— зачаток пуповини.

порожнині матки морула перебуває до імплантації ще 3 доби, перетворюючись за цей час на бластоцисту.

На 7 добу завдяки гістолітичним фер­ментам, які починає виділяти трофобласт, бластоциста розчиняє тканини слизової оболонки матки, яка в цей час перебуває у фазі секреції (21-22 доба менструального циклу, в яєчнику триває лютеїнова фа­за). Плодове яйце' занурюється у функ­ціональний шар ендометрію. Цей процес називається імплантацією.

Імплантація (нідація) відбувається в два етапи: спершу адгезія (прилипання);

• потім інвазія (проникнення).

Розпочинається якісно новий стан орга­нізму жінки — вагітність. На кінець 8-ї доби імплантація (нідація) завершується, отвір над зародком заростає. Живлення бластоцисти в цей час здійснюється завдя­ки секрету залоз ендометрію (рис. 7.3, 7.4).

Особливі зауваження

• Якщо ендометрій розвинутий недостатньо, його структура та функція порушені внаслідок перенесених запальних захворювань чи абортів, нідація може взагалі не відбутись, або плодове яйце імплантується в нижніх відділах матки (розвивається передлежання плаценти).

Зовнішній шар бластоциста — трофобласт Ектобластичний міхурець згодом пц

• утворює безсудинні вирости — первинні ворсини. Трофобласт диференціюється на два шари — зовнішній, синцитій, не має клітинних елементів, являючи собою шар цитоплазми з великою кількістю ядер, внутрішній — цитотрофобласт — зберігає клітинну будову, він складається з клітин Лангханса,

творюється в амнютичну порожнин) ендобластичний — у жовтковий міш Обидва міхурці оточені мезобласти З клітинного скупчення між амніотичм і жовтковим міхурцем формується зародї вий диск, з якого згодом розвиваєш зародок.

З клітин ектобласта, мезобласта і еши бласта утворюється 3 зародкових листки ] ектодерма, мезодерма і ентодерма, з яка надалі формуються усі тканини плой

У процесі подальшого розвитку ембріо* відбувається збільшення розмірів амнія тичного міхурця. Жовтковий міхурець на

Після імплантації активізується також і розвиток ембріобласта. Клітини ембріо- бласта диференціюються у два вузлики — ендобластичний і ектобластичний.

У центральних частинах кожного з них утворюються порожнини, внаслідок чо­го вузлики перетворюються на міхурці.

Табл. 7.3. Біологічні ефекти прогестерону, важливі для виношування вагітності

• гальмує продукцію ФСГ, тим самим блокуючи ріст нових фолікулів;

• посилює васкуляризацію ендометрію (покращується трофіка зародка);|

• посилює проліферацію та секреторну діяльність залоз ендометрію, внаслідок чого в секреті зростає концентрація ліпідів та глікогену, необхідних для розвитку ембріона;

• інгібує опосередковану через Т-лімфоцити реакцію відторгнення тканин плода;"]

• затримує в організмі натрій та воду (у вагітної розвивається гідрофільність тканин, що є позитивним чинником у підготовці пологових шляхів до пологів,

. оскільки підвищується еластичність тканин, але й має негативний ефект — мо­жуть утворюватись набряки);

• має виражений пірогенний ефект (однією з ознак вагітності в ранні терміни є підвищення, базальної температури);

• в першому триместрі вагітності прогестерон знижує поріг збудливості м’язових волокон тіла матки і підвищує тонус гладком’язових волокон перешийка і, шийки матки, чим сприяє виношуванню вагітності (недостатність прогестерону . спричинює гормонозалежну форму істміко-цервікальної недостатності);

• в другому і третьому триместрах вагітності високі рівні прогестерону гальмують скоротливу діяльність матки завдяки а-адреноцепторному інгібуючому ефекту, який приводить до пригнічення спонтанної та індукованої скоротливої активності міометрію;

• ефективний при тих формах абортів, які є наслідком недостатності прогес­терону;

• має антиестрогенну активність

томість атрофується. Каудальний кінець первинної кишки ембріона утворює випи­нання — алантоїс, по якому з тіла зародка до ворсин хоріона йдуть судини. У без- судинному досі хоріоні починається про­цес васкуляризації, що дає початок роз­витку ворсинчастої оболонки.

Після імплантації трофобласт починає секретувати хоріонічний гонадотролін, з появою навіть мінімальних кількостей якого в організмі жінки починаються змі­ни: припиняється менструальний цикл, жовте тіло менструації перетворюється на жовте тіло вагітності, ендометрш транс­формується в децидуальну оболонку.

Жовте тіло вагітності за добу секретує до 26 мг прогестерону. Трофобласт підтримує активність жовтого тіла на ранній стадії ембріогенезу, продукуючи хоріонічний гонадотропін (ХГ). Під впливом ХГ жовте тіло синтезує прогестерон в достатній кількості, щоб попередити відторгнення ендометрію. Менструація настає внас­лідок звуження спіральних артерій і не- кротизації ендометрію. Прогестерон запо­бігає цьому.

Жовте тіло вагітності продукує прогестерон, гормон, який забезпечує нор­мальний перебіг вагітності і завдяки сукупності своїх біологічних ефектів дістав назву «протектора вагітності» (ргоіесі — захищати).

РОЗВИТОК ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК

Ранні етапи онтогенезу завершуються тим, що ембріон оточує амніотична рідина і три оболонки: децидуальна, ворсинчаста

і водна.

Після повної імплантації на поверхні тро- фобласта утворюються вирости — вор­сини, з яких надалі розвивається ворсин­часта оболонка (сНогіоп).

Поява первинних ворсин за терміном співпадає з першою менструацією, яка не настала. У деяких жінок в цей час можуть з’явитись кров’янисті виділення, які вони помилково приймають за менструацію (імплантаційна ознака Гартмана). З цього періоду розпочинається гемотрофічний тип живлення зародка.

Між ворсинками хоріона і слизовою оболонкою матки виникає зона, в якій циркулює материнська кров. Цей простір називається первинним міжворсинчастим. У цей час ворсинки вкривають всю по­верхню хоріона (сНогіоп Ггопсіозшп). Пер­винні ворсинки не мають судин, поживні речовини проходять через їхню мембрану за законами осмосу та дифузії. На 2-му тижні вагітності в первинні ворсинки проростає сполучна тканина, з цього моменту вони перетворюються на вторинні. Згодом пло­дове яйце, збільшуючись, виступає в порож­нину матки, ця поверхня втрачає контакт із слизовою оболонкою, а, отже, і трофічну функцію, тому ворсинки тут, ставши зай­вими, зникають, хоріон стає гладеньким (сЬогіоп Іаеуе). На тій частині хоріона, що прилягає до десісіиа Ьазаііз, ворсинки розростаються, розгалужуються, тут в май­бутньому формуватиметься плацента.

З 3-го тижня розвитку зародка розпочина­ється дуже важливий етап: у ворсинки проростають судини, перетворюючи їх на третинні. З моменту васкуляризації ворсинок розпочинається новий тип кро­вообігу ембріона — алантоїдний (хоріаль- ний).

