2. Методи навчання техниці спортивних вправ.

Методи вивчення техніки:

- в цілому (цілісний)

- розчленований

Цілісним методом вивчають прості вправи і ті, які неможливо розділити. Акцент ставлять на послідовності елементів цілісного руху.

Складні вправи поділяють на частини (відносно самостійні) і вивчають розчленованим методом.

Застосування обох методів передбачає використання підвідних вправ та імітаційних вправ.

Підвідні вправи використовують для пояснення оволодіння технікою шляхом планомірного вивчення більш простих рухових дій, які забезпечують виконання основного руху. Наприклад: біг з високим підніманням стегна та ін.

В імітаційних вправах зберігається загальна структура руху основної вправи, але забезпечуються полегшуючі умови виконання.

Ефективність методів залежить від кількості, складності та особливостей сполучення вправ, які використовуються.

В якості основних прийомів для вивчення складнотехнічних вправ застосовують:

включення — введення раніше добре вивченого елементу до складу нового;

екстраполяція — ускладнення руху шляхом кількісного нарощування ознаки уже включеного руху;

інтерполяція — засвоєння нової вправи на базі вже вивченої легкої — утворення проміжної за складністю навички.

3. Методи розвитку рухових якостей

3.1. Методи строго регламентованої вправи.

Характерною ознакою цієї групи методів вправи є чітка регламентація їх структури і змісту. Регламентація за структурою стосується, перш за все, наявності або відсутності інтервалів відпочинку в процесі одноразового застосування цього методу для вирішення конкретної педагогічної задачі. Приклад: задача полягає у розвитку витривалості. Її можна вирішити різними шляхами: пробігти 10 км з певною швидкістю без зупинок для відпочинку; пробігти 10 разів по 1 км з необхідною швидкістю через 12 хв повільної ходьби. Цю ж задачу можна вирішити шляхом комбінації із наведених методів вправи:пробігти 6 км із заданою швидкістю, відпочити кілька хвилин, а потім іще пробігти 10 разів по 400 м із заданою швидкістю через 1 хв активного відпочинку. Наведені приклади свідчать, що за структурою методи строго регламентованої вправи можна розділити на три групи: методи безперервної вправи, методи інтервальної вправи та методи комбінованої вправи (табл.8).

У кожному із наведених методів сумарну дистанцію 10 км можна долати із стандартною (рівномірною) швидкістю, а можна її змінювати. Змінювати швидкість бігу (а значить і інтенсивність тренувального впливу) можна хвилеподібно (варіативний режим навантаження), поступово підвищувати від початку до кінця вправи (прогресуючий режим навантаження) або поступово знижувати від початку до кінця вправи (регресуючий режим навантаження). В інтервальному і комбінованому (у тих випадках, коли його складовою частиною є інтервальне виконання завдання) методах вправи на режим навантаження буде також суттєво впливати тривалість інтервалів відпочинку та їх зміст. Цілком очевидно, що характер адаптаційних процесів буде залежати від того, в якому режимі навантаження буде виконуватися цілісна вправа. Виходячи з цього методи строго регламентованої безперервної та інтервальної вправи за змістом слід розділити на чотири групи (табл.8).

Ряд фахівців (М.Шолих, 1966; Ф.Уилт, 1967; Н.Г.Озолин, 1970; Д.Каунсилмен, 1972; А.А.ТерОванесян, И.А.ТерОванесян, 1992 та інші) виділяють також "повторний метод" строго регламентованої вправи. Характеризуючи даний метод, вони наводять не одну, а декілька його суттєвих ознак: 1) тренувальне завдання виконується шляхом чергування фаз роботи та відпочинку; 2) інтенсивність робочих фаз близька до запланованої змагальної; 3) тривалість робочих фаз більша ніж в інтервальному методі; 4) тривалість фаз відпочинку також більша ніж в інтервальному методі (до повного відновлення). Цілком очевидно, що всі описані ознаки належать до методу інтервальної стандарти зованої вправи. Тобто у даному розумінні "повторний метод" є не що інше, як один із варіантів методу інтервальної стандартизованої вправи.

При виконанні конкретного тренувального завдання можливе також поєднання методів строго регламентованої вправи як за структурою, так і за змістом. Наприклад, тренувальне завдання: пробігти 10 км, в тому числі перших 5 км з стандартною (рівномірною) швидкістю, а наступні з поступовим її підвищенням. В даному прикладі завдання виконується _2комбінованим методом (Л.П.Матвеев, 1976), а саме методом безперервної стандартно-прогресуючої вправи.

В методах комбінованої вправи можуть застосовуватися найрізноманітніші сполучення режимів навантаження. Так, з метою розвитку швидкісної витривалості, може бути застосований метод повторно-інтервальної вправи в режимі стандартно-прогресуючого навантаження. Приклад: Біг 2 серії 4 рази по 150 м. Кожний раз перші 100 м долати із швидкістю 8590% від індивідуально доступної на відрізку 150м, а останні 50 м з прискоренням. Відпочинок між серіями вправ 68 хв, комбінований. Між відрізками в серії відпочивати пасивно до відновлення ЧСС в діапазоні 100-110 уд/хв. За структурою цілісна вправа, що наведена в даному прикладі, складається із двох блоків (серій). В свою чергу кожний з них виконується інтервальним методом. За змістом завдання виконується у двох режимах навантаження в кожному 150-метровому відрізку: стандартний перші 100 м і прогресуючий останні 50 м.

Одним із різновидів методу комбінованої вправи є метод кругової вправи (Ю.В.Верхошанский, 1988). Його характерною ознакою є застосування комплексів різноманітних вправ, які виконуються у певній послідовності і з заданою інтенсивністю у конкретному тренувальному завданні (докладніше див. М.Шолих, 1966).

Методичні поради щодо застосування методів строго-регламентованої вправи подаються в табл. 9.