6. Витоки українського народу
Довгий час у науці панувала думка, що предками українців були анти. Проте новітні археологічні знахідки доводять, що пам’ятки пізнішого часу, які можна назвати власне українськими, постали не лише на основі антських пам’яток, а здебільшого на основі пам’яток, що їх залишили склавини. Бо саме склавини були тим населенням, котре мешкало у 5–7 ст. на більшій частині українського Правобережжя. Анти, про яких тогочасні джерела свідчать, що жили вони в Подніпров’ї, від 6 ст. почали переселятися на південь, на Балканський півострів. Частина антської людності, що не брала участі в переселенні, була поглинена склавинами, а на згадку про антів на подніпровських теренах залишилася назва, якій, як вважає чимало дослідників, завдячують своїм етнонімом сучасні українці. Іраномовне слово «анти» означає «крайні», «окраїнні». Ним степові скіфо-сарматські племена споконвіку називали порубіжне зі Степом місцеве хліборобське населення. Тисячолітнє сусідство з іраномовними народами закріпило назву, яку, одначе, місцеві мешканці озвучували по-своєму. Так постала, як вважає дехто з істориків і мовознавців, назва Україна.
Висновок
Отже, велике переселення народів мало непересічне значення для подальшої долі слов’ян. Підхоплені ним, слов’янські племена перемішалися і на нових територіях дали початки сучасним слов’янським народам.
Культура Русі складалася від початку під впливом різних культурних напрямів, стилів, традицій. Тут важливу роль у вивченні культури та побуту грають археологічні дослідження. Розкопки на територіях древніх міст показують все розмаїття побуту у міському житті. Безліч знайдених скарбів і розкриті могильники донесли до нас предмети домашнього вжитку і ювелірні прикраси. Велика кількість жіночих прикрас у знайдених скарбах, зробило доступним вивчення
ремесел. На діадемах, кільцях, сережках стародавні ювеліри відбили своє уявлення про світ, за допомогою вітіюватого рослинного орнаменту вони могли розповісти про зміну пір року, про життя язичницьких богів. На жаль, майже вся язичницька архітектура була дерев'яної і для нас майже втрачена, але в збережених ранніх кам'яних християнських храмах можна побачити в оздобленні та орнаменті поганські мотиви. Це типово для періоду двовірства, коли художник міг зобразити поруч християнського святого і язического божества, звести разом у вітіюватому орнаменті хрест і давні слов'янські символи. Великою різноманітністю відрізнялися поганські обряди і святкування. У результаті багатовікових спостережень слов'янами створили свій календар, в якому особливо яскраво виділялися наступні свята, пов'язані з земледільним циклом. Численні свята, коляди, ігрища, святки скрашували побут стародавнього слов'янина.
Список використаноъ лытератури:
Даншіенко В.М. Кам'яна могила. - К., 1985.
Даниленко В.Н. Неолит Украйни. - К., 1974.
Павленко Ю.В. Передісторія давніх рурів у світовому контексті. - К., 1994.
Попович М.В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С.7 - 55.
Пріцак О, Походження русі: у 6 т./Пер. з англ. Т.1. - К., 1999.
Рибаков Б.А, Язичество древних славян. - М, 1981.
Січинськцй Чужинці про Україну. - Львів, 1991.
Славяне и русь: Концепции и идеи: Хрестоматия. - М., 1998,
Теорія та історія світової і вітчизняної культури. - К., 1993.
Чмихов М-О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. - К., 1992.
Ключевський В.О. Твори у дев'яти томах, - М., 1987, том 1.
Орлов С.А., Георгієв В.А., Георгієва Н.Г., Сівохіна Т.А. Історія України.-М., 1999.
Російські Веди. Пісні птиці Гамаюн. Велесова книга - М., 1992.
Крізь століття - М., 1986.
Сахаров О.Н., Новосельцев А.П. Історія Росії з найдавніших часів до кінця XVII століття. М., 1996.