Виникає вторинний міжворсинчастий простір, в якому циркулює материнська кров. При відділенні плаценти від стінки матки цей простір порушується, виникає кровотеча.

П

Розвиток плодових оболонок

140

ісля імплантації і встановлення зв’язку

з материнським організмом постачання ем­бріона, а згодом плода киснем і транспор­тування поживних речовин здійснюється за допомогою системи живлення та кро­вообігу. Упродовж внутрішньоутробного розвитку системи кровообігу послідовно розвиваються і змінюються. Розрізняють жовткову, алантоїдну та плацентарну системи живлення.

Жовтковий період триває з моменту імплан­тації і до кінця першого місяця життя зародка. Поживні речовини і кисень, що містяться в ембріотрофі, проникають до ембріона безпосередньо через трофобласт, що утворює первинні ворсини.

Алантоїдтй (хоріальний) кровообіг почина­ється з кінця 1-го місяця і триває 8 тижнів. Настає новий етап у розвитку ембріона — вторинні ворсини перетворюються на тре­тинні.

вообігу: наявність овального отвору між правим і лівим передсердям і артеріальної (боталової) протоки, що з’єднує легеневу артерію з аортою.

Перехід до плацентарного кровообігу починається з 7—10-го і завершується до 12—14 тижня вагітності.

Упродовж перших двох тижнів після за­пліднення запліднену яйцеклітину ми на­зиваємо плодовим яйцем.

Ці перші тижні передплацентарного роз­витку включають:

• запліднення;

• формування вільної бластоцисти;

• імплантацію бластоцисти;

• формування первинних ворсинок хорі­она.

Рис. 7.4. Матка з плодовик яйцем на 8-му тижні вагітності:

Особливі зауваження |

• Період алантоїдного кровообігу є дуже важ- [ ! ливим критичним періодом у розвитку плода.

З огляду на високу чутливість алантоїса | ; до пошкоджуючих факторів зовнішнього [і і середовища його реакцією на шкідливі впливи ззовні, зокрема інфекційні чинники, може статир припинення васкуляризації ворсинок і загибель к і ембріона на початкових стадіях розвитку.

Найдосконалішою системою кровообігу є плацентарна. Тільки вона може цілком забезпечити потреби плода, що постійно зростають.

Плацентація завершується до 14-го тиж­ня вагітності. Зачаток серця ембріона утворюється на 2-му тижні, формування його в основному Закінчується на 8-му, до цього часу воно набуває всіх рис чотирикамерного серця людини, мають особливості, притаманні плодовому кро­

1. — плід в амніотичній оболонці;

2. — базальна оболонка;

3. — гіллястий хоріон

(майбутня плацента);

4. — залишок жовткового мішка;

5. — парієтальна оболонка;

6. — порожнина матки;

7. — гладенький хоріон;

8. — капсулярна оболонка.

З третього тижня настає ембріональний період. Проходить диференціювання обо­лонок, ріст ембріона.

З 10-го тижня після останньої менструащї або через 8 тижнів після запліднення ембріональний період закінчується. З цього моменту зародок називається плодом.

На цей час плід оточений навколопло- довими водами і трьома оболонками, дві з яких — водна (атпіоп) та ворсинчаста (сЬогіоп) належать плоду, а одна — де- цидуальна (сіесісіиа) — матері.

Децидуальною оболонкою називається ви­дозмінений у зв’язку з вагітністю ен- дометрій. Цю оболонку називають ще відпадаючою, оскільки після народжен­ня плода вона разом з іншими оболон­ками відокремлюється від матки і на­роджується. Виділяють три частини де- цидуальної оболонки:

• Бесісіиа рагіеіаііз 8. десМиа уега, що ви- стеляє порожнину матки;

• Бесісіиа Ьазаііз — знаходиться між пло­довим яйцем та стінкою матки;

• Оесісіиа сарзиіагіз — вкриває плодове яйце з боку порожнини матки.

Ш

Базальний; шарН

залишається в матці після пологів і дає початок новому і ендометрію

ари децидуальної оболонки

*

Спонгіозний шар (гопа зроп^іоза)

****

Компактний шар (гопа сошрасіа)

містить вивідні протоки маткових залоз, складається і клітини строми ендометрію, що транс- в основному формувалися на час вагітності у децидуальні. із залоз Він звернений у порожнину матки і;

Значення децидуальної оболонки під час вагітності дуже велике. Децидуа лізує мікроорганізми, інактивує їхні токсини, чим здійснює бар’єрну функцію, висока фагоцитарна г .ставність цієї тканини за­безпечує захі ст плода. На ранніх етапах розвитку за рахунок децидуальної обо­лонки здійснюється живлення зародка — трофічна функція.

Децидуальна тканида є ще й своєрідним ендокринним органом, синтезуючи тка­нинний імунореактивний пролактин і простагландини.

Ворсинчаста оболонка розвивається з трофобласта. Хоріон спочатку вкритий ворсинками суцільно, по всій поверхні, згодом ворсинки залишаються лише на тій частині, яка звернена до матки, де розвивається плацента.

Водна оболонка (амніотична) — внутрішня, найближча до плода тонка оболонка, утворена з мезенхіми. Циліндричний та кубічний епітелій водної оболонки бере участь в утворенні навколоплодових вод і параплацентарному обміні.

Плацента

Діяльність тимчасової функціональної сис­теми мати — плацента — плід у величезній мірі визначається повноцінністю функціо­нування плаценти — органа, що сполучає два організми і призначеного для забез­печення надзвичайно складних і взаємо­пов’язаних стосунків між ними.

Плацента людини належить до гемохоріаль- ного типу. Цьому типові притаманний безпосередній контакт між материнською кров’ю та хоріоном, саме такий тип макси­мально сприяє отриманню з крові матері поживних речовин і кисню і є вищою стадією еволюції.

Плацентація розпочинається з 3-го тижня вагітності — з початку васкуляризації ворсин хоріона і перетворення вторинних ворсин у третинні. Цей період закінчується до 12—14 тижня вагітності і знаменується переходом від хоріального (алантоїдного) кровообігу до плацентарного.

Наприкінці вагітності діаметр плаценти досягає 15-20 см, товщина 3-3,5 см, ма­са 500-600 г. Плацента розміщується пе­реважно на передній чи задній стінці мат­ки в ділянці її тіла.

Поверхні плаценти

! материнська |

прилягає до стінки матки

| плодова !

вкрита амніотичною оболонкою, під якою від периферії плаценти до місця прикріплення пуповини йдуть судини

Материнська поверхня плаценти маг сіру­вато-червоний колір. Вона поділена на час­точки (котиледони). Материнська частина плаценти становить собою потовщену час­тину децидуальної оболонки, а плодова частина — ворсинки хоріона.

Основною анатомо-функціональною оди­ницею плаценти є плацентон, утворений з боку плода котиледоном, а з боку мат­ки — курункулом.

Котиледон, або часточка плаценти, утво­рений стовбуровою ворсиною і її чис­ленними розгалуженнями. Основа коти- ледона закріплена на базальній хоріальній пластинці. Окремі ворсини (якірні) при­кріплюються до базального шару дециду­альної оболонки, проте більшість ворсин вільно плаває у міжворсинчастому прос­торі.

