2. Кабінет Міністрів України:

- вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

- здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

- приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

- проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

- відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;

- забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

- відповідно до своєї компетенції має право зменшувати та скасовувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на деякі товари згідно з процедурою, визначеною міжнародними угодами України;

- здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

- забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності

3. Національний банк України:

- здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

- представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

- регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

- здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

- виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

4. Міністерство економічного розвитку та торгівлі України:

- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

- здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

- проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

- виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики

5. Державна митна служба України:

- здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

6. Антимонопольний комітет України:

- здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.

7. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:

- здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

- приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

8. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю:

— місцеві Ради народних депутатів України;

— територіальні підрозділи (відділи) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Крім державних органів регулювання ЗЕД в Україні регулювання ЗЕД в межах своїх повноважень можуть здійснювати так званні організації (об'єднання) координаційного типу. До організацій (об'єднань) координаційного типувідносяться господарські організації, утворені у складі двох або більше суб'єктів господарювання з метою координації їх діяльності для вирішення спільних завдань в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Вони утворюються на добровільних засадах або за рішенням органів, які мають право їх утворювати, на невизначений строк або тимчасово. Об'єднання координаційного типу є юридичні особи, які діють як на державному, так і на регіональному рівнях. До їх складу входять: торговельно-промислова палата України, біржі, Асоціація „ЄАН- Україна", Асоціація міжнародних експедиторів, Асоціація міжнародних автомобільних перевізників тощо

Торгово-промислова палата України (ТПП України) с недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка на добровільних засадах об'єднує юридичних та фізичних осіб України, зареєстрованих як підприємці та їх об'єднання. Членами Торгово-промислової палати України с регіональні торгово-промислові палати, юридичні і фізичні особи, що зареєстровані як підприємці та їх об'єднання. В усіх областях України і в Автономній Республіці Крим діють регіональні Торгово-промислові палати.

До складу задач, які вирішує торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати, належать створення сприятливих умов для вітчизняного підприємництва, представлення і захист його інтересів на всіх рівнях, сприяння розвитку зв'язків із зарубіжними партнерами в галузях економіки, науки і торгівлі, пошук інвесторів. Торгово-промислова палата України є дійсним членом Міжнародної торгової палати

Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП) - некомерційне, недержавне, добровільне об'єднання суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності в сфері міжнародних автомобільних перевезень. Асоціація міжнародних перевізників України заснована у 1991 р. підприємствами-засновниками та об'єднує приблизно 3000 підприємств сфери міжнародних автомобільних перевезень. З 1992 р. АсМАП є дійсним членом Міжнародного союзу автомобільного транспорту (IUR, Женева). АсМАП створена для:

• сприяння розвитку перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні;

• представлення інтересів членів Асоціації в міжнародних організаціях, органах державної влади; забезпечення зв'язків із громадськістю;

• захисту прав перевізників;

• забезпечення функціонування Митної Конвенції на території України (видача українським перевізникам книжки міжнародного дорожнього перевезення (Книжки МДП), контроль за її використанням);

• надання перевізникам послуг юридичного характеру;

• гарантування сплати державних митних зборів та платежів у разі недоставки товарів до місця призначення.

Асоціація міжнародних експедиторів України (АМЕУ) є професійним, добровільним, некомерційним об'єднанням міжнародних експедиторів України. Асоціація міжнародних експедиторів України заснована з ініціативи 100 транспортно-експедиторських організацій України різних форм власності (1994 р.). АМЕУ - одна із засновників Українського транспортного союзу (УТС), національної асоціації Міжнародної федерації експедиторських асоціацій (FIATA). Діяльність АМЕУ спрямована на координацію дій експедиторів України для вирішення спільних проблем професійної діяльності.

До основних задач АМЕУ належить:

• узагальнення світового досвіду експедиторської діяльності з метою інтеграції України у світовий ринок експедиційних послуг;

• встановлення партнерських зв'язків між членами АМЕУ, колегами в Україні та за її межами;

• сприяння в становленні експедирування як нової галузі ринкової економіки України;

• захист українського ринку транспортно-експедиційних послуг від недобросовісних вітчизняних та іноземних експедиторів;

• захист професійних інтересів членів АМЕУ в органах державної влади і управління, представлення їх на міжнародних конференціях, виставках;

• сприяння підвищенню якості послуг у сфері транспортно-експедиторського обслуговування, залучення додаткових обсягів перевезень через Україну;

• науково-методичне, правове, інформаційне забезпечення, видання інформаційних бюлетенів і нормативно-довідкової літератури; проведення семінарів, нарад, конференцій;

• підготовка професійних кадрів і підвищення рівня кваліфікації спеціалістів експедиторських організацій у відповідності із стандартами FIATA.

2. Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється за допомогою двох методів тарифного й нетарифного. Тарифний метод включає в себе митно-тарифне регулювання. Нетарифний метод передбачає:

o нетарифне регулювання;

o заборону й обмеження зовнішньої торгівлі послугами й інтелектуальною власністю;

o заходи економічного й адміністративного характеру, які сприяють розвитку зовнішньоторговельної діяльності.

Митно-тарифне регулювання є методом державного регулювання зовнішньої торгівлі товарами, здійснюється шляхом застосування ввізного і вивізного митного збору.

