1.3 Теорія заробітної плати
Розглядаючи теорію заробітної плати Рікардо, послідовно проводив ідею Сміта про те, що її розмір повинен регулюватися вільної ринкової конкуренцією і не повинен контролюватися державним законодавством. Попит на працю, як і на будь-який інший товар, необхідно регулює виробництво людей, і заробітна плата не буде опускатися нижче того рівня, при якому раса робочих вимерла б після першого покоління.
Заробітна плата зводиться до вартості засобів існування працівника і його сім'ї, проте, на відміну від Сміта, вважав, що заробітна плата утримується в жорстких межах прожиткового мінімуму в силу так званого природного закону народонаселення. Цей закон надалі отримав назву "залізного закону" заробітної плати.
Відповідно до поглядів Рікардо, праця має природну і ринкову вартість. Природною ціною праці є та, яка необхідна, щоб робітники мали кошти до продовження роду без збільшення або зменшення їх числа (своєрідна рівноважна ціна, що забезпечує стаціонарний рівень населення). Якщо ціна праці падає нижче природної, становища робітників значно погіршується і "ставати в виший ступеня сумним". Лише після того як позбавлення робітників тих предметів комфорту, яких звичка робить абсолютно необхідними, скоротить їх число, ринкова ціна підніметься до природної.
Слід зазначити, що в рамках посилок класичної політичної економії, неможливо, бо надмірне населення вимирає. У цьому суть рікардінского "залізного закону" заробітної плати. Що стосується ринкової нормі заробітної плати, то Рікардо слідом за Смітом визнає, що вона в прогресуючому суспільстві (суспільстві, де капітал буде поступово і постійно зростати) може бути вище природної протягом невизначеного часу.
1.4 Теорія торгівлі
Якщо не найвідомішою, то найбільш цитованої частиною навчань Рікардо є його теорія порівняльних переваг, теорія, яка відноситься до сфери зовнішньої торгівлі. Вже Сміт довів, що країна повинна спеціалізуватися на виробництві тієї продукції, де вона володіє абсолютною перевагою, тобто продукції, у виробництві якої її витрати менше, ніж в інших країнах. Рікардо ж довів, що спеціалізація вигідна навіть країні, у якої немає абсолютних переваг, за умови, що у неї є порівняльні переваги при виробництві будь - якого товару. І кожна країна повинна спеціалізуватися на виробництві товару, що має максимальну порівняльну ефективність.
При визначенні переваг зовнішньоторговельних зв'язків одним з основних критеріїв служать ціни. При порівнянні внутрішніх і світових цін виявляється, що експортерам вигідно продавати свою продукцію в тому випадку, якщо внутрішні ціни, нижче світових цін. Так висунув свою теорію економіст Адам Сміт. Д. Рікардо на відміну, від Сміта вважав, що передумовою для міжнародного обміну не обов'язково служать відмінності абсолютних витрат. Достатньо, щоб відрізнялися порівняльні витрати. Хоча витрати виробництва сукна в Англії кілька вище, ніж у Португалії, Англії все одно вигідно експортувати сукно, а Португалії - його купувати (хоча у неї витрати декілька нижче). Зі свого боку Португалії буде займатися експортом вина, виробництво якого там дешевше, ніж в Англії. В обмін Португалія отримає більше сукна з Англії, невже б вона виробляла його сама.
Всередині однієї країни такої картини не буде, бо там існує вільної перелив капіталу. А в зовнішній торгівлі вона цілком природна.
Вигідність торгівлі встановлюється на основі відмінностей у відносних витратах. Вигода полягає в тому, що посредствам спеціалізації країна отримає більше товарів кращої якості, ніж могло бути вироблено всередині країни при тих же витратах. Практично спеціалізація виробництва вигідна для будь-якої країни. І надалі різні економісти, які займалися проблемами зовнішньої торгівлі, модифікували теорію порівняльних витрат Рікардо.