Кожному котиледонові відповідає з бо­ку матки певна ділянка децидуальної оболонки, відділена від сусідніх пере­тинками — септами. Ця ділянка нази­вається курункулом. На дні кожного ку- рункула відкривається спіральна артерія, яка постачає кров’ю міжворсинчастий простір.

Сформована плацента складається з 10-15 великих котиледонів і 40-50 дріб­них. У 18—20 тижнів вагітності товщина плаценти складає 1,5—2 см, наприкінці вагітності, на 36-му тижні — 3—3,5 см. На цей час плацента досягає повної функціональної зрілості. Надалі потов­щення плаценти не відбувається. В ос­танні тижні вагітності розпочинається процес «старіння плаценти», що супрово­джується зменшенням її функціональної поверхні. На поверхні ворсинок випадає з материнської крові фібриноїд, це при­зводить до тромбоутворення і виклю­чення цих ворсин з активного кровообігу. В ділянках дистрофії відкладаються солі кальцію.

Механізми, за допомогою яких здійснюється транспорт поживних речовин до плода:

• ультрафільтрація;

• дифузія (проста і полегшена);

• активний перенос;

• спеціальні процеси.

Процеси ультрафільтрації залежать від величини молекулярної маси. Якщо маса молекули не перевищує 100, ці процеси відбуваються успішно, при вищій молеку­лярній масі трансплацентарний перехід затруднюється, молекули з масою понад 1000 практично не проникають через пла­центу.

Шляхом простої дифузії проходять через плазматичні мембрани моновалентні іони калію, натрію, хлору, кисень, вуглекислий газ, деякі анальгетики. Цей процес відбу­вається без затрати енергії — іони перехо­дять з ділянки більшої концентрації в ді­лянку з меншою концентрацією. По­легшена перфузія — спеціальний вид

трофічна

газообміну

видільна

ендо­

кринна

імунного

захисту

бар’єрна

з, крові матері плід отримує необ­хідні поживні речовини

. забезпечує плід киснем

у кров матері виводяться про­дукти обміну та вуглекислота

плацента є тимчасовою зало­зою внутрішньої секреції. В ній утворюються хоріонічний гона- дотропін, прогестерон, частко­во естрогенні гормони, плацен­тарний лактоген'

Плацента є імунним бар’єром, що розділяє, два генетично чу­жих організми — матері і плода

Плацентарний бар’єр є двобіч­ним — від регулює надходження речовин від матері до плода і в зворотному напрямку. Плацента гальмує перехід до плода деяких речовин та мікроорганізмів дифузії, при якій трансмембранна рів­новага відновлюється швидше, ніж це мало б відбуватися за законами фізики та хімії. Таким шляхом переноситься глю­коза, фруктоза.

Активний перенос включає тимчасову вза­ємодію речовини,оцо переносяться, з фер­ментами чи іншими речовинами мемб­рани і здійснюється з затратою енергії

• речовина може переноситися проти градієнта концентрації (так переноситься аскорбінова кислота, амінокислоти).

До спеціальних процесів належить піноцитоз (ворсини хоріона активно поглинають краплинки плазми із сполуками, що в них містяться). Так проникають до плода деякі білкові молекули, зокрема імуно- глобуліни.

Плацента є ліпідним бар ’єром, хімічні речо­вини, добре розчинні в ліпідах, краще проходять через плаценту. Має значення також іонізація сполук: недисоційовані та неіонізовані сполуки проникають через плаценту швидше. Вітаміни мають здатність накопичуватися в плаценті, вона регулює надходження їх в організм плода.

Упродовж вагітності мати, плацента і плід являють собою єдину функціональну сис­тему. Плацента і плід утворюють фето- плацентарний комплекс.

Деякі функції плацента і плід виконують спільно, зокрема, естрогени синтезуються не лише плацентою, а й наднирковими залозами плода, тому зниження екскреції цих гормонів із сечею свідчить про по­рушення стану плода.

Будова і розміри жіночого таза 1

КІСТКИ ТАЗА 2

Особливі зауваження 5

МАЛИИ ТАЗ. ПЛОЩИНИ І РОЗМІРИ МАЛОГО ТАЗА 6

Малий таз. Площини і розміри малого таза 8

ВИМІРЮВАННЯ РОЗМІРІВ ТАЗА 10

Особливі зауваження 11

Особливі зауваження 12

Додаткові розміри таза 12

; Особливі зауваження 13

ТАЗОВЕ ДНО 13

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ 14

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ 16

Розділ 7 20

ГАМЕТОГЕНЕЗ Розвиток яйцеклітини 20

Розвиток сперматозоїда 22

Особливі зауваження 26

РОЗВИТОК ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК 28

Розвиток плодових оболонок 29

Особливі зауваження | 29

Плацента 32

БУДОВА ТА РОЗМІРИ ГОЛІВКИ 36

І ТУЛУБА ПЛОДА 36

РОЗВИТОК ПЛОДА. ОЗНАКИ ЗРІЛОСТІ ПЛОДА 38

Особливі зауваження 38

Особливі зауваження 40

АДАПТАЦІЯ ОРГАНІЗМУ МАТЕРІ ДО ВАГІТНОСТІ 41

ГІГІЄНА ВАГІТНИХ 45

Особливі зауваження 47

ХАРЧУВАННЯ ВАГІТНИХ 49

ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ У ЖІНОЧІЙ КОНСУЛЬТАЦІЇ 51

ВПЛИВ ШКІДЛИВИХ ФАКТОРІВ НА ПЛІД. 55

Пуповина — канатик завдовжки близько 50 см, діаметром 1—2 см, що з’єднує тіло плода і плаценту.

У ній проходять 2 артерії, що несуть веноз­ну кров від плода до плаценти, і вена, якою артеріальна кров іде від плаценти до плода. Судини пуповини оточені драглистою речовиною (вартонові драглі), яка містить велику кількість гіалуронової кислоти. Ця речовина фіксує стінки су­дин, оберігає їх від стиснення.

Прикріплення пуповини до плаценти може бути:

• центральним (посередині плаценти);

• боковим (по периферії плаценти);

• крайовим (по краю плаценти);

• і дуже рідко — оболонковим.

Послід є сукупністю плаценти, пуповини, оболонок (амніотичної, ворсинчастої, децидуальної).

Його народження відбувається у III пе­ріоді пологів, який так і називається — послідовим.

Навколоплодові води (амніотична рідина)

• містяться в порожнині амніона.

Продукція вод починається з 12-го дня гестації. До 12 тижнів у амніотичній порожнині міститься 50 мл вод, у наступні місяці їхня кількість збільшується до 400— 500 мл, в терміні вагітності 36—38 тижнів досягає максимуму — 1—1,5 л, після 38 тижня води починають всмоктуватися, об’єм амніотичної порожнини меншає.

В другій половині вагітності іде активний обмін навколоплодових вод. Всмоктування і продукція вод іде через амніон і хоріон. За годину обмінюється близько 500-600 мл вод, отже за 3 години відбувається їх пов­ний обмін. Навколоплодові води є біо­логічно активним середовищем, що ото­чує плід і виконує різноманітні функції під час вагітності і пологів. У перші місяці

Рис. 7.5. Плодове яйце в матці на кінець вагітності:

1 — плід; 2 — хоріон;

З — шийка матки; 4 — амніон;

5 — пуповина; 6 — плацента;

7 — стінка матки.

