3. Поняття, види і форми угод.

Угоди це дії громадян та організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Угоди - це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних справ та обов’язків ( ст. 117).

Закон (ст. 42 ЦК України) допускає різні форми зовнішнього виразу волі (волевиявлення): словами (усно),

письмовим актом,

поведінкою особи.

Мовчання визначається виявом волі укласти угоду в випадках передбачених законодавством.

Угоди бувають

одно-,

дво- або

багатосторонніми.

Якщо для виявлення угод достатньо волевиявлення однієї сторони, вона є односторонньою (наприклад, заповіт, прийняття і відмова від спадщини).

Якщо для виникнення угоди необхідні волевиявлення двох сторін, то це двостороння угода. Вона називається договором (наприклад, договір купівлі-продажу).

Для виникнення багатосторонньої угоди необхідне волевиявлення трьох і більше сторін. Вони можуть бути зустрічними (наприклад, при трьох-, чотирьохсторонньому обміні жилих приміщень), так і спрямованими до однієї мети (наприклад, у договорі про сумісну діяльність три сторони або більше спільно діють для досягнення спільної господарської мети).

Залежно від способу укладання угоди поділяються на

консенсуальні

реальні.

Консенсуальні угоди вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін по всіх істотних умовах (ст. 153 ЦК України). Більшість угод є консенсуальними. Для укладення реальної угоди поряд із згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних угод належать договори позики, перевезення, дарування (ст. 243, 358, 374 ЦК України).

За особливостями мети угоди поділяються на

платні і безплатні,

Форми угод.

1) Усна (ст. 159):

- якщо законом або угодою не встановлена письмова форма;

- для угод, виконаних при самому здійсненні (крім тих, для яких передбачена нотаріальна форма, і операцій, недотримання простої письмової форми яких тягне за собою їх недійсність);

- для угод в виконання договору, укладеного в простій письмовій формі (якщо це не суперечить закону, іншим правовим актам і договору).

2) Письмова (ст. 160) - складання документа, що відображає зміст угоди і підписаного особою, її здійснюють:

а) проста: договори можуть також укладатися шляхом обміну документами, за допомогою поштового, телетайпному або іншого зв'язку (юридичні особи один з одним і громадянами; громадяни між собою на суму понад 610 МРОТ; ін випадки, встановлені законом);

б) нотаріально завірена - здійснюється посвідчувального напис нотаріусом або іншою особою, які мають на це право (випадки, встановлені законом або угодою сторін).

Недійсними угодами є такі дії громадян і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, але не створюють для них юридичних наслідків в силу невідповідності їх дій вимогам чинного законодавства.

Угоди нікчемні – це такі угоди, недійсність яких не залежить від розсуду і бажання сторін, які їх уклали.

Однією з форм здійснення громадянами та юридичними особами належних їм цивільних прав та обов’язків є представництво.

Представництво — це правовідношення, відповідно до якого одна сторона (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи або припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов’язки.

Особливості має також так зване комерційне представництво. Комерційним представником є особа, яка постійно і самостійно представляє підприємців при укладанні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво здійснюється на підставі договору, укладеного в письмовій формі, який містить перелік повноважень представника, а за відсутності вказівок на такі повноваження - також довіреності (ст. 243 ЦК).

Залежно від того, на чому базуються повноваження представника, можна розрізнити представництво за законом (або законне, обов’язкове) і представництво за договором, (або договірне, добровільне).

Представництво за законом має місце тоді, коли особа-представник, коло її повноважень і випадки такого представництва визначаються певними нормативними актами (ЦК, СК іншими законами). До призначення представника той, кого представляють, у таких випадках ніякого відношення не має.

Різновидом представництва за законом є статутне представництво, коли відповідно до статуту чи положення керівник (директор, ректор, начальник, голова) наділений повноваженнями виступати від імені юридичної особи.

Представництво за договором — це таке представництво, яке виникає в результаті укладання правочину між представником та особою, яку він представляє. Для здійснення такого представництва потрібно отримати довіреність, яку той, кого представляють, видає представникові як доказ наданих йому повноважень.

Довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видає одна особа іншій особі для представництва перед третіми особами.

Нотаріус засвідчує довіреність від імені одної або декількох осіб, на ім'я одної або декількох осіб.

Види довіреностей:

разова (один раз)

спеціальна (угоди одного типу)

генеральна 9різні види угод)