2. Авторське право та суміжні права

Правова охорона творів у галузі літератури, науки, мистец­тва, зокрема статей, монографій, дисертацій, картин, музичних творів, творів скульптури, архітектури, фотографій здійснюєть­ся авторським правом. Об'єкти, що охороняються авторським правом, на відміну від об’єктів права промислової власності, для одержання правової охорони не потребують подання спеціальної заявки, проведення експертизи і державної реєстра­ції. Для одержання правової охорони цих об'єктів до­сить надати їм об'єктивну матеріальну форму.

Поняття «авторське право» виділяють в об'єктивному і суб'єктивному розумінні. В об'єктивному розумінні авторське право –  це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслі­док створення і використання творів науки, літератури та мистецтва. Авторське право в суб'єктивному розумінні – це особисті немайнові та майнові права суб'єктів авторського права, які їм належать внас­лідок створення та використання творів науки, літератури і мистец­тва.

Джерелами авторського права і суміжних прав є Конституція Ук­раїни, ЦК України, Закони України "Про авторсь­ке право і суміжні права", "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інші норматив­но-правові акти України, що охороняють особисті немайнові та май­нові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Особливу групу джерел авторського права складають міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886 р.), Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952 р.), Римська конвенція з охорони прав артистів-виконавців, виробників фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961 р.), Кон­венція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (1967 р.), Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971 р.), Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які пе­редаються через супутники (1974 р.).

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Автором твору може бути лише фізична особа, причому не має значення її вік та стан дієздатності. Існує презумпція авторства, тобто автором вважається особа, ім'я  якої зазначено на оригіналі або примірнику твору. Твір може бути створений кількома особами, тобто у співавторстві. Розрізняють два види співавторства: нероздільне та роздільне. Нероздільне співавторство має місце тоді, коли неможливо виді­лити працю кожного співавтора (наукова стаття двох або більше авторів). Роздільне співавторство має місце тоді, коли складові частини твору чітко визначені та відомо, яку із частин створив кожен із співавторів (підручник для юридичних вузів, глави якого написані окремими співавторами, чітко розмежовуються і можуть використовуватися окремо). Як правило, відносини між співавторами визначаються догово­ром. Такий договір може бути укладений на будь-якій стадії ство­рення твору.

Автор (співавтори) твору має (мають) право використовувати знак охорони авторського права, який зазначається на кожному примірнику твору і складається з:

-   латинської літери "С" в колі: ©;

- імені(псевдоніму), найменування автору або особи, яка володіє виключними авторськими правами;

-   року першого опублікування (випуску у світ) твору.

Наголосимо, що використання цього знаку охорони авторського права є правом, а не обов'язком автора.

Коло об'єктів авторського права є досить широким. Так, відпові­дно до ст. 433 ЦК України до об'єктів авторського права відносять різноманітні літературні та художні твори; аудіовізуальні твори; тво­ри живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні тво­ри; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літе­ратурних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добо­ром або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелек­туальної діяльності; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових ча­стин є результатом інтелектуальної діяльності; інші твори. Отже, твір повинен мати творчий характер і бути об'єктивно вираженим.

До об'єктів авторського права не відносять ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі; акти органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади; державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, зат­верджені органами державної влади; повідомлення про новини дня або інші факти, що мають харак­тер звичайної прес-інформації тощо.

Виникнення суміжних прав грун­тується лише на основі твору автора, який вже оприлюднений та роз­повсюджений у певний спосіб. Таким чином, суміжні правабезпосе­редньо пов'язані з авторськими правами, тому вони і називаються су­міжними. Наприклад, публічне виконання віршів певного автора іншою особою або виконання музичного твору автора музикантами тощо.

Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяль­ності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фоног­рам, відеограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом.

До об'єктів суміжних прав відносяться:

-       виконання; фонограми; відеограми;

-       програми (передачі) організацій мовлення.

Об’єкти суміжних прав
Виконання творів	фонограми	відеограми	Програми (передачі) організації мовлення

 

Первинними суб'єктами суміжних прав є:

-       виконавці творів (актори театру, кіно, співак, танцюрист, музи­кант, диригент тощо, які у різні способи виконують твори автора);

-       виробники фонограми (фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фоног­рамі);

-       виробники відеограми (фізичні або юридичні особи здійснюють відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень із звуковим супроводом або без нього);

-       організації мовлення (організації радіо і телебачення, які вико­ристовують твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач, які передаються у ефір або по проводах).

Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору або закону.

При реалізації суб'єктами своїх суміжних прав вони не повинні порушувати права авторів творів, які використовуються, а також інших осіб, які мають авторські абосуміжні права.