вагітності склад майже тотожний із скла­дом материнської-плазми, за винятком нижчого рівня протеїнів. Пізніше у нав­колоплодових водах знаходять злущені клітини епідермісу плода, часточки сиро- подібного мастила, лануго, сечу плода.

У другій половині вагітності джерелом амніотичної рідини є. фільтрат плазми крові матері, секрет амніотичної оболонки та пуповини, продукт діяльності нирок плода (за добу плід продукує 600-800 мл сечі). У навколоплодові води потрапляє також секрет його легеневої тканини.

Важливе'діагностичне значення має спів­відношення у водах лецитину та сфінго- мієліну. Співвідношення лецитинхфінго- мієлін 2:1 свідчить про зрілість легеневої тканини плода і є важливим у тактиці ведення передчасних пологів.

Важливим є також визначення концентрації а-фетопротеїну в амніотичній рідині. Для кожного терміну вагітності'існує, певний рівень а-фетопротеїну, який вважається нормальним. Перевищення цього рівня зазвичай свідчить про наявність аномалій розвитку плода, зокрема його нервової системи.

Навколоплодові води беруть участь у ме­таболізмі гормонів, які виробляє фетопла- центарний комплекс:

• хоріонічний гонадотропін;

• прогестерон;

• естрогени;

• плацентарний лактоген;

• кортикостероїди.

А також накопичують імуноглобуліни класів А, С, Б, Е, беручи участь у захисті плода від несприятливих впливів.

БУДОВА ТА РОЗМІРИ ГОЛІВКИ

•♦Голівка зрілого плода є найоб’ємнішою його частиною, тому при проходженні через пологові шляхи вона зазнає най­більших утруднень. Після народження голівки родові шляхи вже добре готові до просування тулуба, і тому його наро­дження проходить швидко.

■♦Череп новонародженого складається з двох частин: лицевої та мозкової. Кістки лицевої частини міцно з’єднані між со­бою. Кістки мозкової частини сполучені фіброзними перетинками — швами. В ді­лянці з’єднання швів утворюються тім’яч­ка — широкі ділянки сполучної тканини.

Завдяки такій будові голівка плода в про­цесі пологів може змінювати свою фор­му, оскільки шви та тім’ячка дозволяють кісткам черепа заходити одна за одну і в такий спосіб пристосовуватись до полого­вих шляхів матері. Зміна форми голівки при проходженні через родові шляхи ма­тері називається конфігурацією.

• створюють умови для вільного росту і роз­витку гаюДа Та його рухів

• захищають плід від несприятливих впливів

• забезпечують гомеостаз плода

• під час пологів нижній полюс амніотичної оболонки (плодовий міхур), заповнений навколоплодовими водами, сприяє нор­мальному перебігові періоду розкриття шийки матки

І ТУЛУБА ПЛОДА

Мозкова частина черепа складається із семи кісток: двох тім ’яних, двох лоб­них, двох скроневих та однієї потиличної. Вони з’єднані:

• стрілоподібним швом — між двома ті­м’яними кістками;

• лобним — між двома лобними кістками;

• вінцевим — між лобними та тім’яними кістками;

• потиличним, або лямбдоподібним, швом — між потиличною та тім’яними кістками (рис. 7.6).

■♦Місця перетину швів називають тім’яч­ками.

Практичне значення мають велике та ма­ле тім’ячка.

■♦Стрілоподібний шов, мале та велике тім’ячка є основними розпізнавальними пунктами на голівці, які дозволяють при вагінальному дослідженні під час пологів діагностувати вид передлежання.

Табл. 7.6.	Велике тім’ячко	Мале тім’ячко
	(Іопііси/из тадпиз з.апіегіог)	(іопіісиїиз рагуиз з.розіегіог)

Розміри 112x1,5 см 0,5x0,5 см

Розміщення ¹; у місці перетину вінцевого, і І у ділянці перетину потиличного ! \лобного та стрілоподібного швів | та стрілоподібного швів

малий косий	середній	великий	прямий	вертикаль­	малий	великий
	косий	косий		ний, або пря-	поперечний	поперечний
		і		мовисний
відстань	відстань	відстань від	відстань	відстань від	відстань між	відстань
від перед­	від межі	підборіддя	від над­	під’язикової	найвідцале-	між найвід­
нього кута	волосистої	до потилич­	перенісся	кістки до	нішими	даленіши­
великого	частини	ного горба	до поти­	середини	точками	ми точка­
тім’ячка	лоба до під­		личного	великого	вінцевого	ми тім’я­
до підпоти­	потиличної		горба	тім’ячка	шва	них горбів
личної ямки	ямки
9,5 см, обвід	10 см, обвід	13—13,5 см,	12 см, об­	9,5-10 см,	становить	становить
голівки по	голівки по	обвід голів­	від голівки	обвід голівки	8 см	9-9,5 см
ній — 32 см	ній — 33 см	ки по ній	— 34 см	по ній —

Рис. 7.6. Шви і тім’ячка голівки:

1 — малий поперечний розмір; 2 — велике тім’ячко; 3 — великий поперечний розмір; 4 — лямбдоподібний шов; 5 — мале тім’ячко; 6 — сагітальний (стрілоподібний шов); 7 — вінцевий шов; 8 — лобний шов.

° А) Рис. 7.7 а, б. Розміри голівки плода: — прямий розмір;

— великий косий розмір;

— вертикальний розмір;

— малий косий розмір;

— середній косий розмір.

Табл. 7.8. Розміри плечиків та тазової частини доношеного плода

поперечник	розмір тазової
плечового пояса	частини
12 см	9-9,5 см
обвід по ньому	обвід 27-28 см
становить 34-35 см

РОЗВИТОК ПЛОДА. ОЗНАКИ ЗРІЛОСТІ ПЛОДА

За 280 діб (10 акушерських місяців) із за­плідненої яйцеклітини розвивається зрілий плід.

♦На І місяці (тривалість акушерського місяця — 28 днів) відбувається дроблення, імплантація, утворення зародка, найважли­віших органів. З 2—3 тижня вагітності можна виявити плодове яйце у матці за допомогою УЗД.

♦На II місяці відбувається формування тулуба, голови, обличчя, зачатків кінцівок. Зародок набуває рис, притаманних люди­ні. Починають формуватись статеві орга­ни.

Перші два місяці називають ембріональним періодом.

• Наприкінці III місяця (12 тижнів) у плода чітко вирізняються пальці на ру­ках і ногах, є різниця у будові статевих органів, плід рухає кінцівками, в кістках з’являються центри осифікації. Маса пло­да 20-50 г, довжина 8-9 см.

■♦На кінець IV місяця (16 тижнів) закінчу­ється формування м’язової системи, фор­мується обличчя, відбувається окостеніння черепа. Довжина плода — 16 см, маса — 110-120 г.

