Охорона тваринного світу

О х о р о н а т в а р и н — це сукупність державних, міжнародних і регіональних господарсько-адміністративних заходів щодо збереження популяційно-видового складу, підтримання чисельності тварин на рівні, що забезпечує їх існування. Вона здійснюється різними шляхами.

Законодавчі акти. В Україні проблеми охорони природи і, зокрема, тваринного світу регламентуються певними законодавчими актами. Го­ловними з них є: Закони України "Про охорону навколишнього природ­ного середовища" (від 25.06.1991 р.), "Про природно-заповідний фонд України" (від 16.06.1992 р.), "Про тваринний світ" (від 03.03.1993 р.); Постанова Верховної Ради України "Про Червону книгу України" (від 20.10.1992 р.) тощо.

Для збереження і використання тварин у суспільному господар­стві важливе значення має Закон України "Про тваринний світ". У Законі зазначається, що тваринний світ є одним з основних компо­нентів навколишнього природного середовища, національним багат­ством України, джерелом духовного й естетичного виховання людей, об'єктом наукових досліджень, важливою базою отримання промисло­вої і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

У ст. 7 Закону викладено основні вимоги до охорони та принципи охорони, використання і відтворення тваринного світу, зокрема:

збереження умов існування видового й популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;

недопустимість погіршення середовища існування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин;

збереження цілісності природних угруповань диких тварин;

додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використан­ня об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використан­ня диких тварин та їх відтворення;

раціональне використання корисних властивостей і продуктів життє­діяльності диких тварин;

регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я насе­лення і запобігання заподіянню шкоди природі та суспільному госпо­дарству.

Закон передбачає вивчення тварин без вилучення їх з природи, що також сприятиме збереженню тваринного світу. Вилучення тварин з природного середовища допускається Законом (ст. 20) лише з науко­вою, культурно-освітньою, виховними та естетичними цілями з дозволу спеціально уповноважених на те державних органів згідно з правилами, що встановлені Мінекобезпеки України.

Міжнародне співробітництво. Збереження генофонду тварин пла­нети потребує колективних зусиль усіх країн, координації державної і громадської діяльності у розв'язанні загальносвітових екологічних про­блем. Сьогодні склалися такі форми співробітництв у галузі охорони тваринного світу, як діяльність міжнародних природоохоронних орга­нізацій та двосторонні і багатосторонні міждержавні угоди.

Питання охорони природи у світі вирішує Міжнародна спілка охо­рони природи і природних ресурсів (МСОП), заснована в 1948 р. Ство­рена при МСОП Комісія з рідкісних і зникаючих видів видала Міжна­родну Червону книгу.

Міжнародна організація "Всесвітній фонд охорони природи" (ВОРОП) розробляє і здійснює заходи щодо збереження рідкісних і зникаючих видів тварин. Наприклад, разом з урядом Індії проводиться операція "Тигр" для збереження бенгальського тигра.

У роботі ЮНЕП (Програма ООН з охорони навколишнього середо­вища) бере участь Україна. За участю нашої держави укладено міжна­родну Конвенцію щодо захисту Чорного моря, підписано Угоду між Україною, Польщею і Словаччиною про створення біосферного заповід­ника в Карпатах.

З 1973 р. діє міжнародна Конвенція щодо обмеження торгівлі рідкісни­ми видами тварин, яку підписали 80 країн світу. Наприкінці 1980 р. 28 держав підписали Конвенцію про охорону мігруючих видів фауни.

Міжнародне співробітництво в галузі охорони рідкісних та зникаючих видів тварин здійснюється також через різні міжнародні комітети, ради, товариства тощо. Так, Міжнародна рада з охорони птахів має національні секції в 55 країнах, у роботі Міжнародного бюро з вивчення водоплавних птахів беруть участь 20, Міжнародного комітету з кільцювання птахів — 50 держав. Значну роль відіграють різні міжнародні зоологічні, орніто­логічні, ентомологічні конгреси, наради, конференції, симпозіуми.

