5.Поняття методології, основні методи, принципи сучасної юридичної науки.

Як відомо, юридична наука, як будь-яка наука, виступає в якості визначеної інформаційної системи, чи системи знань, а також як визначений вид діяльності, тобто дослідження державно-правової діяльності.

Відповідно, по своєму змісті юридична наука містить у собі наступні компоненти:

• систему понять і категорій, що відображають найбільш істотні властивості, зв'язки і відносини цивільно-правових явищ;

• методи, за допомогою яких здійснюються дослідження держави і права, розробляються державно-правові поняття, розкриваються закономірності…

• методологічні принципи.

Метод – це спосіб, сукупність коштів і форм, за допомогою яких вивчається предмет науки.

Методологічні принципи – вихідні загальнотеоретичні положення.

Методологія – навчання про методи.

Поняття «Методологія» має кілька значень.

• Методологія – це сукупність визначених теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження предмета науки.

• Методологія – філософське, теоретико-пізнавальне навчання про пізнання суспільної дійсності, тобто вивчення суспільного буття і його наукової рефлексії.

• Система визначених теорій: гносеологічних і онтологічних принципів, законів, категорій, що відображають загальні властивості і зв'язки буття і пізнання.

Якщо підійти етимологічно, то методологія – це наука про методи, що вивчає закономірності їхнього становлення, розвитку і реалізації.

Кожне з приведених визначень методології має свої достоїнства і недоліки.

З погляду задач, що коштують у процесі вивчення теорії держави і права як навчальної дисципліни, методологія правильно визначається в такий спосіб.

Узята як результат (по своєму змісті і структурі) методологія – це найбільш загальні теоретичні положення (чи принципи), що виступають як головні орієнтири і вихідні початки науки, що служать теоретичним фундаментом наукових знань.

Варто розрізняти два види таких фундаментальних принципів:

1. Філолофсько-методологічні,

2. Загальнотеоретичні.

Філолофсько-методологічні принципи – мають світоглядний характер, тобто виражають самі загальні представлення про природу (суті) і можливостях пізнання предмета науки.

До філолофсько-методологічного принципу теорії держави і права відносяться:

• принцип матеріалізму,

• принцип розвитку,

• принцип об'єктивності (науковості).

Розглянемо кожний з них.

Принцип матеріалізму означає:

а) держава і право – суспільні явища, що складаються і розвиваються незалежно від свідомості й обумовлені матеріальними факторами, серед яких найважливіший – економічний.

Тут потрібно відзначити, що можливо існує інший погляд – ідеалістичний. Відповідно до цього погляду держава і право обумовлені розвитком Духа, розумінням сутності волі людьми на тім чи іншому етапі історії (Гегель).

В даний час рішення даного питання – справа вибору філософської позиції. Ні «офіційної точки зору», що усі зобов'язані випливати, як було в минулому...

б) Функціонування і розвиток держави і права підкоряється об'єктивним історичним законам, тобто протікає у формах і напрямках, що являють собою частина Світу…

Принцип розвитку означає:

- Держава і право історично склалися і проходять у своїй зміні, розвитку ряд якісних етапів, кожний з який характеризується більш високим рівнем розвитку, більш зробленою організацією.

Іншими словами, передбачається, що держава і право не просте не коштують на місці, і не тільки має місце простої їхня зміна. Насправді в історії відбувається безупинний прогрес у розвитку державно-правової сфери життя.

Також, як і у випадку з принципом матеріалізму, потрібно сказати, що в цьому питанні існують різні точки зору.

Поряд з визнанням зазначеного принципу, висловлюються судження, що відкидають прогрес у даній області, як і соціальний прогрес узагалі.

Принцип об'єктивності (науковості, пізнавальності).

Затверджує принципову можливість пізнання, загальновизнаної істини, розкриття сутності держави і права, виявлення загальних закономірностей їхнього розвитку і т.д.

При цьому процес пізнання розглядається як рух думки від менш повного і глибокого знання до більш повного.

Можливість досягнення абсолютно завершеного, остаточного знання предмета допускається тільки стосовно знання окремих фактів і характеристик.

У цілому предмет ніколи не може бути вичерпаний пізнанням до кінця.

Принцип об'єктивності означає також, що досліджувані явища повинні відображатися такими, які вони є. Тобто пізнання держави і права, висновки... базуються на твердо встановлених наукових фактах.

Умоглядні теорії, що не спираються на факти, не можуть претендувати на об'єктивність.

