Теорія політичних систем

1. Поняття влади її основні види, засоби та форми реалізації.

2. Особливості державної і політичної влади.

3. Поняття політичної системи її структура та функції.

4. Типологія політичних систем.

1. Політична влада – це реальна здатність і можливість певної групи людей або окремого індивіда здійснювати свою волю, робити визначальний вплив на поведінку людей. Перш за все через політику і правові норми.

Центральним інститутом політичної влади виступає держава.

Перша держава виникла в 4-3 тис. р. до н.е.

Влада характеризується такими засобами:

1. За допомогою права або законів;

2. Шляхом примусу;

3. За допомогою авторитету;

4. За допомогою переконання;

5. Традиції і звичаї;

6. Шантаж.

Класифікація (види) влади:

1. За сферами життя:

• Економічна;

• Політична;

• Соціальна;

• Духовно – культурна;

• Військова;

• Релігійна.

2. За масштабами:

• локальна – поширюється на певний регіон;

• регіональна – Зх. Україна;

• місцева (міста, район чи село);

• єдиновладдя (одновладдя);

• двовладдя (на не довгий час);

• багатовладдя.

3.за носіями влада буває:

• аристократія (влада знаті);

• бюрократія (влада чиновників);

• демократія (влада народу);

• меритократія (влада здібних людей);

• охлократія (влада натовпу);

• партократія (партії);

• теократія (влада релігії);

• тимократія (влада грошовитих людей);

• анархія (безладдя).

Форми прояву влади:

• панування;

• примус;

• управління;

• керівництво;

• організація;

• контроль.

2. Особливості державної і політичної влади

Державна влада	Політична влада
1. Сувереність	1. Регламентована конституцією та законами.
2. Межа компетенції держ. влади – це громадяни та держ. територія.	2. межа поширення політ. влади – сфера впливу іншої політ. сили.
3. Територіально організована.	3. Екстериторіальний поширений принцип.
4. Безладдя.	4.Інша політична сила.
5. Поширюється на все населення.	5.Має корпоративне поширення (на пред. своїх політ. сил).
6. Мета – це суспільні інтереси «Благо всіх».	6. Мета – «перемога своїх».

І для держави і для політичної влади повинно існувати свій спеціальний апарат.

Для державної влади – це державний орган влади, для політичної влади – це свій партійний апарат.

Шляхи завоювання влади:

1. Політична революція;

2. Політична реформа;

3. Контреволюція – переможні сили намагаються відновити свої політичні позиції;

4. Мілітариська – за допомогою військових утверджується диктатура воєнних;

5. Політичний переворот – приходить до влади політична сила незаконним шляхом.

Влада, спосіб формування і діяльність яка збігається в суспільстві з правовими нормами і цінностями,а результатом діяльності приблизно відповідає соц. очікуванню і яку визнає народ назив. легітимною.

3. Система – це сукупність елементів, що взаємодіють один з одним утворюючи єдине ціле.

Людське суспільство – це наявність різних систем.

Політична система суспільства має такі особливості:

1. Владність політичної системи ( поширюється на все населення, все суспільство підпорядковується нормам, які діють в цій системі);

2. Обумовлена соц. – економічним ладом (середовищем, яке існує в даному суспільстві);

3. Відносна самостійність політичної системи – вона визначає наявність спец. механізму, функціями і ролями елементів політичної системи.

Політична система суспільства – це інтегрована сукупність державних і не державних організацій і установ, які використовують владу для управління суспільством, для регулювання відносин між класами, групами, націями і для стабільного його розвитку.

Структура політичної системи суспільства:

1. Політичні організації та структури (держава, партії, громадські організації, вибори, парламент, президент та ін.);

2. Політичні відносини;

3. Політичні та правові норми (закони, розпорядження, правила поведінки і т.д);

4. Політична свідомість, політична та правова культура суспільства;

5. Засоби масової інформації.

Функції політичної системи суспільства:

1. Визначення цілей і завдань, які стоять перед суспільством;

2. Мобілізуюча;

3. Інтегративна (об’єднання елементів для досягнення мети);

4. Стабілізаційна;

5. Політична соціалізація;

6. Легітимізація;

7. Соц. – політична модернізація.