Будова кісток
Величина і форма кісток скелета людини різні. Кістки можуть бути довгими і короткими, кісткоутворюючий (остеогенних) шар багатий клітинами (остеобластами), що формують кістку. Окістям не покриті лише суглобові поверхні, facies articulares, кістки; їх покриває суглобовий хрящ, cartilago arlicularis. За формою розрізняють довгі кістки, ossa longa, короткі, ossa brevia, плоскі, ossa plana. Ряд кісток має всередині наповнену повітрям порожнину; такі кістки називають повітроносних, або пневматичними, ossa pneumatica. Деякі кістки кінцівок нагадують за будовою трубку і називаються трубчастими. Вони порожні. Така будова довгих кісток забезпечує одночасно їх міцність і легкість. У порожнинах трубчастих кісток перебуває сполучна тканина, багата жиром, - жовтий кістковий мозок. Головки трубчастих кісток утворені губчастим речовиною. Пластинки кісткової тканини перехрещуються в напрямках, по яких кістки зазнають найбільшого розтягнення або стиснення. Така будова губчастої речовини також забезпечує міцність і легкість кісток. Проміжки між кістковими пластинками заповнені червоним кістковим мозком, який є кровотворним органом.
Короткі кістки утворені в основному губчастим речовиною. Таке ж будову мають плоскі кістки, наприклад лопатки, ребра.
У довгих кістках розрізняють кінці, extremitates, і середню частину - тіло, corpus. Кінець, який розташовується ближче до тулуба, називають проксимальним кінцем, extermitas proximalis, а кінець цієї ж кістки, що займає в скелеті більш віддалене від тулуба положення, називають дистальним кінцем, extremitas distalis. На поверхні кісток є різного розміру та форми вивищення, поглиблення, майданчики, отвори: відростки, processus, виступи, apophyses, ості, spinae, гребені. cristae, горби, tubera, горбки, tubercula, шорсткі лінії, ряд інших утворень. У зв'язку з особливостями процесу розвитку кісток дистальному, як і проксимальному, суглобовому кінця кістки дають назву епіфіза, epiphysis, середньої частини кістки - діафіза, diaphysis, і кожному кінцю діафіза - метафіза metaphysis (meta - позаду, після). Протягом усього періоду дитинства та юності (до 18-25 років) між епіфізом і метафізів зберігається прошарок хряща (платівка зростання) - Шишковидний хрящ; за рахунок розмноження його клітин кістка росте в довжину. Після окостеніння ділянку кістки, заместивший цей хрящ, зберігає назва метафіза. На розпилі майже кожної кістки можна розрізнити компактна речовина, substantia compacta, що становить поверхневий шар кістки, і губчасту речовину, substantia spongiosa, який утворює в кістки більш глибокий шар. У середині діафіза трубчастих кісток є різної величини костномозговая порожнину, cavum medullare, в якій, як і в комірках губчастої речовини, знаходиться кістковий мозок. Губчата речовина кісток склепіння черепа, що залягають між двома (зовнішньої і внутрішньої, lamina externa et interna) пластинками компактної речовини, отримала назву діплое, diploe (подвійне).
Кісткова система.
Скелет – являє собою сукупність кісток (понад 200), які утворюють тверду основу для тіла людини. Він виконує наступні функції:
Механічне значення скелета, як опори для м’яких тканин, полягає у забезпеченні певного положення окремих органів та всього тіла людини у просторі і зміні цього положення за допомогою м’язів.
Захист важливих органів; механічний (череп захищає головний мозок, грудна клітка – серце, легені тощо) та біологічний (кісткова тканина послаблює зовнішнє електромагнітне випромінювання, захищаючи стовбурні клітини червоного кісткового мозку, який розміщений у губчастих кістках).
Біологічне значення пов’язане з участю скелета в обміні неорганічних речовин та у кровотворенні.
Структурною одиницею кістки є остеон – система кісткових пластинок, розташованих навколо каналу, в якому проходять судини та нерви. Кісткові пластинки побудовані з остеоцитів та міжклітинної кісткової речовини. З остенів складаються кісткові трабекули (перекладки).
Класифікація кісток.
Довга кістка, має трубчасту будову; в цій кістці розмір у довжину значно перевищує розміри у ширину і товщину (плечова та стегнова кістки, кістки передпліччя, гомілки, п’ястка, плесна та фаланг пальців).
Коротка кістка, має губчасту будову; розміри у довжину, ширину і товщину приблизно рівні (кістки зап’ястка та заплесна).
Плоска кістка, виконують захисну роль; два виміри переважають над третім (тазова кістка,кістки склепіння черепа, лопатка, реброві кістки, грудина).
Повітроносна кістка, містить повітроносні комірки або пазухи (решітчаста, клиноподібна та лобові кістки, верхня щелепа).
Атипова (мішана) кістка, складається з частин, які належать до вищевказаних груп або різні за розміром; сюди належать хребці, ключиця, скронева кістка тощо.
Сесамоподібна кістка, належить до допоміжного апарату м’язів.
Скелетна система (кісткова система), складається з осьового скелета та додаткового скелета. В свою чергу осьовий скелет складається з хребтового стовпа, грудної клітки та черепа, а додатковий скелет складається з кісток верхньої та нижньої кінцівок.
Кістки ділять на:
1. Кістки тулуба, ossa trunci;
2. Кістки голови, ossa capitis, складаютьь в сукупності череп, cranium;
3. Кістки верхньої кінцівки, ossa membri superioris;
4. Кістки нижньої кінцівки, ossa membri inferioris,