2. Після оголошення необхідності залишити судно треба'.

- без паніки вийти на палубу до рятувальних шлюпок, узявши із собою документи, ніж, сірники чи запальничку, ковдру, особисті ліки тощо. Всі інші речі брати заборонено;

- правильно надягнути рятувальний жилет, користуватися ним треба навчитися заздалегідь за інструкцією, що висить у кожній каюті. Треба неухильно виконувати розпорядження капітана й членів команди;

- за вказівкою екіпажа зайняти місце в шлюпці або на рятувальному плоту. У першу чергу ці місця надаються дітям і жінкам;

- якщо немає іншого виходу, слід стрибати у воду, бажано - з висоти не більше 5 м. При цьому однією рукою закрити рот і ніс. іншою - триматися за рятувальний жилет;

- опинившись у воді, якнайшвидше відплисти від судна, яке тоне, щоб не затягло у воронку. а потім робити якнайменше рухів, зберігаючи сили. Якщо поруч є будь- який плаваючий предмет, схопитися за нього і чекати допомоги.

Якщо зрозуміло, що на допомогу найближчим часом розраховувати не доведеться, потрібно зорієнтуватися на місцевості й рухатися у напрямку берега.

3. Існує думка, що врятуватися в авіакатастрофі неможливо, однак на Землі живе безліч людей, що пережили такі аварії.

Найбільш небезпечна ситуація в повітрі - розгерметизація літака. тому що в розрідженій атмосфері людина непритомніє протягом декількох секунд. При виникненні такої надзвичайної ситуації треба негайно надягти кисневу маску, а потім допомогти іншим. Не можна вставати з крісел до повної зупинки літака.

На випадок пожежі у літаку треба спробувати запам'ятати розташування виходів, у тому числі аварійних. Максимально закрити одягом шкіру і дихальні шляхи - найбільшої шкоди під час пожежі завдають отруйні гази від палаючого пластику й інших синтетичних матеріалів; іноді достатньо декількох секунд, щоб знепритомніти.

Після аварійної посадки і зупинки літака треба:

- пробиратися до найближчого виходу пригнувшись або навколішки, не слід брати з собою речі;

- якщо прохід завалений, пробирайтеся через крісла, опускаючи їхні спинки;

- не можна відкривати запасні люки в тому місці, де зовнішньому боці літака видно вогонь і дим.

4. Пожежо- та вибуховонебезпечні об’єкти на виробництві та у побуті

Горіння - це процес окислення, який супроводжується інтенсивним виділенням тепла 1 променевої енергії.

Самозаймання - явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, які призводять до виникнення горіння речовини при відсутності підпалення.

Вибух - це швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується виділенням енергії та утворенням ударної хвилі.

Згідно зі статистикою за останні п'ять років в Україні виникло понад 230 тис, пожеж, в яких загинуло і 0.8 тис. чоловік, знищено вогнем 11.2 тис. будівель, 6.2 тис. одиниць техніки. Показник загибелі людей на пожежах у розрахунку на 1 млн. населення в Україні перевищує цей показник у провідних країнах світу у 2-8 разів.

Гігантська пожежа виникла 6 травня 2004 року на артилерійських складах військової частини А 2985 Міністерства оборони, розташованих неподалік села Новобогданівка Мелітопольського району. Надпотужний вогонь, за висновками експертів, здійняв у повітря п'ять тисяч вагонів боєприпасів - мільйони бойових зарядів, що злітали в небо підкинуті вибуховою хвилею спрацьованих поруч боєприпасів, виштовхнуті силою власного палива, приведеного в дію високою температурою. Не те що наблизитися, а навіть здалеку спостерігати пожежу було вкрай ризиковано. Вибухова хвиля розкидала боєприпаси на цілі кілометри, загрожуючи сусіднім селам, перетворивши автомагістралі, залізничні шляхи на смертельно небезпечну територію. Якщо від жару запускалися реактивні снаряди, радіус розльоту снарядів сягав десятки кілометрів. Це вже створювало стратегічну небезпеку - у зоні досяжності була атомна електростанція

За вибуховою, вибухово-пожежною і пожежною небезпекою всі виробництва поділяються на шість категорій: А, Б, В, Г, Д і Є.

Категорія виробництва А (вибухові і пожежонебезпечні) - горючі гази, нижня межа вибуховості яких не більше 10% від об'єму повітря; рідини з температурою займання до 28 °С при умові, що ці гази і рідини здатні утворювати вибухонебезпечні суміші; горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10 % від об'єму повітря; рідини з, температурою займання до 28 °С при умові, що ці гази і рідини здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в об'ємі, який перевищує 5 % об'єму приміщення; речовини, що"' здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.

Категорія виробництва Б (вибухові і пожежонебезпечні) - горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10 % від об'єму повітря; рідини з температурою займання від 28 до 61 °С включно; рідини, які в умовах виробництва нагріваються до температури займання і вище; горючий пил або волокна, нижня межа вибуховості яких 65 г/м'5 і менше об’єму повітря, при умові, що вказані гази, рідини і пил можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5 % об'єму приміщення.

Категорія виробництва В (пожежонебезпечні) - рідини з температурою займання вище 61 Сі горючий пил або волокна, нижня межа вибуховості яких понад о5 г/м об’єму повітря: речовини, які здатні лише горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним; тверді горючі речовини і матеріали.

Категорія виробництва Г (пожежонебезпечні) - не горючі речовини і матеріали у гарячому, розжареному чи розплавленому етані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, жарин і полум'я; тверді, рідкі і газоподібні речовини, які згорають чи утилізуються в якості палива.

Категорія виробництва Д (пожежонебезпечні) - не горючі речовини і матеріали в холодному стані.

Категорія виробництва Є (вибуховонебезпечні) - горючі гази без рідкої фази і вибухонебезпечний пил в кількості, що може утворювати вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5 % об'єму приміщення, і в якому за умов технологічного процесу можливий тільки вибух (без наступного горіння). Речовини, здатні вибухати (без наступного горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.