купки» в період становлення належала М.А.Балакірєву. Він був їх лідером, організатором і вчителем. " Кюї і Мусоргський потрібні були йому як друзі, однодумці, послідовники, товариші - учні; але без них він міг би діяти. Навпаки, для них він був необхідний як порадник і вчитель, цензор і редактор, без якого вони й кроку ступити б не могли. Музична практика і життя дала можливість яскравому таланту Балакірєва швидко еволюціонувати. Розвиток інших «кучкістів» розпочався дещо пізніше, вони потребували керівника. Цим керівником і був Балакірєв. Величезна воля, різнобічна музична освіта , темперамент - такі особисті якості визначили його вплив на всіх членів гуртка. Методи занять Балакірєва з учнями були своєрідними. Він ставив їм завдання складати симфонії увертюри, скерцо, оперні уривки і т.д., а потім строго аналізував зроблене. Балакірєв зумів навіяти своїм товаришам по гуртку необхідність музичної і естетичної самоосвіти. Крім Балакірєва, величезну роль у керівництві композиторської молоді належала і В.В.Стасову. Участь Стасова у діяльності купки булоа різноманітною. Вона виявлялася насамперед у сприянні загального художнього виховання композиторів, у впливі на ідейну спрямованість їх творчості. Нерідко Стасов підказував сюжети для творів і допомагав у їх розробці, а також приймав участь у всебічному обговоренні вже створених творів. Він надавав композиторам різноманітні історичні матеріали, не шкодував сил для пропаганди їх творчості.
Стасов першим виступив у пресі і привернув увагу громадськості до творів композиторів "Могутньої купки" . Стасов був провідником ідей російської демократичної естетики серед " кучкистів ". Так у повсякденному спілкуванні з Балакірєвим і Стасовим, у висловлюваннях і суперечках про мистецтво, у читанні передової літератури поступово зростали й міцніли погляди і майстерність композиторів гуртка. До цього часу у кожного з них було створено багато великих самостійних творів. Так , Мусоргський написав симфонічну картину "Ніч на Лисій горі " і першу редакцію "Борис Годунова"; Римський- Корсаков - симфонічні твори "Антар" , "Садко " і оперу "Псковитянка " ; Балакірєвим були написані його основні твори : симфонічна поема " УЧехії" , увертюра "1000 років" , блискуча фортепіанна фантазія" Ісламей" , "Увертюра на три російські теми" , музика до трагедії Шекспіра "Король Лір "; Бородін створив першу симфонію; Кюї закінчив оперу"Раткліф ". Саме в цей період Стасов і назвав балакірєвський гурток "маленькою, але вже могутньою купкою російських музикантів" .
Кожен з композиторів, що входили до "могутньої купки " був яскраво творчою індивідуальністю. Однак історична своєрідність «Могутньої купки» полягало в тому, що це був творчий колектив, співдружність передових художників свого часу, об’єднаних ідейною єдністю, загальними художніми установками. У цьому відношенні "Могутня купка" була типовим явищем свого часу. Подібні творчі співдружності, гуртки, товариства, створювалися в різних галузях мистецтва. У живописі це була "Художня артіль" , що поклала потім початок " передвижників", в літературі - група учасників журналу "Сучасник". До цього ж періоду відноситься і організація студентських "комун" . Композитори "Могутньої купки " виступили як прямі продовжувачі передових течій російської культури попередньої епохи. Вони вважали себе послідовниками Глінки і Даргомижського, покликаними продовжити і розвивати їх справау.