5. Особливі види договорів:

• рятувальні, на буксирування та на перевезення пасажирів. Деякі види зобов'язань можна одно­часно віднести до однією з попередніх груп, тоді як решту можна помістити лише в цю групу.

6. Витрати судновласника:

• витрати, що мають на меті запобігти збитку чи зменшити його або визначити розмір (наймання сюрвеєрів, адвокатів, експертів, делегування членів команди як свідків на суд чи арбітраж);

• тільки стосовно клубів взаємного страхування — витрати, прямо не обумовлені в договорі страху­вання, але які по суті своїй пов'язані з діяльністю судновласника.

Зазвичай, клуби надають своїм членам необмежене за розмірами покриття. Це означає, що якими б великими не були виплати за претензіями до судновласника, вони мають бути виплаченими за рахунок розподілу їх між членами клубу. Знач­на частка відповідальності клубів перестрахована в ко­мерційних страхових компаніях у дуже великих обсягах.

Тема 12. Авіаційне страхування

1. Загальні відомості про авіаційне страхування.

2. Законодавча база та вимоги до проведення обов'язко­вого авіаційного страхування цивільної авіації.

3. Види обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації.

4. Добровільні види авіаційного страхування.

5. Космічне страхування.

1. Загальні відомості про авіаційне страхування

Авіаційне страхування — це загальна назва комплексу май­нового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страху­вання. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обу­мовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Во­но поширюється на всіх авіа експлуатантів України як на тери­торії нашої країни, так і за її межами.

Добровільні види авіаційного страхування — це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, які беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Особливості проведення авіаційного страхування. Поря­док та умови проведення авіаційних видів страхування є спе­цифічними і потребують докладного висвітлення. Це зумовлено такими чинниками:

• авіаційне страхування має справу з особливими, відмінни­ми від інших видів майна ризиками;

• значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;

• авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;

• авіаційне страхування тісно пов’язане з міжнародним страховим ринком;

• авіаційне страхування регулюється як національним, так і міжнародним правом;

• для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;

• авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне стра­хування, вона має задовольняти певні неодмінні умови.

Наявність професійно підготовлених фахівців - екс­пертів. Страхова компанія, котра здійснює авіаційне страхуван­ня, повинна мати фахівців, які володіють не лише економікою страхування, а й глибокими знаннями з питань технічної експлу­атації повітряних суден, сертифікації в цивільній авіації, правил виконання польотів і, безперечно, міжнародного права.

Наявність широкої системи перестрахування. За розміром страхових сум авіаційні ризики є одними з найбільших взагалі з усіх видів страхування (десятки, сотні мільйонів, а іноді й мільярди доларів). Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно не лише залучати фінансові можливості національного страхового ринку, а й вдаватися до послуг міжнародного страхо­вого ринку.

Наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями. У разі настання страхового випадку в цивільній авіації, як правило, стикаються закони багатьох держав: країни, на території якої сталася подія, країни реєстрації авіаперевізника, країни — власника літака та країн, громадяни яких постраждали в авіаційній події. Тому для врегулювання будь-якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування потрібні знання та грамотне застосуван­ня всіх цих законів.

Наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків. Розрахунок власного утримання страховика з огляду на велику акумуляцію ризиків є необхідною умовою прийняття будь-яко­го ризику з авіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну або акумульовану квоту — чітко визначену ча­стку фінансових коштів (100%) на всі види авіаційного страху­вання. Визначення частки власного утримання страховика за кожним із видів потребує розрахунків. Під час розрахунків аку­муляції ризику береться до уваги, що в разі катастрофи (аварії) літака, як правило, потрібно здійснювати виплати як за сам літак — пошкоджене майно (наприклад, 50% від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а їх в екіпажі 5—7 осіб — 10% від квоти), так і за загиблих пасажирів (Ан-24 — 46/48 па­сажирських місць, Ту-154 — 168 таких місць — наприклад 20% від квоти), вантаж, прийнятий до перевезення і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20% від квоти). Цілком зро­зуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити, во­лодіючи повною технічною інформацією про місткість та при­значення повітряного судна, регіони польотів експлуатанта, ста­тистику збитків з кожного виду та фінансові можливості страхо­вої компанії.

Отже, можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:

• комплектність (майнове, особисте, відповідальності); ве­ликі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;

• дія полісів за межами України;

• значна акумуляція ризиків;

• необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.