Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БІЛЕТИ до екзамену.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
215 Кб
Скачать
☆

«Молитва до мови»

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, з м’яти – рясту, Євшан – зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

Мово наша! Мудра берегине, що не давала погаснути волелюбності, славі, гордому духу.

Мово наша! Ти зцілювала втомлених духом, давала їм силу, здоров’я, довгий вік і, навіть, безсмертя тим, що пили. Тебе, цілюще джерело.

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися!

РІДНЕ СЛОВО

Ти постаєш в ясній обнові,

як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру

в небесну синь пташиним граєм

і, спивши там від сонця жару,

зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

в сім'ї великій, вольній, новій.

  1. Вірш напам’ять “Коляда» к.Переліска

На Святвечір раз юрбою

Ми ходили з колядою.

А була така пороша,

Що аж плакав міхоноша,

Бо у торбу з пиріжками

Набивався сніг грудками.

Довелося торбу зняти

Й під полою прив’язати.

Та як бігли по льоду,

Розгубив він коляду.

Пиріжки ми розшукали,

Хоч і з снігом, позбирали,

А горішки погубились –

Вранці білки поживились…

Ну, та це вже не біда,

Не пропала ж коляда!

БІЛЕТ №2

  1. Н.Забіла. Її внесок у розвиток дитячої літератури. Казки «Сорока-білобока», «Рукавичка», «Казка про півника, курочку і лисичку». Аналіз збірки «Ясочина книжка».

    ПРО ПІВНИКА ТА КУРОЧКУ І ПРО ХИТРУ ЛИСИЧКУ

Були собі півник та курочка.

Набридло їм якось дома сидіти, і пішли вони мандрувати по світу.

Ось ідуть вони зеленим гаєм, навколо вітрець кущі колихає, на кущах зеленіє свіже листячко, а між ним ягідки, як червоне намистечко.

От курочка й каже:

Півник-когутик,

Зламай мені прутик

З зеленими листками,

З червоними ягідками.

Тільки півник хотів зламати, а з-під кущика зайчик із своєї хати:

— Хто-хто тут ходить по моєму гаю? Хто-хто мої кущики ламає?

Злякався півник:

— Ходім краще далі. Тут якісь звірі живуть небувалі, і вуха в них довгі, і самі вони сірі. Мабуть, це дуже страшні звірі.

Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітрець кущі колихає. На кущах горішки і зелене листя. А курочці дуже хочеться їсти. От вона знов і просить:

Півник-когутик,

Зламай мені прутик,

Де листя зеленіше,

Де горішків рясніше.

Тільки намірився півник зламати, а з дерева білочка із свої і хати:

— Хто-хто тут ходить по моєму лісі? Хто гілля ламає на моєму горісі?

Злякався півник:

— Ходім краще далі. Бачиш, які тут звірі зухвалі. І вуха в них з китицями, і хвіст пухнастий. Мабуть, хочуть на нас напасти.

Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітер дерева колихає, під деревами рясна травичка, а на деревах листя й смачні кислички.

А курочка вже не може терпіти, починає півника знову просити: Півник-когутик, Зламай мені прутик, Хоча б невеличкий, Хоч дві кислички! Насмілився півник, почав ламати. Аж тут лисичка виходить з хати, така ласкава, розпушила хвостик:

— Ах, прошу, прошу до мене в гості! Ось відпочиньте в моїй хатинці — у мене є тут для вас гостинці, найкращі яблучка, смачні горішки. У вас, напевно, стомились ніжки, бо ви далеко йшли по гаю. Л я давно вже на вас чекаю.

Півник та курочка дуже зраділи:

— Ой, які ж тут звірі хороші та милі!

Л хитра лисичка міркує собі:

«Це ж мені буде добрий обід».

Ось дала вона їм гостинців, лишила їх у своїй хатинці, а сама побігла по вовка-сусіду, щоб запросити його до обіду.

Півник і курочка добре поїли і відпочили і так звеселіли, що півник навіть почав співати.

Тут саме зайчик біг мимо хати. А зайчик насправді був дуже добрий.

— Ти, — каже, — півник, занадто хоробрий. Хіба ти не знаєш цієї лисиці? Ось буде тобі за оті кислиці!

А півник та курочка не ймуть йому віри:

— Та тут же такі хороші звірі!

Коли це білочка — плиг та плиг. І враз у віконце побачила їх. А білочка теж була зовсім не зла.

— Тікайте, — каже, — швидше з цього кубла. Бо ця лисиця страшна та хижа, вона вас зараз обох заріже.

Тут виглянув півник на подвір'я, а на подвір'ї — куряче пір'я...

— Ой, ой, треба й справді мерщій тікати!

А вже лисиця йде до хати, і вовк за нею, страшний та хижий. Іде й радіє, що буде їжа.

Тільки стали вони на поріг, а півник та курочка в віконце — плиг! Та під кущами, під деревами, та рясноцвітними муравами — мерщій додому! Та ледве встигли!

А вовк з лисицею бігли, бігли — та не знайшли під кущами її сліду.

І залишилися без обіду!