5.2. Модель міжгалузевого балансу на основі капіталомісткості

Розвиток основної моделі міжгалузевого балансу досягається і за рахунок включення в неї показників капіталомісткості продукції. У I-му квадранті балансу відображуюються лише поточні витрати засобів виробництва. Ці дані не дають уявлення про весь обсяг задіяних у різних напрямках діяльності основних засобів, про капіталомісткість різної продукції. Тим часом показники капіталомісткості важливі не тільки для аналізу структури і використання коштів, але й для обґрунтування прогнозів капіталовкладень.

У найпростішому випадку модель доповнюється окремим рядком, у якому зазначені в грошовому вираженні обсяги основних засобів Ф_j, зайняті в кожному j-му напрямку діяльності. На підставі цих даних і обсягів продукції за напряками діяльності визначаються коефіцієнти прямої капіталомісткості j-ї продукції за напрямком діяльності:

.

(5.15)

Коефіцієнт прямої капіталомісткості показує величину основних засобів, безпосередньо зайнятих у виробництві даного напрямку діяльності в розрахунку на одиницю її річної продукції (вираженої в натуральних чи грошових вимірниках). Становить інтерес і показник повної капіталомісткості, що відображає обсяг засобів, необхідних у всіх напрямках діяльності для випуску одиниці кінцевої продукції даного напрямку. Якщо повну капіталомісткість позначити через F, то формування цього показника можна подати таким чином:

(5.16)

Для кожної j-ї колонки повинна дотримуватися рівність:

.

(5.17)

При заданих коефіцієнтах прямої капіталомісткості f_j – система (5.16) містить n рівнянь з n невідомими. Її розв’язання приводить до визначення коефіцієнтів повної капіталомісткості для всіх напрямків діяльності (продуктів). За допомогою перетворення, аналогічного переходу від системи (5.12) до формули (5.13), можна на підставі (5.16) виразити повну капіталомісткість як явну функцію прямих капіталомісткостей:

.

(5.18)

Розглянуті показники дають лише найзагальніше уявлення про капіталомісткість продукції, тому що засоби не розмежовуються за видами і-х груп. Для більш глибокого аналізу необхідно диференціювати засоби на основні й оборотні; у межах основних – на будинки, споруди, виробниче устаткування, транспортні засоби і т.д.; можлива і подальша деталізація, наприклад, устаткування механічне, термічне, хімічне і т.п. Припустимо, що в цілому усі осовні засоби розділені на k груп. Тоді характеристика зайнятих в усіх галузях економіки засобів дається матрицею показників Ф_kj, що відображають обсяг засобів k-ї групи, зайнятих у j-му напрямку діяльності:

(5.19)

Коефіцієнти прямої капіталомісткості також утворять матрицю, елементи якої дорівнюють:

.

(5.20)

Для кожного j-го виду діяльності можуть бути обчислені коефіцієнти повної капіталомісткості F_kj, що відображають повну потребу в засобах k-ї групи для випуску одиниці кінцевої продукції даного виду діяльності. Коефіцієнти F_kj визначаються при розв’язанні системи рівнянь:

.

(5.21)

Рішення системи (5.18) у загальному вигляді дозволяє представити повну капіталомісткість як явну функцію коефіцієнтів прямої капіталомісткості:

.

(5.22)

Розв’язання (5.18) і (5.22) зважуються окремо для кожної групи засобів, так що в цілому доводиться вирішувати т систем, кожна з яких містить n рівнянь з n невідомими.

Коефіцієнти капіталомісткості в плановому балансі дозволяють пов’язати перспективний випуск продукції з виробничими потужностями. Потреба Ф_k у функціонуючих засобах k-ї групи на весь прогноз обсягу виробництва складає:

.

(5.23)

Величина Ф_k зіставляється з реально можливою середньорічною наявністю основних засобів у прогнозованому періоді.