2. Типи екологічного маркування

Згідно з визначенням Міжнародної організації стандартизації, усі види мар­кування переслідують єдину мету «на основі перевіреної й достовірної інформа­ції стимулювати пропозицію товарів та послуг, які спричиняють якнайменший негативний вплив на навколишнє середовище, а також сприяти зростанню попи­ту на ці товари, тим самим стимулюючи покращення стану навколишнього сере­довища через залучення ринкових механізмів".

Але існує декілька підходів щодо оцінки впливів продукції, ґрунтованих на оцінці життєвого циклу, які відрізняються за типами екологічного маркування.

І тип програми екологічного маркування

Метою програми екологічного маркування І типу є сприяння зменшенню впливів на навколишнє середовище, пов 'язаних з продукцією, шляхом маркування такої продукції знаком екологічного маркування третьої сторони на основі оцінки її відповідності конкретними екологічними критеріями.

Програма екологічного маркування типу І повинна демонструвати прозорість на всіх стадіях її розроблення та функціонування.

Інформація щодо програми повинна бути доступною для зацікавлених сторін і охоплювати:

• вибір категорій продукції;

• вибір та розроблення екологічних критеріїв для продукції;

• функціональні характеристики продукції;

• методи випробувань та перевірки;

• порядок сертифікації та присвоєння знаку екологічного маркування;

• інформацію не конфіденційного характеру, на підставі якого присвоюєть­ся знак екологічного маркування;

• джерела фінансування розроблення програм (наприклад, внески, фінан­сова підтримка уряду, тощо);

• перевірку відповідності.

Екологічне маркування типу І передбачає наступні процедури:

• консультування із зацікавленими сторонами;

• вибір категорій продукції;

• розроблення, аналіз та інтерпретацію екологічних критеріїв для продукції;

• ідентифікацію функціональних характеристик продукції;

• впровадження процедур сертифікації в межах програми.

Орган сертифікації продукції за програмою екологічного маркування І типу, відповідно до вимог міжнародного стандарту 180 14024, повинен відповідати ос­новним вимогам і підтверджувати гарантію того, що він є віль­ним від впливу заявника та інших зацікавлених сторін.

Програмою встановлюються чіткі умови надання ліцензії та використання знаку екологічного маркування.

Основними елементами технічних вимог для програми екологічного марку­вання типу І є екологічні критерії для кожної категорії і функціональні характе­ристики продукції.

Орган із сертифікації продукції несе відповідальність за ліцензування заяв­ників і повинен надавати ліцензію на використання знаку екологічного марку­вання лише за умови, якщо заявник:

• відповідає загальним правилам програми;

• заявлена продукція відповідає встановленим екологічним критеріях: та функціональним характеристикам для даної категорії продукції.

Відповідальність за забезпечення впевненості в підтриманні відповідності ви­могам програми покладається виключно на ліцензіата.

II тип програми екологічного маркування

II тип має на меті гармонізувати використання екологічних само декларацій, що застосовуються до будь-якої зробленої продукції заявником.

Цей стандарт обмежує використання деяких заяв або тверджень, які є нечіт­кими чи неконкретними, або, які лише натякають на те, що продукція є екологіч­но сприятливою чи екологічно безпечною. Тому слід уникати використання та­ких екологічних тверджень, як «екологічно сприятливий», «сприятливий для ґрунту», «не забруднюючий», «зелений», «сприятливий для природи» та «сприятливий для озону», тощо.

Екологічне твердження «вільний від...» за вимогами цього стандарту слід ро­бити лише у випадку, коли рівень зазначеної речовини не перевищує того, який можна виявити як підтверджений або фоновий рівень.

Самодекларації слід супроводжувати пояснювальним доповненням, якщо по­одиноке твердження може призводити до непорозуміння. Екологічне тверджен­ня, не супроводжуване пояснювальним доповненням, можна робити лише у ви­падку, коли воно є достовірним за всіх передбачуваних обставин без жодного об­меження.

Особливості використання символів для екологічних тверджень:

• під час розроблення екологічної самодекларації використання символів є добровільним;

• символи, які використовуються в екологічному твердженні, повинні бути простими, легко відтворюваними та уможливлювати їхнє розташування та масштабування, прийнятне для продукції, до якої вони можуть застосову­ватися;

• символи, які використовуються для одного типу екологічного твердження, повинні уможливлювати їхнє легке відрізнення від інших символів, вклю­чаючи символи для інших екологічних тверджень;

• символ, який використовується для зазначення впровадження системи екологічного управління, не повинен використовуватися в спосіб, через який його можна було б неправильно зрозуміти як екологічний символ, що вказує на екологічні аспекти продукції.

Природні об'єкти слід використовувати лише тоді, коли існує прямий та пе­ревірений зв'язок між об'єктом та стверджуваною перевагою.

Заявник повинен відповідати за оцінювання та надання даних, необхідних для перевірки екологічних самодекларацій.

Екологічні самодекларації слід вважати придатними для перевірки лише за умови, якщо їх перевірка не вимагає доступу до конфіденційної інформації. Не слід робити тверджень, перевірку яких можна здійснити лише на підставі кон­фіденційної і Заявник може добровільно оприлюднювати інформацію, необхідну для пере­вірки певного екологічного твердження. В іншому випадку інформація, необхід­на для перевірки твердження повинна надаватися на вимогу за прийнятну цін; (для покриття адміністративних витрат) у встановленні години та в певному міс­ці будь-якій особі, яка прагне перевірити правдивість твердження.