- •1. Фінансова безпека держави у системі економічної безпеки
- •2. Сутність бюджетної та податкової безпеки на сучасному етапі економічних реформ
- •3. Вплив державних боргів на фінансову безпеку
- •4. Грошово-кредитна політика як складова фінансової безпеки держави
- •Диференціація життєвого рівня населення
- •5. Інвестиційна складова фінансової безпеки держави
- •6. Оцінка та шляхи забезпечення фінансової безпеки України
- •7. Механізм забезпечення фінансової безпеки України
- •Контрольна робота
5. Інвестиційна складова фінансової безпеки держави
Інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Інвестиційна безпека держави — рівень співвідношення між величиною інвестицій країни за кордон та отриманими інвестиціями, що задовольняє потреби внутрішньої економіки та підтримує позитивний платіжний баланс держави.
Головними індикаторами, що визначають інвестиційну безпеку, е:
— частка у загальному обсязі капіталовкладень. З метою ефективного функціонування економіки та відновлення основних фондів загальний обсяг інвестицій (внутрішні капітальні вкладення й іноземні інвестиції) має бути в межах 20—25 % від ВВП;
— частка іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій країни;
— співвідношення прямих і портфельних інвестицій;
— величина іноземних інвестицій на душу населення;
— ступінь покриття потреби держави в інвестиційних ресурсах грошовою масою;
— частка бюджетних коштів у вартості інвестиційного проекту. У країнах із розвинутою ринковою економікою ця частка становить 35—40 %;
— оцінювання ризиків інвестиційних проектів.
Фінансова безпека держави залежить від інвестиційного клімату, тобто сукупності політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують інвестиційну діяльність вітчизняних і закордонних інвесторів.
Держава має сприяти формуванню привабливого інвестиційного клімату й гарантувати інвесторам недоторканність їхнього капіталу і можливість його повернення з відповідним прибутком. На сьогодні інвестиційний клімат перебуває в негативному становищі. Це пов'язано з політичною нестабільністю, недосконалістю законодавчої влади.
Головна мета Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 pp. полягає у створенні реальних передумов набуття членства в Європейському союзі, а для її досягнення слід виконати послідовні кроки у напрямі європейської інтеграції на 2002—2011 pp. На першому етапі передбачається розвиток національної економіки, зміцнення конкурентоспроможності та створення сприятливих умов з метою накопичення інвестиційних ресурсів. Це значно поліпшує відповідальність держави щодо її інвестиційної привабливості та відповідно інвестиційної безпеки.
Формувати систему інвестиційної безпеки в Україні варто з урахуванням дотримання антиінфляційної політики, досягнення скорочення бюджетного дефіциту.
Основними загрозами інвестиційній безпеці держави є:
— брак інвестиційної стратегії;
— високі інвестиційні ризики;
— політична нестабільність;
— недосконала законодавчо-нормативна база;
— зменшення частки прибутку в джерелах фінансування інвестицій;
— обмеженість доступних фінансових коштів;
— загострення платіжної та бюджетної криз;
— відсутність ефективних механізмів трансформації заощаджень населення в інвестиції;
— брак кваліфікованої підготовки фахівців;
— відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій.
Важливим джерелом капітальних вкладень має бути цілеспрямоване інвестиційне використання коштів від приватизації державного майна. Розрізняють такі головні напрями активізації інвестиційного процесу шляхом приватизації:
— удосконалення законодавства про власність і земельного законодавства з метою регулювання прав власності та повноважень землекористування, а також прав власності на інші об'єкти іпотеки;
— прискорення приватизації малих, середніх та великих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва;
— активізація інвестиційної діяльності населення та фінансових посередників;
— удосконалення ринку нерухомості;
— постприватизаційна підтримка роздержавлених підприємств.