♦Наприкінці V місяця (20 тижнів) довжина плода сягає 25—26 см, маса тіла — 280— 300 г. Шкіра плода набуває червоного кольору, вкрита пушком. Починають функціонувати сальні залози, їх секрет разом із злущеним епідермісом утворює «сироподібне» мастило. В кишечнику починає утворюватися меконій.

Якщо в цей період плід народиться, він робить дихальні рухи. Рухи кінцівок у цьому терміні відчуваються матір’ю.

♦У такого плода ще недостатньо розви­нена підшкірно-жирова клітковина, шкі­ра зморшкувата, покрита «сироподібною» змазкою (речовиною) і пушковими во­лосинками по всьому тілі.

♦Хрящі носа і вух м’які, нігті не дохо­дять до кінців пальців.

Особливі зауваження

• У 22 тижні вагітності (зі 154 доби від першого дня останнього нормального менструального циклу) плід має довжину 25 см, масу 500 г. Він вважається недоношеним, але життєздатним.

♦Наприкінці VI місяця (24 тижні) плід більш енергійно рухається. Він може наро­дитись живим, є життєздатним. Довжина плода — 30 см, маса — 680 г.

♦Наприкінці VII місяця (28 тижнів) плід має довжину 35 см, масу 1000-1200 г. У такого плода ще недостатньо розвинена підшкірно-жирова клітковина, шкіра зморшкувата, покрита «сироподібним» мастилом і пушковими волосинками по всьому тілі.

♦Хрящі носа і вух м’які, нігті не доходять до кінців пальців. У хлопчиків яєчка ще не опустились у калитку, а у дівчаток великі статеві губи не прикривають малих.

♦Плід, що народжується у цьому терміні, дихає.

• Наприкінці VIII місяця (32 тижні) довжина плода 40—42 см, маса — 1500— 1700 г. Плід життєздатний, але потребує особливого догляду.

• Наприкінці IX місяця (36 тижнів) довжина плода 45—48 см, маса тіла — 2400-2500 г. Добре виражена підшкірна клітковина, шкіра гладенька, рожева. Пушкового волосся на шкірі менше, на голівці волосся довге.

• Плід, що народився в цей термін, життєздатний. Маля голосно кричить, розплющує очі, виражений смоктальний рефлекс.

♦На кінець десятого місяця дитина до­ношена, зріла. Маса дитини досягає по­над 2500 г, довжина — понад 47 см.

Ф

С

ормула Гаазе

у першій половині вагітності довжина плода відповідає кількості місяців, піднесеній до квадрату; з 6 місяця — кількості місяців, помноженій на 5.

Довжина плода в різні терміни вагітності, обчислена за формулою Гаазе

Місяць;( вагітності	■Формула	Довжина 'плода	Місяць вагітності	Формула	Довжина плода
І	1x1	1 см	VI	6x5	30 см
II	2x2	4 см	VII	7x5	35 см
III	3x3	9 см	VIII	8x5	40 см
IV	4x4	16 см	IX	9x5	45 см
V	5x5	25 см	X	10x5	50 см

• Стосовно маси тіла плода, то на 6 і 7 місяці вона подвоюється, порівняно з по­переднім місяцем.

♦На 9 і 10 місяцях маса тіла зростає в середньому на 800 г. У пізні терміни для визначення маси внутрішньоутробного плода використовують ультразвукову фетометрію, а також користуються різ­номанітними формулами (календар Гу- люка, формула Вольського, формула Яку- бової тощо).

♦Дро зрілість новонародженого судять за сукупністю ознак:

• довжина доношеного новонародженого в середньому становить 50—52 см (47 см і більше);

• маса тіла — 3200—3500 г (2500 г і ви­ще).

Довжина плода є більш сталою величи­ною, тому вона чіткіше відображає сту­пінь зрілості.

♦У зрілого плода опукла грудна клітка, пупкове кільце посередині між верхнім краєм лобкового симфізу і мечоподібним відростком.

♦Шкіра зрілого новонародженого блідо- рожева, підшкірна жирова клітковина до­бре розвинена, на шкірі — лише залишки «сироподібної» змазки; пушок залишаєть­ся тільки на плечах і верхній частині спи­ни, волосся на голові досягає 2 см; нігті виходять за кінчики пальців.

♦Хрящі носа та вух пружні.

♦У хлопчиків яєчка опущені в мошон­ку, у дівчаток великі статеві губи при­кривають малі.

♦Рухи зрілого плода активні, крик гуч­ний. Малюк голосно кричить, добре смок­че.

Особливі зауваження

• Новонароджені, що мають зріст від 45 до 47 см (включно), оцінюються щодо зрілості неонатологами й акушерами разом на основі ретельного аналізу усіх ознак.

З

АДАПТАЦІЯ ОРГАНІЗМУ МАТЕРІ ДО ВАГІТНОСТІ

моменту запліднення організм матері, плацента і плід починають функціонувати як єдиний комплекс. З прогресуванням вагітності більшість органів та систем зазнають певних фізіологічних змін, спря­мованих на створення оптимальних умов для розвитку ембріона.

1. Нервова система з

Формується домінанта вагітності. Галь­мівні процеси переважають, збудливість ЦНС знижується. У вагітних з’являється сонливість, емоційна неврівноваженість. Зміни у вегетативній нервовій системі спричиняють нудоту, блювання, зміну смакових та нюхових відчуттів.

~¹~ Серцево-судинн^и^ма,

Збільшується об’єм циркулюючої крові (ОЦК) на 30—50%, до того ж відбувається цей процес більше за рахунок зростання об’єму циркулюючої плазми.

Кількість еритроцитів зростає незначно, тому у вагітних на ґрунті фізіологічної гіперволемії (гемодилюції — розведення крові) виникає фізіологічна анемія, яка часто переходить у патологічну. Частота серцевих скорочень може незначно збіль­шуватись.

Артеріальний тиск у перші місяці ва­гітності має тенденцію до зниження на 5—15 мм рт. ст. за рахунок зниження пе­риферичного опору судин. Максимальне зниження спостерігається у термін ва­гітності 24—28 тижнів, до пологів АТ по­вертається до вихідного рівня (за умови нормального перебігу вагітності).

У положенні вагітної на спині нижня порожниста вена стискається вагітною маткою, виникає брадикардія, зниження АТ (синдром нижньої порожнистої вени), жінка скаржиться на запаморочення, тому тривалого перебування вагітних у такому положенні (при УЗД, КТГ-дослідженні) слід уникати, а за появи симптомів — покласти жінку на бік.

1. Складкрові |

Знижується гематокритне число до 0,33— 0,35 за рахунок гемодилюції. Кількість еритроцитів відносно знижується, гемо­глобін досягає рівня 110—120 г/л. Число лейкоцитів може коливатися від 5x10⁹ до 12х10⁹/л. Лейкоцитоз може спостерігатися у перші 3 доби після пологів, надалі кіль­кість лейкоцитів нормалізується. ШОЕ у вагітних зростає, досягаючи 40—50 мм/год. Перед пологами підвищуються коагуля- ційні властивості крові, що має адаптацій­но-пристосувальний характер для змен­шення крововтрати в послідовому та ран­ньому післяпологовому періоді.

Г"⁷⁷-;-.