Митний збір - обов'язковий внесок, що стягується митними органами при ввезенні товару на митну територію або вивезенні товару з цієї території і є невід'ємною умовою такого ввезення або вивозу.

В Україні застосовуються також особливі мита:

сезонні - для оперативного регулювання ввезення і вивезення товарів;

спеціальні мита - як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України в кількостях і на умовах, що завдають збитків вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів, і як у відповідь захід на дискримінаційні й інші дії, що обмежують інтереси держави, з боку інших держав;

антидемпінгові мита - застосовуються у випадках ввезення на митну територію України товарів за ціною нижчою, ніж їхня нормальна вартість у країні вивезення, якщо таке ввезення завдає матеріального збитку вітчизняним виробникам подібних товарів або перешкоджає організації або розширенню їх виробництва в Україні;

компенсаційні мита - застосовуються у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або вивезенні яких прямо або побічно використовувалися субсидії, якщо таке ввезення завдає матеріального збитку вітчизняним виробникам подібних товарів або перешкоджає організації чи розширенню їх виробництва в Україні.

В Україні застосовуються такі види ставок мит: а) адвалорні, що нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів; б) специфічні, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваних товарів; в) комбіновані, які поєднують обидва згадані види митного оподаткування.

Нетарифне регулювання є методом державного регулювання зовнішньої торгівлі товарами, яке здійснюється введенням кількісних обмежень та інших заборон і обмежень економічного характеру.

Заборони і обмеження зовнішньої торгівлі товарами, послугами і інтелектуальною власністю можуть вводитися: 1) у зв'язку з участю України в міжнародних санкціях; 2) з метою підтримки рівноваги платіжного балансу України; 3) у зв'язку із заходами валютного регулювання і як, у відповідь, заходи відносно дискримінаційних дій окремих держав.

Ліцензування в сфері зовнішньої торгівлі товарами встановлюється в таких випадках:

o введення тимчасових кількісних обмежень експорту та імпорту окремих видів товарів;

o реалізація дозвільного порядку експорту і (або) імпорту окремих видів товарів, які можуть несприятливо впливати на безпеку держави, життя та здоров'я громадян, майно фізичних або юридичних осіб, державне або муніципальне майно, зовнішнє середовище, життя або здоров'я тварин і рослин;

o надання виняткового права на експорт і (або) імпорт окремих видів товарів;

o виконання Україною міжнародних зобов'язань.

Серед заходів економічного і адміністративного характеру, сприяють розвитку зовнішньоторговельної діяльності, виділяють:

o заходи, здійснювані Урядом держави і органами виконавчої влади, сприяючі розвитку зовнішньоторговельної діяльності;

o кредитування учасників зовнішньоторговельної діяльності, створення систем гарантій і страхування експортних кредитів;

o організацію торгових виставок і ярмарків, спеціалізованих симпозіумів і конференцій;

o проведення кампаній (зокрема рекламних) з просування українських товарів, послуг, інтелектуальної власності на світові ринки;

o інформаційне забезпечення зовнішньоторговельної діяльності;

o ведення зовнішньоторговельної статистики і забезпечення вільного доступу до неї всім учасникам зовнішньоторговельної діяльності;

o забезпечення сприятливих умов для доступу українських фізичних і юридичних осіб на зовнішні ринки.

У зовнішньоторговельній діяльності виділяють особливі режими її здійснення - прикордонну торгівлю і вільні економічні зони. Прикордонна торгівля здійснюється, як правило, на основі міжнародних договорів України із суміжними іноземними державами, що передбачають надання особливого сприятливого режиму зовнішньоторговельної діяльності відносно зовнішньої торгівлі товарами і послугами, здійснюваної винятково для задоволення місцевих потреб у товарах і послугах, вироблених у межах відповідних прикордонних територій.

Вільні економічні зони - особливий режим господарської (зокрема зовнішньоторговельної) діяльності на території вільних економічних зон, який встановлюється федеральним законом про вільні економічні зони. Під вільною економічною зоною розуміється частина території країни, на якій товари розглядаються як об'єкти, що перебувають за межами національної митної території і тому не підлягають звичному митному контролю і оподаткуванню.

Створення вільних економічних зон переслідує три основні групи цілей - економічних, соціальних і науково-технічних. Серед економічних цілей виділяють включення національного ринку в світову систему господарства, залучення іноземних інвестицій, збільшення валютних надходжень до бюджету країни. Науково-технічні цілі переслідують використання новітніх технологій, методів організації виробництва, ноу-хау. Соціальні цілі включають розвиток регіонів, збільшення числа робочих місць і забезпечення зайнятості населення, навчання і підготовку кваліфікованих кадрів.

Основним стимулом для розвитку вільних економічних зон є система пільг для інвесторів. Можна виділити чотири основні групи пільг:

o податкові пільги, які стимулюють розвиток виробництва в цілому або його окремих видів;

o фінансові пільги, які дозволяють субсидувати розвиток окремих виробництв, надавати знижки за користування інфраструктурою, землею, комунальними послугами, виробничими будівлями;

o зовнішньоторговельні і валютні пільги, що дають змогу інвесторам у спрощеному вигляді здійснювати зовнішньоторговельні операції і репатріювати одержаний прибуток;

o адміністративні пільги, що спрощують режим реєстрації підприємств, візові процедури та інші організаційні питання.