2. Управління фінансуванням необоротних активів підприємства

Політика управління необоротними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні своєчасного їхнього відновлення і високої ефективності використання.  1.Забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів у процесі їхнього використання. Характер і періодичність оновлення необоротних активів зв'язані з процесом руху їхньої вартості. Усупереч своїй назві необоротні активи підприємства здійснюють постійний кругообіг, хоча тривалість цього обороту в часі досить велика.

В процесі кругообігу необоротні активи проходять три основні стадії. На першій стадії сформовані підприємством необоротні активи в процесі свого використання і зносу переносять частину своєї вартості на готову продукцію. Цей процес здійснюється протягом багатьох виробничокомерційних циклів і продовжується до повного зносу окремих видів необоротних активів. 

На другій стадії в процесі реалізації продукції знос необоротних активів накопичується на підприємстві у формі амортизаційних засобів (амортизаційного фонду).

На третій стадії амортизаційні засоби як частина власних фінансових ресурсів підприємства направляються на відновлення діючих або придбання нових видів необоротних активів. Період часу, протягом якого відбувається повний цикл кругообігу вартості конкретних видів необоротних активів, характеризує термін їхньої служби. Оновлення необоротних активів підприємства здійснюється на простій і розширеній основі, представляючи собою процес простого і розширеного їхнього відтворення.

Просте відтворення необоротних активів може здійснюватися в межах амортизаційного фонду в наступних формах:

а) поточного ремонту (він являє собою процес часткового відновлення основних засобів, тобто відшкодування їхнього зносу). Витрати на поточний ремонт фінансуються за рахунок витрат підприємства;

б) капітального ремонту (він являє собою процес значного відновлення основних засобів і часткової заміни їхніх окремих елементів). Витрати на капітальний ремонт фінансуються звичайно за рахунок частини накопичених амортизаційних відрахувань (у сучасних умовах витрати на капітальний ' ремонт дозволено відносити на витрати підприємства). На суму зробленого капітального ремонту зменшується знос основних засобів і тим самим збільшується їхня залишкова вартість; в) придбання нових видів необоротних активів з метою заміни цілком зношених їхніх видів у межах сум накопиченої амортизації (для нематеріальних активів це основна форма простого їхнього відтворення). Розширене відтворення необоротних активів являє собою процес формування нових їхніх видів, здійснюваний не тільки за рахунок сум накопиченої амортизації, але і за рахунок інших фінансових джерел (прибутку, довгострокових позик і т.п.).

Формування нових видів необоротних активів у процесі простого або розширеного їхнього відтворення зв'язано з інвестиційною діяльністюпідприємства і являє собою особливу сферу фінансового менеджменту.

Результати оновлення необоротних активів підприємства виражаються рядом показників, до числа основних з яких відносяться: а ) коефіцієнт надходження необоротних активів . Він характеризує частку нових видів необоротних активів у загальному їхньому складі і розраховується за формулою

КН на = НА п /НА к , де КН на коефіцієнт надходження необоротних активів;

НА п вартість знов сформованих (намічуваних до формування) необоротних активів протягом визначеного (звітного або планового) періоду; 

НА к загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду. 

б) коефіцієнт вибуття необоротних активів. Він характеризує частку вибулих видів необоротних активів (у зв'язку з фізичним і моральним зносом, а також з інших причин) у загальному їхньому складі і визначається за формулою

КВ на = НА в /НА к , де

КВ ва коефіцієнт вибуття необоротних активів; 

НА в вартість вибулих (намічуваних до вибуття) видів необоротних активів протягом розглянутого періоду; 

НА к загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду. 

в) коефіцієнт оновлення необоротних активів. Він характеризує приріст необоротних активів стосовно загальної їхньої суми і розраховується за формулою

КВ на = НА п НА в /НА к , де

КВ на - коефіцієнт відновлення необоротних активів; 

НА п - вартість знов сформованих необоротних активів;

НА в - вартість вибулих необоротних активів;

НА к - загальна вартість усіх необоротних активів на кінець розглянутого періоду.  

г) швидкість оновлення необоротних активів. Характеризує середній період часу повного відновлення усіх необоротних активів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою

ШВ на = 1/КВ на , де

ШВ на швидкість оновлення необоротних активів, роках;

КВ на коефіцієнт відновлення необоротних активів протягом року. 

Зазначені показники можуть бути використані в процесі управління оновленням як усіх необоротних активів підприємства, так і окремих їхніх видів (основних засобів, нематеріальних активів). 

2. Визначення розміру потреби в прирості необоротних активів. Для забезпечення процесу оновлення необоротних активів на розширеній основі необхідно визначити потребу в їхньому прирості на кожний період, що планується. Принципова формула для визначення необхідного приросту необоротних активів (у цілому й у розрізі окремих їхніх видів) має такий вигляд:

ДП на = ПЗ на - Н на + В ф + В м , де

ДП на потреба в прирості необоротних активів у періоді, що планується; 

ПЗ на загальна потреба у необоротних активах підприємства відповідно до планованого обсягу його господарської діяльності ;

Н на наявність необоротних активів на початок періоду, що планується;

Вф передбачуване вибуття необоротних активів у періоді, що планується, у зв'язку з їхнім фізичним зносом;

Вм передбачуване вибуття необоротних активів у періоді, що планується, у зв'язку з їхнім моральним зносом. 

У фінансовомуменеджменті визначення розміру потреби в прирості необоротних активів (у цілому й у розрізі основних засобів і нематеріальних активів) здійснюється тільки у вартісних показниках (у виробничому менеджменті вищенаведена формула може бути використана і для розрахунку приросту окремих видів активів у натуральних показниках).