2. 1968-1976 Р.Р. - піднесення дисидентського руху і тимчасовий вихід його із підпілля.

Активізації діяльності дисидентів сприяли:

• Інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 р., що викликала хвилю обурень і протестів;

• Видання впродовж 1970-1974 р.р. у Львові самвидавчого журналу “Український вісник”, головним редактором якого був В.Чорновіл. Журнал сприяв організації і консолідації дисидентського руху;

• Нарада по безпеці і співробітництву в Європі у 1975 р. Радянський Союз підписав Гельсінський Акт, який передбачав гарантію громадянських прав і свобод у країнах, учасницях наради. У 1976 р. в Україні для сприяння і контролю за реалізацією Гельсінського Акта була створена Українська Гельсінська Група, яку очолив письменник М.Руденко. Це була перша легальна дисидентська організація. Її членами стали 37 чоловік - усі найбільш активні дисиденти того часу: В.Чорновіл, Л.Лук'яненко, В.Стус, І.Кандиба, Ю.Шухевич та ін. Влада вчинила погром групи. 23 чоловіки були заарештовані і позбавлені волі. У неволі загинули В.Стус, О.Тихий, Ю.Литвин. Розгром групи і репресії призвели до спаду активності дисидентського руху.

3. З середини 80-х років – з початком перебудови – діяльність дисидентів активізується, створюються умови для національно-державного відродження.

(Цей етап дисидентського руху висвітлюється далі – при огляді суспільно-політичного життя України в період перебудови).

Завдяки самовідданій діяльності українських дисидентів визрівала ідея про необхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних перетворень у всіх сферах життя радянського суспільства.

Виконайте вправу № 33

Україна в період перебудови (1985-1991 р.р.)

Після смерті Л.Брежнєва в 1982 р. нове керівництво партії - Ю.Андропов (1982-1984) та К.Черненко (1984-1985) - виявилося не в змозі належним чином відреагувати на вимоги часу.

Загальна криза суспільства загострювалася. Питання змін перетворилося в питання життя чи смерті радянської системи. У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова, з ініціативи якого в СРСР почалася перебудова суспільства.

1. 1

   Періодизація перебудови

   985-1988 - період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ. Визрівання політичного курсу перебудови.

2. 1988-1991 - період активних політичних перетворень під лозунгом побудови демократичного, гуманного соціалізму.

Визначимо далі зміст перетворень, що відбувалися на кожному із цих етапів перебудови.

Проведення економічних реформ

1

Етапи:

. Квітень 1985 р. - програма прискорення соціально-економічного розвитку країни, яка передбачала:

• до 2000 року створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за 70 років радянської влади;

• вирішити традиційні соціальні проблеми - продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного попиту.

У результаті: програма виявилася утопічною і свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи. Перш ніж проводити прискорення, необхідно було здійснити глибоку перебудову всього господарського механізму.

Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку, продовжувалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми.