Структура територіальної підситеми єдс цз

ЄДС ЦЗ

Постійні

КООРДИНУЮЧІ

КМУ, Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

Державна комісія з питань ТЕБ та НС;

Рада національної безпеки і оборони України;

Національна рада з безпеки життєдіяльності населення

На загальнодержавному

рівні

Комісії Ради міністрів АР Крим, обласних Київської та Севастопольської держадміністрацій з питань ТЕБ та НС

Рада Міністерств АР Крим, обласні Київська та Севастопольська міські держадміністрації; Спеціально уповноважений територіальний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту

На регіональному рівні

Комісії райдержадміністрацій і виконавчих органів рад з питань ТЕБ та НС

Райдержадміністрації і виконавчі органи рад ; спеціально уповноважений місцевий орган виконавчої влади з питань цивільного захисту (відділи)

На місцевому рівні

Комісії з питань НС об’єкта

Спеціально призначені особи з питань НС; структурні підрозділи організацій, підприємств, установ

На об’єктовому рівні

Як видно з таблиці єдина державна система складається з постійно діючих функціональних та територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади і здійснюють безпосереднє керівництво.

Прикладом може бути функціональна підсистема “Освіта і наука України” яка своєю діяльністю повинна виховувати в учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі морально-психологічні якості свідомого і обов’язкового виконання правил і норм безпечної поведінки в повсякденному житті та в умовах надзвичайних ситуацій. Ця функціональна підсистема складається з постійно діючих структурних підрозділів, безпосередньо підпорядкованих центральному апарату Міністерства та підрозділів галузі подвійного підпорядкування і має вищезазначені чотири рівня. До постійно діючих органів управління функціональної підсистеми є:

на загальнодержавному рівні – Міністерство освіти і науки України (центральний апарат) і уповноважена ним постійна група управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, на яку покладені функції штабу цивільної оборони галузі;

на регіональному рівні – Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, Голови управління освіти і науки обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій і уповноважені ними структурні підрозділи (постійні групи управління або призначені окремі особи);

на місцевому рівні – управління (відділи) освіти районних державних адміністрацій і уповноважені ними структурні підрозділи (окремі особи – головні спеціалісти з питань надзвичайних ситуацій та цивільної оборони), Ради ректорів (директорів) вищих навчальних закладів;

на об’єктовому рівні – керівники навчальних закладів, установ, організацій, підприємств галузі освіти і уповноважені ними структурні підрозділи (окремі особи – головні спеціалісти з питань надзвичайних ситуацій та цивільної оборони).

До системи повсякденного управління функціональною підсистемою входять оснащені необхідними засобами зв’язку, оповіщення, збору, аналізу і передачі інформації оперативно-чергові служби Міністерства освіти і науки України, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, управлінь та відділів освіти і науки регіонального та місцевого рівнів, навчальних закладів, установ, організацій та підприємств галузі.

Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України. Начальником цивільного захисту є Прем’єр-міністр України.

Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на спеціально-уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту (МНС). Керівник цього органу є заступником начальника цивільного захисту України.

Керівництво територіальними підсистемами єдиної системи цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрації.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі МНС). У складі цього органу діють:

• урядовий орган державного нагляду у сфері цивільного захисту;

• органи оперативного реагування;

• органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій.

Структура спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту представлена в таблиці №2.

Цей орган:

• забезпечує реалізацію державної політики та здійснює державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

• забезпечує діяльність ЄДС ЦЗ;

• контролює організацію виконання заходів;

• перевіряє стан готовності територіальних органів сил і засобів цивільного захисту до дій в режимі надзвичайної ситуації;

• контролює накопичення, збереження і цільове використання матеріальних ресурсів;

• перевіряє стан планування та готовності до здійснення заходів з евакуації населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

• перевіряє наявність і готовність до використання за призначенням засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, їх утримання та облік;

• разом з органами, які здійснюють державний нагляд у відповідній сфері, бере участь у перевірках забезпечення умов зберігання, транспортування, знешкодження, утилізації та захоронення небезпечних речовин і виробів, що містять такі речовини;

• здійснює інші заходи, передбачені законом.

Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту призначення на посаду Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України.

Посадові особи урядового органу державного нагляду у сфері техногенної безпеки мають право:

• пред’являти громадянам, підприємствам, установам та організаціям вимоги щодо здійснення передбачених законодавством заходи у сфері цивільного захисту, давати обов’язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх компетенції;

• призупиняти до усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту експлуатацію підприємств, об’єктів , окремих виробництв;

• складати акти перевірок, приписи і протоколи; направляти в установленому порядку матеріали про порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

• обмежувати, зупиняти роботи з будівництва, реконструкції об’єктів, що проводяться з порушенням вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

• накладати відповідно до закону штрафи на підприємства, установи і організації за порушення у сфері цивільного захисту;

• притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб та громадян, винних у порушенні законів та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

• проводити в установленому порядку дізнання та розслідування обставин і причини аварій і надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

• у сфері пожежної безпеки здійснювати повноваження державної пожежної охорони, передбачені законом України “Про пожежну безпеку” (3745-12).

Повсякденне керівництво системою цивільного захисту здійснюють органи оперативного реагування, до яких входять органи управління, сили і засоби, служби.

До регіональних та місцевих органів управління цивільного захисту належить:

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з питань цивільного захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад.

На органи повсякденного управління покладається:

• забезпечення готовності до дій сил і засобів, призначених для реагування на надзвичайні ситуації;

• здійснення комплексу засобів із реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків;

• управління підпорядкованими силами реагування, спеціальними і спеціалізованими формуваннями.

Посадові особи органів оперативного реагування мають право безперешкодно отримувати інформацію про території та об’єкти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи; залучати спеціальну та інженерну техніку; забезпечувати оточення або блокування окремих територій, споруд, будівель; тимчасово обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів.

Сили цивільного захисту (цивільної оборони) створюються для захисту населення і територій, попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. До складу сил входять:

• формування особливого періоду (не воєнізовані формування);

• спеціальні (воєнізовані) формування;

• спеціалізовані формування.

Спеціальні (воєнізовані) формування (до 2004 року – війська ЦО, з 2004 року – оперативно-рятувальна служба цивільного захисту) призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного походження. До 1992 року військові частини ЦО входили до складу Збройних Сил і підпорядковувались Міністру оборони, 28 січня 1992 року “Постановою Кабінету Міністрів України “Про війська ЦО” частини ЦО були підпорядковані Штабу ЦО України, а з 1996 року – Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

У склад спеціальних (воєнізованих) формувань входять:

• окремі мобільні механізовані бригади, одна з них навчальна;

• окремі мобільні механізовані полки;

• окремі аварійно-рятувальні батальйони;

• загони оперативного реагування;

• регіональні рятувально-координаційні центри;

• вузли зв’язку МНС України.

Законом України “Про правові засади цивільного захисту” (№1859- IV, 24 червня 2004 р.) передбачено перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної і пожежної охорони в Операційно-рятувальну службу цивільного захисту, особовий склад яких комплектується на контрактній та конкурсній основі. Не можуть бути прийняті на службу особи, які підлягають призову на строкову військову службу до Збройних Сил України та інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Формування особливого періоду (до 2004 року – невоєнізовані формування ЦО) – складова частина сил цивільного захисту. Загальна кількість формувань та їх чисельність визначаються на підставі “Методики розрахунків щодо потреби невоєнізованих формувань ЦО з урахуванням характеру та обсягів завдань ЦО у воєнний час, наявності людських ресурсів, необхідних фахівців, техніки, матеріальних засобів. Базою створення невоєнізованих формувань є підприємства, установи і організації не залежно від форм власності.

До невоєнізованих формувань зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з медичною освітою, які мають дітей до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

За призначенням формування можуть бути загального призначення, та формуваннями служб (забезпечення), за підпорядкованістю – територіальні та об’єктові.

Формування загального призначення створюються в адміністративно-територіальних одиницях, на об’єктах господарської діяльності і призначені для пошуку та рятування постраждалих у районах надзвичайних ситуацій, надання їм першої медичної допомоги, проведення невідкладних робіт, що сприяють рятуванню людей, захисту їхнього життя і здоров’я.

Невоєнізовані формування забезпечення (або формування служб) призначаються для вирішення спеціальних завдань:

• ведення розвідки;

• забезпечення зв’язком;

• надання медичної допомоги, проведення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів;

• проведення санітарної та спеціальної обробки людей, техніки, майна, а також територій;

• підтримування громадського порядку, несення комендантської служби, інші.

Спеціалізовані формування створюються згідно з рішенням Кабінету Міністрів України за поданням відповідних міністерств, відомств та суб’єктів господарської діяльності узгоджених із Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, уповноваженим на вирішення завдань у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій і призначаються на виконання спеціальних робіт пов’язаних із радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями, аварійними ситуаціями на нафтогазобудівних промислах інше.

За підпорядкованістю вони можуть бути: центрального підпорядкування, територіального та об’єктового, при цьому перші два створюються як самостійні (мають права юридичної особи, власний баланс і рахунок), останній - як структурний підрозділ підприємства.

Комплектування спеціалізованих формувань здійснюється за контрактом із числа спеціалістів, які мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях.

До спеціалізованих формувань міністерств та відомств відносяться:

• пошуково-рятувальні формування (гірничорятувальні, газорятувальні, водолазно-рятувальні та інші);

• аварійно-відновлювальні формування (відновлювальні поїзди Укрзалізниці, державний аварійно-технічний центр Державного департаменту з питань атомної енергетики, аварійно-відновлювальні бригади у складі підприємств з обслуговування автошляхів, об’єктів електрозв’язку, електроенергетики, трубопровідного транспорту, комунального та водного господарств).

Для організації і проведення спеціальних заходів, підготовки формувань та управління ними створюються відповідні служби.

Основні з них:

• служба оповіщення та зв’язку створюється на базі вузла зв’язку об’єкта;

• служба радіаційного і хімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продуктів від дії радіоактивних та отруйних речовин;

• служба охорони громадського порядку створюється на базі установ МВС України, та на базі підрозділів охорони підприємств, установ, організацій тощо;

• автотранспортна служба створюється на базі транспортних підприємств і розробляє та здійснює заходи щодо забезпечення перевезень пов’язаних із розосередженням і евакуацією;

• державна служба медицини катастроф створена у 2000 році і складаються з медичних сил, засобів, лікувальних закладів центрального та територіального рівнів визначених Міністерством охорони здоров’я України. до складу Служби на державному рівні входять Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади визначені МОЗ України, а також створені на базі цих закладів охорони здоров’я спеціалізовані бригади постійної готовності Служби. До складу Служби на територіальному рівні входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, спеціалізовані бригади постійної готовності Служби, медичні формування, лікувальні заклади, віднесені МОЗ України до цього рівня, а також створені на базі цих закладів охорони здоров’я спеціалізовані територіальні бригади постійної готовності Служби.