3.Індивідуальні особливості мислення людини.
Відмінності у мисленнєвій діяльності людей проявляються в різноманітних якостях мислення, таких як самостійність, широта, глибина, гнучкість, швидкість та критичність. Ці якості мислення (або якості розуму) стають своєрідними якостями особистості.
Самостійність мислення характеризується умінням людини висувати нові задачі і знаходити потрібні рішення та відповіді, не звертаючись за частою допомогою до інших людей. Люди самостійного розуму свідомо засвоюють та творчо використовують досвід і знання інших людей. Людина, що не володіє самостійним мисленням, орієнтується тільки на чужі знання і досвід, не прагне знаходити власні шляхи і способи рішення.
Широта розуму виражається у пізнавальній діяльності людини, що охоплює різні області діяльності, у широкому кругозорі, різносторонній допитливості. Вона базується на усесторонніх і глибоких знаннях.
Глибина розуму виражається в умінні проникнути в суть складних питань, умінні побачити проблему там, де в інших людей питання не виникає; в потребі зрозуміти причини виникнення явищ та подій, умінні передбачити їх подальший розвиток.
Гнучкість розуму виражається в свободі думки від впливу закріплених у минулому досвіді прийомів і способів розв’язування задач, в умінні швидко змінювати свої дії при зміні обстановки.
Швидкість розуму – це здатність людини швидко розібратися в складній ситуації, швидко обдумати і прийняти правильне рішення. Винахідливі та кмітливі люди – це люди із швидким розумом.
Критичність розуму – це уміння людини об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, ретельно та усестороннє перевіряти усі положення та висновки, що висуваються. Людина з критичним складом розуму ніколи не розцінює свої висловлювання як абсолютно правильні та невичерпні.
Людина може мислити з різним ступенем узагальненості, в більшій чи меншій мірі спиратися в процесі мислення на сприйняття, уявлення чи поняття. В залежності від цього розрізняють три основні види мислення: предметно-дієве, наочно-образне та абстрактне.
Предметно-дієве мислення – вид мислення, пов’язаний із практичними діями над предметами. В елементарній формі воно притаманне дітям раннього віку, для яких мислити про предмети означає діяти, маніпулювати з ними. У розвинутій формі воно притаманне людям певних професій, які пов’язані із практичним аналізом, конструюванням (хімік-аналітик, конструктор-винахідник).
Наочно-образне мислення – це вид мислення, який спирається на сприйняття чи уявлення. Воно характерне для дошкільників і частково дітей молодшого шкільного віку, а в розвинених формах притаманне людям тих професій, що пов’язані з яскравим та живим уявленням предметів чи явищ (письменник, художник, музикант, актор).
Абстрактне мислення – це мислення поняттями, що позбавлені безпосередньої наочності. Притаманне таке мислення старшим школярам та дорослим.
(Інформація подається учням у вигляді роздаткового матеріалу).
За змістом:
Наочно-дійове, яке безпосередньо бере участь у практичній дії, коли діти граються з предметами: будівельним матеріалом, кубиками, ламають, розбирають іграшки тощо.
Наочно-образне мислення пов'язане з оперуванням образами. Тут практичні дії ніби відходять на другий план, і, пізнаючи об'єкт, дитині необов'язково брати, торкатися його руками, але їй необхідно чітко сприймати й наочно уявляти цей об'єкт. Наочність ніби випереджає мислення.
Словесно-логічне мислення характеризується тим, що завдання розв'язується за допомогою міркувань й у вербальній формі.
За характером завдань :
Теоретичне мислення- це пізнання законів, правил. Таке мислення відображає істотне в явищах, об'єктах, зв'язках між ними на рівні закономірностей і тенденцій.
Практичне мислення спрямоване на розв'язання завдань, які виникають у процесі практичної діяльності. Воно часто виявляється в умовах дефіциту часу, тому воно складніше за теоретичне мислення.
За ступенем новизни й оригінальності:
Творче мислення спрямоване на виникнення та реалізацію нових ідей. Його результатом є відкриття нового або вдосконалення розв'язання того або іншого завдання.
Репродуктивне мислення відрізняється від творчого тим, що використовує готові знання та вміння. Розв'язання задачі відбувається з опорою на відтворення вже відомих людині способів.
Основні функції мислення
Пізнавальна (відображення світу і самовідображення)
Проектувальна (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності)
Прогностична (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього)
Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислове перероблення)
Технологічна (розроблення правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльнсті людини і суспільства в різних формах та проявах)
Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)
Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)
Аналітична і синтетична
Постановка та розв'язання різноманітних задач і проблем
Мисленнєва діяльність людей здійснюється за допомогою мисленнєвих операцій: порівняння, аналізу та синтезу, абстракції, узагальнення і конкретизації.