При прогресуванні вагітності плоду по­трібна щоразу більша кількість кисню, тому легені вагітної працюють у режимі гіпервентиляції. Виникає збільшення дихального об’єму та частоти дихальних рухів.

рчХ~:-;;

На початку вагітності можуть виникати нудота, зміни смаку та пов’язане з цим зниження апетиту. Збільшується наван­таження на печінку, активізується її ан­титоксична дія, адже необхідно знешко­джувати метаболіти обміну не лише мате­рі, а й плода.

У вагітних може виникати печія, що по­в’язано зі зниженням тонусу кардіального відділу шлунка. Часто вагітні скаржаться на сповільнення евакуації вмісту товстої кишки. Це наслідок блокуючої дії про­гестерону на тонус кишечника.

Естрогени, гіпофізарний лактоген є гі- перглікемічними гормонами, які забез­печують високий рівень глюкози в крові матері, а оскільки глюкоза переноситься через плаценту шляхом полегшеної ди­фузії, то і в організмі плода.

Для відновлення динамічної рівноваги збільшується продукція гіпоглікемічного гормону — інсуліну — у матері, а з 10-11 тижнів гестації і в плода. Тому рівень глю­кози в крові вагітної залишається в ме­жах норми, а плід отримує достатнє жив­лення.

Вплив інсуліну у більшості вагітних сти­мулює апетит і споживання їжі, а його анаболічний ефект сприяє відкладанню запасів глікогену та жирів, тому час­то маса тіла жінки за термін вагітності збільшується на 8—12 кг.

Жировий обмін. Посилюється синтез жир­них кислот з глюкози, що супроводжу­ється відкладанням ліпідів у жировій тка­нині материнського організму у перші 30 тижнів, в останні 10 тижнів вагітності жирові відкладення утворюються у тка­нинах плода.

Білковий обмін. Вміст білків у сироватці крові вагітної дещо знижується за раху­нок альбумінів. Відбувається накопичен­ня азоту в організмі матері й плода.

Водно-електролітний обмін. Загальна кіль­кість води в організмі вагітної сягає 7 л, з них 2 л припадає на позаклітинну рідину. Зростає об’єм циркулюючої плазми.

Відбувається нагромадження неорганічних речовин, що витрачаються на формування скелета та тканин плода:

• фосфору — для формування нервової системи та кісток плода;

• кальцію — для побудови скелета плода та забезпечення лактації у матері;

• заліза — для синтезу фетального гемогло­біну.

Достатня кількість мінералів (калію, на­трію, магнію, хлору, кобальту, міді та ін. мікроелементів) має значення не лише для плода, а й для матері, зокрема для підготовки до пологів і лактації.

І Імунна система ]

Плід для матері є антигенно стороннім тілом. Під час вагітності відбувається де­яке пригнічення клітинного імунітету, що трактують як фізіологічну гестаційну іму- носупресію. Розвиток децидуальної тка­нини зменшує ступінь імунологічної не­сумісності матері й плода.

Плацента та плодові оболонки разом з де- цидуальною тканиною забезпечують за­хист плода від прямого імунного контакту з матір’ю і розвиток вагітності аж до за­кінчення гестаційного періоду, коли плід досягає імунологічної зрілості та інформує про це організм матері — тоді настають пологи.

Отже, фізіологічної перебудови під час ва­гітності зазнають практично всі органи та системи жінки, більшість яких працює з великим навантаженням. У здорової жін­ки нормальний перебіг вагітності сприяє розквіту сили та здоров’я.

Проте у жінок з хронічними недугами вагітність може поглибити ці патологічні процеси, тому сприятливий перебіг гес­таційного процесу, а також народження здорової дитини можливі лише за умови вчасної діагностики вагітності, ретельно­го обстеження та ефективного лікування майбутньої матері.

Ф

ГІГІЄНА ВАГІТНИХ

ізіологічні зміни, що відбуваються в організмі вагітної жінки, спрямовані на створення сприятливих умов для розви­тку плода, нормального розродження і грудного вигодовування немовляти.

У сі системи й органи жінки при цьому функціонують нормально, проте з під­вищеним навантаженням. У цих умовах порушення правил гігієни, неправиль­не харчування, надмірні фізичні та пси­хоемоційні навантаження можуть спри­чинити різноманітні порушення перебігу вагітності.

У жінок з екстрагенітальними захворюван­нями, ознаками затримки розвитку стате­вої системи навіть незначні порушення правил гігієни і загального режиму мо­жуть призвести до розладів фізіологічних процесів, характерних для вагітності.

Загальний режим за правильного способу життя не потребує особливих змін.

Здорові вагітні можуть виконувати звич­ну фізичну та розумову роботу.

Р обота, особливо пов’язана з ру­ховою активністю, сприяє пра­вильній функції всіх систем та органів, покращенню обміну речовин.

Вагітних звільняють від роботи в нічний час, понаднормових робіт, а також від робіт, пов’язаних із впливом шкідливих чинників — вібрації, високих температур, радіації, цілої низки хімічних факторів.

О Не рекомендуються заняття спортом: біг, стрибки, спортивна ходьба, гімнастика та інші види, де є різкі рухи і фізичне перевантаження.

Б ажано, щоб вагітна якомога більше перебувала на свіжому по­вітрі — це корисно як для самої жінки, так і для її майбутнього малюка.

Позитивний вплив має повноцінний тривалий сон — не менше 8 го­дин на добу. Слід рекомендувати перед сном здійснювати невеликі про­гулянки, а також ретельно провітрювати приміщення. Це дасть можливість запо­бігти порушенням сну.

Вагітні повинні уникати контактів з інфекційними хворими, всі вогни­ща інфекції, які є в організмі (карі­озні зуби, хронічний тонзиліт тощо), слід усунути. Особливо ретельним має бути догляд за порожниною рота: необхідно двічі на день чистити зуби, особливо пе­ред сном.

Велике значення для здоров’я вагіт­ної жінки має догляд за шкірою.

Вона виконує надзвичайно бага­то функцій: захисну, дихальну, видільну, терморегуляційну.

Чистота шкіри сприяє нормальному здій­сненню цих функцій, особливо виділь­ної, чим полегшується робота нирок, які при вагітності працюють з великим на­вантаженням. Крім того, чистота шкіри є профілактикою ряду інфекційних за­хворювань.

Вагітна повинна регулярно митися, кра­ще приймати душ. Ванни менш бажані, особливо в останні місяці вагітності. В будь-якому разі слід уникати перегріван­ня тіла, вода має бути теплою, а не гаря­чою. Якщо побутові умови не дозволяють приймати душ, слід регулярно проводити вологі обтирання.

Зовнішні статеві органи необхідно об­мивати теплою водою з милом двічі на день. Рухи при цьому слід робити від лоб­ка до промежини, а не навпаки. Це дасть можливість запобігти занесенню мік­роорганізмів у статеві органи з ділянки

анального отвору. Спринцювання під час вагітності не рекомендуються.

О собливу увагу потрібно приділити догляду за молочними залозами.

Він полягає у щоденному обми­ванні молочних залоз водою кімнатної температури з милом і витиранні шор­стким рушником. Якщо шкіра суха, то можна дозволити змащувати її (вклю­чаючи ареолу) нейтральними кремами: «Дитячий», «Рум’янковий».

