Іv етап медсестринського процесу Реалізація плану медсестринських втручань

1. Підготовка пацієнта та взяття:

1. Крові на ЗАК, БАК, коагулограму, ІДК, дослідження газового складу крові.

2. Взяття харкотиння для загального аналізу, біологічного дослідження на чутливість мікрофлори до антибіотиків.

2. Підготовка пацієнта до:

2.1. Рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.

2.2. Спірографії, дослідження ЖЄЛ.

2.3. Бронхоскопії.

3.1. Контроль за санітарним станом у палаті. Провітрювання палати та вологе прибирання.

3.2. Забезпечення фізичного та психічного спокою пацієнтові. Допомога у вико-нанні санітарно-гігієнічних заходів.

3.3. Роз'яснити хворому необхідність зміни способу життя: відмова від паління, алкоголю, зниження маси тіла, дозування фізичного навантаження. Відмова від стискаючого одягу.

3.4. Постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання t⁰ тіла, АТ, РS, ЧДР.

3.5. Забезпечення максимального доступу свіжого повітря, оксигенотерапія.

3.6. Проведення відволікаючих процедур (ніжні гарячі ванни, гірчичники, йодна сітка).

3.7. Подача теплого лужного питва.

3.8. При ознобі - зігрівання, грілки до ніг, тепле пиття

3.9. Надання пацієнтові напівсидячого положення при задишці, ядусі.

4.0. Контроль та допомога в забезпеченні пацієнта раціональним харчуванням.

4.1. Забезпечення індивідуальною плювальницею.

4. Виконання призначень лікаря:

Основною метою в лікуванні хронічного бронхіту є зниження темпів пошкодження бронхів і альвеол, що веде до наростання дихальної недостатності, зменшення частоти загострень, продовження ремісії, збільшення толерантності до фізичного навантаження та підвищення якості та тривалості життя. Лікування ХОЗЛ складається із базисного лікування та лікування під час загострення.

4.1. Введення АБ (при загостренні): цефазоліну, ампіциліну, доксацикліну; макроліди (роваміцин, еритроміцин, кларитроміцин, спіраміцин, сумамед, роксіміцин), фторхінолони (заноцін, ціфран, ципрофлоксацин, левофлоксацин).

4.2.Перевага надається інгаляційному шляху введення препаратів.

Використовують інгаляційні форми бронхорозширювальних препаратів:

- Бета₂-агоністи короткої дії: «Сальбутамол», «Беротек», «Вентолін».

- Бета₂-агоністи тривалої дії: «Формотерол», «Сальметерол», «Зафірон».

- Холінолітики короткої дії: «Атровент».

- Холінолітики пролонгованої дії: «Спіріва».

- Комбіновані препарати: «Беродуал», «Серетид», «Комбівент».

- Глюкокортикоїди (інгаляційні): «Бекломед», «Будезонід», «Інгакорт», «Беклазон», «Асманекс».

4.3. Відхаркувальні засоби: амброксол, лазолван, бромгексин, ацетилцистеїн, мукалтин, настій і кореня алтеї (6,0-20,0 г на 200,0 мл) - по 1 столовій ложці 4-6 разів на 1 добу; відвар кореня солодки (15 г кореня на склянку окропу) - по 1 столовій ложці 4-5 разів на добу; настій листя подорожника (10,0 г на 200,0 мл) - по 1 столовій ложці 3-4 рази на добу за 15-30 хв перед їдою, відвар соснових бруньок, листя підбілу (10,0—15,0 г на 200,0 мл) - по 1 столовій ложці 3-4 рази на добу. Широко використовують також настій трави чебрецю, трави багна звичайного, трави фіалки триколірної (10,0 г на 200,0 мл) - по 1 столовій ложці 3-4 рази на добу.

4.4. Метилксантини: еуфілін, теофілін, амінофілін.

4.5. Протикашлеві засоби: лібексин, глаувент, кодтерпін, тусупрекс.

4.6. Жарознижуючі препарати: аспірин.

4.7.Антигістамінні препарати: терфенедин, лоратадин, семпрекс, кетотифен, перитол, супрастин.

4.8. Вітаміни.

4.9. ЛФК, масаж грудної клітки, ФЗТ процедури (електрофорез, УВЧ).

5.0. 3 метою зменшення тиску в малому колі кровообігу та відновлення реоло­гічних властивостей крові використовують нітрати: нітросорбіт, ізокет та антагоністи кальцію: ніфедипін, фелодипін, дилтіазем.

5.1. При вираженій серцевій недостатності застосовують серцеві гліко­зиди: корглікон, строфантин та сечогінні засоби: верошпірон, гіпотіазид, фуросе-мід.

5.2. При особливих показаннях призначають: контрикал, амінокапронову кислоту, імунокоригувальну терапію, оксигенотерапію, екстракорпоральні методи лікування: УФО крові, плазмаферез.

5.3. Вирішення супутніх проблем пацієнта.

5.4. Навчання пацієнта та його оточуючих само- і взаємодогляду.

По закінченню курсу лікування в стаціонарі хворі на ХБ продовжу­ють відновне лікування в санаторіях Криму, Карпат.

Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринського втручання.

1. Покращення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.

2. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.

Перебіг і ускладнення.

ХБ триває багато років, деколи все життя. Захворювання прогресує повільно, однак часті загострення, првязані з простудою, курінням, впливом професійних факторів, призводе до утворення бронхоектазів і пневмосклерозу.

Порушення бронхіальної прохідності сприяє розвиткові емфіземи легенів, вентиляційної недостатності та легеневого серця. Пацієнти помирають від легенево-серцевої недостатності.

Диспансеризація.

Усі пацієнти з ХОБ перебувають на диспансерному («Д») обліку, регулярно проходять профілактичні огляди і отримують протирецидивне лікування.

Профілактика:

• усунення шкідливих факторів - куріння, пил, переохолодження, хімічні подразники, зловживання спиртними напоями;

• боротися з усіма хворобами, які призводять до розвитку ХБ - зокрема БА, а також запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, своєчасне лікування ГРВЗ;

• загально зміцнювальні препарати;

• загартування організму;

• ФЗТ лікування;

• ЛФК;

• вакцинація і боротьба з вогнищами хронічної ЛОР-інфекції (застосовують з цією цілю бронхомунал, рибоімуніл, ехінацею, ІРС-19, біостим) тощо.

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОЗ України від 19 березня 2007 р. N 128

Протокол надання медичної допомоги хворим на хронічне обструктивне захворювання легень

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Хронічне обструктивне захворювання легень (далі - ХОЗЛ) - захворювання, що можна попередити і яке піддається лікуванню. Воно характеризується не повністю зворотнім обмеженням прохідності дихальних шляхів. Обмеження прохідності дихальних шляхів зазвичай прогресує і асоціюється із незвичною запальною відповіддю легень на шкідливі частки або гази, головним чином у зв'язку із палінням. Поряд із ураженням легень, ХОЗЛ призводить до значних позалегеневих системних ефектів, супутніх захворювань, які обтяжують перебіг захворювання у окремих хворих. Характерними являються системні порушення при ХОЗЛ, вони є важливою частиною хибного кола і їх необхідно завжди враховувати в клінічному веденні хворих. До них належать: кахексія з втратою жирової маси; втрата скелетної мускулатури та її слабкість; остеопороз; депресія; анемія; підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань.