2. Аварії (катастрофи) на хімічно небезпечних об’єктах.

На хімічно небезпечних виробництвах сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) можуть бути початковою сировиною, проміжними та побічними продуктами, кінцевим продуктом, а також розчинниками і засобами оброблення. Запаси СДОР зберігаються у цистернах, інших ємностях, технологічній апаратурі, транспортних засобах.

За ступенем тяжкості аварії на хімічно небезпечних об’єктах поділяють на такі види:

• без ураження людей, тварин;

• одиничні (кількість потерпілих 1-2 особи);

• малі (кількість потерпілих 3-10 осіб);

• середні (кількість потерпілих 11-50 осіб);

• великі (кількість потерпілих 51-1000 осіб);

• гігантські (кількість потерпілих понад 1000 осіб).

Аварії з викидом СДОР відбуваються при їх виробництві, переробці, зберіганні та транспортуванні. Крім того, деякі хімічні речовини за певних умов (при пожежі, вибухах тощо) унаслідок хімічних реакцій можуть утворювати СДОР.

Великі запаси СДОР розміщені на підприємствах хімічної, целюлозно-паперової, оборонної, нафтопереробної промисловості, кольорової та чорної металургії. Характер можливих хімічно небезпечних аварій залежить від таких факторів:

• фізико-хімічних властивостей сировини, напівфабрикатів та продуктів;

• характеру технологічного процесу;

• умов зберігання і транспортування;

• ефективності попереджувальних профілактичних засобів;

• метеорологічних умов (температура, швидкість вітру);

• характер місцевості.

Аварії можуть різнитися масштабами поширення, уражаючими властивостями, тривалістю дії. Особливі ускладнення виникають у випадках транспортних аварій при пошкодженнях та руйнуванні ємностей, що пов’язане з труднощами своєчасного виявлення викиду чи витоку, а також наступної дегазації.

У народному господарстві значного поширення набуло використання таких СДОР, як хлор (для знезараження води), аміак (при виробництві добрив; як холодоагент у холодильних установках), сірководень, сірковуглець.

Ступінь хімічної небезпеки визначається видом СДОР та його сумарною кількістю, дає змогу оцінити його небезпечність для населення, сільськогосподарських тварин і довкілля, а також розробити засоби їх захисту.

На території України у 140 містах і 46 населених пунктах знаходиться 877 хімічно небезпечних об’єктів та 287 000 об’єктів використовують у своєму виробництві СДОР чи їх похідні.

Відповідно до токсикологічної класифікації всі СДОР поділяють на шість груп:

1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихлористий фосфор, фосген, хлориди сірки);

2. Речовини переважно загальнотоксичної дії (кислота синильна, вуглецю діоксид);

3. Речовини, яким властива задушлива і загальноотруйна дія (сірководень, сульфатний ангідрид, оксид азоту);

4. Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення і передавання нервового імпульсу (фосфорорганічні сполуки (ФОС), сірковуглець);

5. Речовини із задушливою і нейротропною дією (аміак);

6. Метаболічні отрути (діоксин, метилбромід, метилхлорид, спирт метиловий).

Унаслідок аварій із викидом СДОР утворюється зона хімічного зараження і виникає осередок хімічного зараження. Зона хімічного зараження включає територію, на яку поширюється хмара СДОР. Площі хімічного зараження СДОР визначаються напрямком і швидкістю вітру та іншими параметрами. Осередок хімічного ураження включає територію, на якій відбулися масові ураження людей, тварин і рослин.

У системі цивільної оборони розроблена «Методика прогнозування масштабів зараження СДОР при аваріях». Методика дає змогу розрахувати можливу площу хімічного зараження та оцінити можливі втрати людей. Є різноманітні способи та засоби захисту населення при аваріях із викидом СДОР.