Об'єктивність пізнання особливо важлива й особливо важка в області суспільної науки, у тому числі в теорії держави і права. Наша історія свідчить як багато було допущено перекручувань і т.п. в угоду політичним вимогам і ідеологічним догмам.

Сьогодні й у майбутньому необхідно велика робота з очищення і створення заново теорії держави і права, вільної від політичної кон'юнктури, що коштує на рівні досягнень світової науки.

Завершуючи розгляд філолофсько-матеріалістичних принципів, потрібно виразити відношення до того, що зовсім недавно характеризувалося як головна основа теорії держави і права – матеріалістична філософія.

Тут важливо провести границю між раціональним змістом матеріалістичною філософією і тією роллю, що їй була відведена в тоталітарній державі.

По змісту матеріалістична філософія ніс чимало раціонального, хоча…

Однак, будучи частиною ідеологічної машини держави, матеріалістична філософія багато в чому утратила свій науковий характер, перетворилася в сукупність догм, що заважають руху наукової думки. Прикладів тому безліч…

Про загальнотеоретичні принципи.

На відміну від філолофсько-матеріалістичних принципів вони носять більш конкретний характер і виражають спрямованість розгляду, підходи до вивчення державно-правових явищ.

До загальнотеоретичних методологічних принципів теорії держави і права відносяться:

• цивілізаційний принцип,

• загальнолюдський підхід до соціальних явищ.

У чому суть цивілізаційного підходу?

Для відповіді необхідно порівняти його з формаційним підходом, що панував у нашій літературі.

Суспільно-економічна формація – це визначена історична спільність і ступінь історії. Основа суспільно-економічної формації – Базис…

Цивілізація – це утворення, характерне унікальними рисами, обумовленими його історією, культурою і географічним середовищем.

В основі цивілізації лежить культура.

Розвиток цивілізації визначається прогресом творчості.

Якщо суспільно-економічна формація, – це ступіні, кожна вище попередньої.

Те цивілізація – історично сформовані соціально-культурні утворення, кожна з який має самоцінність і жодна не може бути поставлена над іншою. Крім того, існують інші системи розподілу цивілізацій.

Так, цивілізації розділяються на первинні і вторинні.

Перші виникають на основі релігії і зв'язаної з нею сукупністю цінностей. Наприклад, давньосхідна, єгипетська й ін.

Другі – мають власну базу у виді матеріального виробництва, зв'язаних з ним відносин.

Це – сучасна цивілізація різних регіонів світу.

Звичайно розрізняють Західну і Східну Цивілізації.

Сучасні цивілізації:

1. Західна,

2. Ісламська,

3. Православна,

4. Китайська,

5. Індійська,

6. Японська,

7. Латиноамериканська,

8. Африканська.

У сучасній науці усе більший вплив здобуває цивілізаційний підхід. Це вносить істотні корективи навіть у структуру теорії держави і права: зникають такі розділи, як «історичні типи держави і права», точніше ці типи треба трактувати інакше…

Загальнолюдський підхід.

Щоб зрозуміти його суть треба знову звернутися до зіставлення цього підходу з протилежним йому –класовим.

Сутність класового підходу виражається в тім, що вся історія розглядається як боротьба протилежних класів, а суть будь-якого соціального явища, у тому числі держави і права, убачається винятково в класовому інтересі. Наприклад, сутність держави – апарат влади визначеного класу. Ще приклад: у соціальній структурі суспільства головне місце – класи…

Загальнолюдський підхід вимагає розглянути історію і суспільство з більш широких позицій, з урахуванням дії багатьох факторів і соціальних сил, у тому числі і класових інтересах.

Таким чином, роль класів не заперечується, але відкидаються спроби і претензії перетворити поняття «класи» і «кл.інтереси» в універсальну відмичку для рішення будь-яких соціальних проблем.

Наприклад, класовий підхід дозволяв довгий час ховати справжню сутність політичного режиму, що склався в країні...

Отже, питання про методологію – один з найбільш актуальних і складних питань юридичної науки.

Його рішення має виходи на різні сторони юридичної науки і практики.

Від рівня розвитку методології юридичних наук у першу чергу залежить її ефективність.

У методологічному забезпеченні бідує будь-як дослідження, від дії вченого до судді.

Практична діяльність юриста у всіляких сферах завжди здійснюється на визначеній методологічній основі. Від її міцності, продуманості, від методологічної культури і потенціалу фахівця залежить результат його роботи.