Проводяться також спільні міжнародні наукові дослідження в галузі збереження рідкісних тварин. Вчені вивчають міграцію птахів, прово­дять їх кільцювання, розводять зникаючих видів у неволі.

Наукові дослідження. В Україні багато наукових установ займа­ються проблемами збереження тваринного світу. Насамперед це проблеми впливу на фауну глобального хімічного забруднення, наслідків Чорнобильської катастрофи, екологічного прогнозування. Зокрема, про­водяться дослідження:

1) сучасного стану рідкісних та зникаючих видів тварин, їх поширен­ня, чисельності, причин знищення або зменшення. Розробляються реко­мендації щодо охорони цих видів, збереження чи відтворення умов їх існування;

2) у місцях інтенсивної господарської діяльності, на створених люди­ною нових ландшафтах, у біотопах. Це зони меліорації на Поліссі, Дніпровські водосховища, місця спорудження електростанцій і автома­гістралей;

3) впливу забруднення навколишнього середовища на рідкісних видів тварин;

4) можливостей акліматизації (пристосування тварин до нових умов середовища, до нових біоценозів), реакліматизації (переселення видів у місця, де вони жили раніше, а потім з різних причин зникли). На­приклад, успішно відбулася акліматизація тварин, завезених з інших країн, — ондатри, нутрії, американської норки, єнотовидного собаки та ін. Уже в семи областях України живе і розмножується зубр. Завдяки реакліматизації зросла чисельність бобрів, плямистих оленів, фазанів, сірих куріпок та інших тварин.

5) проведення біотехнічних заходів: штучне розведення диких тва­рин у неволі; підгодівля тварин у природі, боротьба з паразитами тощо.

Роль громадськості в охороні тваринного світу. Велику користь для збереження рідкісних і зникаючих видів тварин дає робота това­риств мисливців і рибалок, які регулюють відстрілювання диких тварин і птахів та вилов риби і забезпечують збереження рідкісних видів, а та­кож громадських інспекторів, молодіжних постів, лісництв, товариств юних натуралістів та ін.

Для довідки

Охорона тварин, види яких занесені до Червоної книги України, здійснюється шляхом обмеження їх використання, посилення відповідальності за їх неза­конне добування або знищення, створення територій та об'єктів природнозаповідного фонду в місцях, що мають велике значення для цих тварин.

Найбільш активні й екологічно освічені ентузіасти організовують "зелені" організації й рухи. Так, у 1970 р. виникла незалежна міжна­родна організація Грінпіс ("Зелений світ"). Її мета — проведення діяль­ності, спрямованої на запобігання деградації та руйнуванню як регіо­нальних, так і глобальних екосистем. Девіз Грінпіс — "діючи локально, мисли глобально!"

В Україні діють такі громадські організації, як Товариство охорони природи, асоціація "Зелений світ", численні екологічні центри, фонди (спілка Чорнобиль, "Зелений рух Буковини" та ін.).

1. Яке значення мають рідкісні тварини і ті, яким загрожує зник­нення, у житті людини?

2. Яку роль відіграє міжнародне співробітництво у справі охорони представників рідкісної фауни?

3. Як громадськість допомагає збереженню і охороні рідкісних видів тварин? Чи брали ви коли-небудь участь в акціях охорони чи за­хисту тварин?

4. Як людина може сприяти поновленню чисельності зникаючих видів тварин?

Кожна людина повинна брати участь у роботі з охорони рідкісних видів. Інформація громадян про місця гніздування чорного ле­леки, сірих і степових журавлів, дрохв, хижих птахів дала змогу уточнити чисельність цих рідкісних тварин України. Спробуйте визначити своє місце у цій важливій роботі. Обґрунтуйте, чому без допомоги громадськості у збереженні рідкісних та зникаю­чих видів тварин охорона тваринного світу не буде ефективною.