Я кщо соски плоскі чи втягнуті, слід про­водити масаж, легенько відтягуючи їх. Де­кілька разів на день потрібно проводити

9. 15-хвилинні повітряні ванни.

Жінка має носити зручні бюстгалтери, які не стискають грудну клітку, а лише під­тримують молочні залози, що дає можли­вість запобігти застійним явищам у них.

О собливого значення у вагітних набувають питання статевої гігієни. Необхідно утримуватись від статевих стосунків у перші 2—3 мі­сяці, тому що зміни кровонаповнення су­дин у статевих органах, які відбуваються при статевому акті, можуть призвести до переривання вагітності, особливо у жі­нок з ознаками інфантилізму, обтяженим акушерським анамнезом. В останні мі­сяці вагітності статеві зносини слід при­пинити, тому що підсилюється небезпека інфікування пологових шляхів.

О дяг вагітної має бути зручним, не стискати грудну клітку і жи­віт:

• слід надавати перевагу бавовняній білизні, яку можна часто міняти і прати (краще з виварюванням);

• не можна носити круглі гумові підв’язки, а також трико з тугими гумками.

Бажано користуватися бандажем, особли­во тим жінкам, які народжували кілька разів, з розходженням прямих м’язів жи-

Ґ"~

Особливі зауваження

• Зниження рухової активності вагітних призво­дить до ожиріння, виникнення запорів, а в пологах — до слабкості пологової діяльності. Тому вагітним, особливо тим, у кого робота пов’язана з малою руховою активністю, слід рекомендувати комплекс вправ, що позитивно впливають на перебіг вагітності та пологів. Про­те навантажень, що призводять до фізичної та розумової перевтоми, слід уникати.

вота. Одягати його потрібно лежачи, він має лише підтримувати, а не стискати жи­віт. Не менш зручним має бути і взуття ва­гітної: просторим, на низькому підборі.

Категорично забороняється ку­ріння, а також вживання алко­голю, оскільки це негативно впли­ває не лише на організм вагітної, а й на розвиток плода.

Усі жінки під час вагітності повинні займатися гігієнічною гімнастикою. Комп­лекс фізичних вправ передбачає зміцнення м’язів усього тулуба, особливо передньої черевної стінки та м’язів тазового дна, збільшення рухомості суглобів таза і хреб­та, покращення зовнішнього дихання.

Виконання фізичних вправ сприяє тому, що пологи перебігають швидше і легше, рідше спостерігаються аномалії полого­вих сил, травми пологових шляхів, кро­вотечі в ранньому післяпологовому пе­ріоді.

Фізичні вправи призначає лікар жіночої консультації після ретельного обстеження вагітної, а заняття проводить медсестра, яка пройшла відповідну підготовку.

Вагітна спочатку відвідує групові заняття, а згодом вона може виконувати вправи самостійно. Для кожного терміну вагіт­ності існує певний комплекс вправ. Пісйя 35—36 тижнів до нього включають при­йоми знеболювання пологів.

Наприкінці вагітності жінку ознайомлю­ють з комплексом вправ, які рекомен­дується виконувати в післяпологовому

ХАРЧУВАННЯ ВАГІТНИХ

Харчування вагітної має бути раціональним: повноцінним і різноманітним за набором хар­чових продуктів, що забезпечують потреби вагітної та плода, а також правильно розпо­діленим протягом дня.

Правильне харчування є важливим фак­тором у запобіганні анемії, гестозам, гіпо­трофії плода, аномаліям пологових сил.

Харчовий раціон вагітних має включати білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікро­елементи, воду. Складаючи раціон хар­чування вагітної, слід враховувати ха­рактер її трудової діяльності, зріст, масу тіла, термін вагітності.

♦Білки вагітна може одержувати, вжива­ючи м’ясо, рибу, молоко і молочнокислі продукти, хліб, крупи. Важливо, щоб 50% білків були рослинного походження.

Табл. 7.9. Енергетична цінність раціону для жінки із середньою масою тіла (близько 60 кг)

І половина	II половина вагітності
вагітності

калорійність калорійність має зрос- має складати тати до 2800-3000 ккал, 2400—2700 ккал кількість білків — до й містити 110 г 120 г, жирів — до 85 г білків, 75 г жирів і вуглеводів — до 400 г і 350 г вуглеводів

♦Потреба в жирах має задовольнятися за рахунок як тваринних, так і рослинних жирів (не меше 50%). Із тваринних жи- періоді. Крім фізичних вправ, у жіночій консультації потрібно проводити ультра­фіолетове опромінювання.

рів перевагу слід надавати вершковому маслу.

♦Вуглеводи надходять в організм із про­дуктами, що мають багато клітковини (хліб, овочі, фрукти, ягоди).

• Кількість рідини має складати 1—1,2 л (включаючи супи, молоко, чай, компоти).

♦Джерелом вітамінів є бобові, ягоди, фрукти, картопля, хліб грубого помо­лу, м’ясо, сир, молоко, вершкове масло. Взимку й навесні слід призначати вітамін­ні препарати.

• Важливе значення має забезпечення організму вагітної мінеральними речови­нами, особливо кальцієм, фосфором, ка­лієм, натрієм. Ці елементи беруть участь у формуванні скелета плода, а також у підготовці до пологів. Вони містяться в усіх продуктах рослинного і тваринного походження.

♦Джерелом кальцію є сир і молоко. На солі калію багаті яблука, сливи, курага, абрикоси, картопля, вівсяна крупа.

♦Вагітна повинна отримувати достатню кількість заліза, яке є в яблуках, м’ясі, печінці.

♦їжу слід приймати 3-4 рази на день, у другій половині вагітності — 5—6 разів.

♦У цей час слід обмежувати кількість солі до 6—8 г на добу. Раціонально також обмежити вживання кондитерських ви­робів, варення, тому що вони сприяють збільшенню маси плода.

В

ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ У ЖІНОЧІЙ КОНСУЛЬТАЦІЇ

агітна жінка має бути взята на облік у жіночій консультації до 12 тижнів вагіт­ності. До цього терміну вагітності повинні бути проведені всі необхідні обстеження, які дають можливість виявити ускладнен­ня вагітності та діагностувати екстрагені- тальні захворювання, при яких вагітність доношувати недоцільно або ризиковано.

Табл. 7.10. Об’єм необхідних обстежень

Назва

Загальний аналіз крові

Загальний аналіз сечі

Група крові, резус-фактор крові

Аналіз крові на К\У

[Аналіз крові на ВІЛ-інфікування

Біохімічний аналіз крові

Бактеріоскопічне дослідження вагіналь- ного вмісту (ступінь чистоти)

Аналіз крові на гепатит В і С

Флюорографічне обстеження всіх дорослих членів сім’ї вагітної

УЗД-обстеження

Огляд терапевта, стоматолога, ЛОР-фахівця, окуліста

Кардіотахографія

Термін проведення

при взятті на облік, у 2-3 триместрах, при виявленні відхилень — після лікування

при взятті на облік, при кожному відвідуванні лікаря жіночої консультації

при взятті на облік. При резус-нега- тивній крові — визначення титру антитіл у першій половині вагітності щомісячно, у другій половині — двічі на місяць

при взятті на облік, в 1 і 2 триместрах [при взятті на облік, в 2—3 триместрах

при взятті на облік

в 16-18 тижнів, в 25-26 тижнів при взятті на облік, у 3 триместрі

у ЗО, 36, 40 тижнів вагітності

Питання про переривання вагітності за медичними показаннями слід вирішити до

11. Тижнів вагітності.

Якщо жінка бажає доношувати вагітність за наявності ускладнень або супутніх за­хворювань, то раннє виявлення захворю­вання дасть можливість своєчасно при­значити адекватне лікування.

♦При взятті вагітної жінки на облік не­обхідно виміряти зовнішні розміри таза.

• Слід визначити висоту стояння дна матки, якщо термін вагітності більший, ніж 16—18 тижнів.

♦Артеріальний тиск у вагітних вимірю­ють обов’язково на обох руках при кож­ному відвідуванні.

І Сечовидільна система ]

Нирки працюють з великим навантажен­ням. Розширюються і подовжуються се­човоди і мисочки нирок, виникає вези- коуретральний рефлюкс. Це сприяє зас­тою та інфікуванню сечі, розвитку гес- таційного пієлонефриту. У перші місяці вагітності жінки часто скаржаться на час­те сечовипускання, бо матка, збільшую­чись, тисне на сечовий міхур.

Кровопостачання нирок посилюється. Фільтрація на початку вагітності зростає, наприкінці дещо зменшується, що може спричинити затримку рідини в організмі вагітної й появу набряків.

[_ Опорно-руховий апарат і

Унаслідок збільшення вагітної матки для утримання рівноваги виникає ком­пенсаторний поперековий лордоз. Роз­м’якшуються та стають гідрофільними зв’язки таза та лобковий симфіз, що по­легшує просування плода пологовими шляхами.

| Шкіра І

Вже на початку вагітності на шкірі з’яв­ляється пігментація, особливо часто на обличчі, по білій лінії живота, в ділянці ареол. На шкірі молочних залоз, живо­та, стегон виникають рожеві або червоні смуги — зіпає §гауі<3агит, після пологів вони набувають білуватого або срібляс­того кольору, проте не зникають.

Г Молочні залози ]

Молочні залози протягом вагітності збільшуються. Трубчасті частинки пере­творюються в альвеолярні. Починається продукція молозива. Після пологів іні­ціюється секреція молока.

І Ендокринна система ]

У перші тижні гестації в передній част­ці гіпофіза збільшується кількість клітин, що продукують пролактин, — так зва­них клітин вагітності. Пролактин сти­мулює функцію жовтого тіла, припиняє фолікулогенез, готує молочні залози до лактації.

[ ' Статева система І

З початком гестаційного процесу цикліч­ні зміни в яєчниках і матці припиняють­ся. Жовте тіло вагітності продукує про­гестерон та естрогенні гормони, які ство­рюють умови для нормального розвитку ембріона. Надалі ці функції перебирає плацента.

Виникає гіпертрофія та гіперплазія м’я­зових волокон, що забезпечує збільшення матки. Маса матки з 50—100 г зростає на кінець вагітності до 1000—1500 г, потов­щується її стінка.

З 24-25 тижня збільшення матки відбува­ється не завдяки гіпертрофії волокон, як у перші місяці, а внаслідок розтягнення її стінок плодом та водами.

Прогестерон знижує збудливість матки {прогестероновий блок) та забезпечує її «м’язовий спокій».

Піхва та шийка матки завдяки гідрофіль­ності тканин, притаманній вагітним, роз­м’якшуються, зростає кількість еластич­них волокон, внаслідок розширення ме­режі вен і застою крові в них шийка матки та піхва набувають синюшного відтінку.

[ Обмін речовин і

В організмі вагітної активізується обмін вуглеводів, жирів, води та електролітів, де­що менших змін зазнає білковий обмін.

Вуглеводний обмін. Глюкоза є основним субстратом для забезпечення енергетич­них потреб плода, а також для створення енергетичних резервів у тканинах мате­ринського організму у вигляді глікоге­ну.

♦Слід перевірити наявність набряків на нижніх кінцівках, провести зважування вагітної при взятті на облік та при кож­ному відвідуванні лікаря жіночої кон­сультації.

• Вагітна жінка при фізіологічному пе­ребігу вагітності повинна відвідувати жі­ночу консультацію щомісяця в першій по­ловині вагітності, двічі на місяць — до кін­ця другого триместру, 4 рази на місяць у третьому триместрі.

ВПЛИВ ШКІДЛИВИХ ФАКТОРІВ НА ПЛІД.

найчастіше зародок або гине, або від­бувається викидень

ж⁵

•Що­

\іГ"

•ЛйГ

За сучасних умов особливого значення набуває пренатальна діагностика вад роз­витку плода, оскільки стан екології до­вкілля у вкрай несприятливий спосіб від­бивається на спадковості популяції.

Слід розрізняти поняття природженої та спадкової патології.

Причиною спадкових захворювань є па­тологічна спадковість, одержана організ­мом дитини через статеві клітини її бать­ків (хромосомні хвороби), тоді випадки успадкування простежуються у родоводі. Причинами природжених захворювань можуть бути чинники зовнішнього се­редовища, що діють на плід у критичні періоди розвитку.

Впродовж усього гестаційного періоду на плід можуть чинити пошкоджувальну дію шкідливі впливи зовнішнього середови­ща. До них належать:

• фізичні чинники (іонізуюче випроміню­вання, температурна дія, вібрація);

• хімічні (токсичні речовини, нікотин, алкоголь);

• мікробні;

• медикаментозні.

Шкідливі фактори зовнішнього середо­вища можуть негативно відображатись на розвитку плодового яйця. їх пошко- джувальний вплив проявляється по-різ- ному, залежно від термінів вагітності, при яких вони діють.

Періоди, коли плодове яйце найчутливі- ше до шкідливих факторів, називаються критичними.

Найвища чутливість до шкідливих факторів виявляється під час імплантації (7—8 день ембріогенезу) та в період плацентації (із

З до 8 тижня), що збігається з етапом ор­ганогенезу. Одні й ті ж пошкоджуваль- ні чинники в різні періоди можуть при­звести до різних наслідків і навпаки, різ­ні фактори, діючи в один і той же період, можуть дати однакові пошкодження.

Табл. 7.11. Дія шкідливих факторів

у.період^, ембріогенезу.

порушення диференцію­вання того чи іншого ор­гана (залежно від того, у якому терміні вагітності жінка зазнає впливу цих факторів)

Якщо дія шкідливих чинників тривала, можуть спостерігатись множинні вади розвитку плода. Ці пошкодження нази­вають ембріопатіями.

Якщо шкідливі фактори діють пізніше, коли органи вже сформовані й відбува­ється дозрівання функціональних систем плода, виникають фетопатії.

Розрізняють ендогенні та екзогенні шкід­ливі чинники.

До ендогенних належать:

• вік вагітної понад 35 років;

• наявність екстрагенітальних захворю­вань.