9. Глосарій

-А-

Аваль векселя – гарантія за векселем третьої особи ( юридична або фізична особа) Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов’язаний виконати платіж третій особі за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Антиінфляційна політика – це комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу в інфляцією. Існує два шляхи такої політики: дефляційна політика та політика доходів.

Акцепт векселя – згода акцептанта на оплату векселя шляхом напису «Акцептований» і підписом на лицьовому боці або тільки підписом.

Акцептант – особа, яка повинна дати згоду на виконання пред’явлених йому зобов’язань.

Акція – документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивіденду.

Актив банку — частина бухгалтерского балансу, яка характеризуе склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за економічним значенням у процесі відтворення.

Активні операціі банку — фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операщй нале­жать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

Акціонерний капітал банку—сплачена частка основного капіталу, вкладеного в банк в обмін на вимогу щодо частки в будь-яких майбутніх прибутках, які розподіляються у формі дивідендів. Основними формами акціонерного капіталу у порядку черговості ставлення вимог на прибуток, що розподіляється, є привілейовані та прості акції.

-Б-

Банк — кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позику, здійснює розрахунки між економічними суб'єктами.

Банківська операція — діяльність банку, пов'язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні винятково визначене законодавством.

Банківські послуги – це набір упорядкованих дій банку, пов’язаних з обслуговуванням клієнтів, у процесі яких працівники банку створюють, а клієнти банку споживають додану вартість без додаткового накопичення наявної вартості без посилення ризику втрати активів.

Банківський кредит — вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державі.

Банківський процент — процент, встановлений як плата за здійнювані банком операції.

Бартер — обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Білонна монета — розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.

Бланковий кредит — кредит, який видаеться без забезпечення — лише під зобов'язання повернути кредит. Надається, як правило, надійним позичальникам. Комерційні банки можуть надавати бланкові позики лише в межах наявних власних коштів.

Безготівковий обіг – це зміна залишків грошових засобів на банківських рахунках, яке здійснюється в результаті виконання банком розпоряджень власника рахунку в вигляді чеків, пластикових карток, електронних засобів платежу і ін.

Безготівковий оборот – це сума платежів за певний проміжок часу, які здійснюються без використання готівки шляхом перерахування грошових засобів по рахункам клієнтів і кредитних організаціях або взаємних розрахунків.

-В-

Валюта — грошова одиниця, що використовуеться у функції світових грошей.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний ринок — сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або за процентною ставкою.

Валютні відносини — відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обігу.

Валютні обмеження — законодавчо встановлені обмеження на здійснення валютних операцій у країні (для певних груп економічних субєктів, певних видів операцій, валют тощо).

Валютна система – це державно-правова форма організації міжнародних валютних відносин країн. Вона представлена сукупністю двох елементів : валютного механізму та валютних відносин.

Валютний механізм – це правові норми та інститути, які діють на національному та міжнародному рівнях.

Варант – цінний папір, який дає утримувачу право на купівлю реальних цінних паперів. В багатьох випадках варанти випускаються разом з облігаціями з метою привернення до них як індивідуальних, так і колективних інвесторів.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання , що дає право її власнику (векселедержателю) вимагати сплати визначеної суми від особи, яка видала вексель (векселедавця) у відповідний строк і у відповідному місці.

-Г-

Готівкові гроші — знаки вартості, виготовлені з паперу або малоцінного металу.

Гривня — грошова одиниця України. «Гривня» як грошова і вагова одиниця Киїської Русі походить від найменування обруча — прикраси із золотого срібла, який носили на («загривку»). Частина цього обруча (рублена гривня), що відігравала роль грошей, стала ос­новою найменування грошової одиниці «рубль».

Гроші — специфічний товар, що обмінюється на будь-який іншший товар і є загальним еквівалентом.

Грошова система — форма організації грошового обігу, що встановлюється державними законами або рішеннями міжнародних органів.

Грошово-кредитний мультиплікатор — коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей кінцевим збільшенням грошової маси внаслідок цієї емісії.

Грошовий обіг — сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі обміну для погашення грошових зобов'язань.

Грошовий ринок - сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників до позичальників.

Грошові агрегати — показники грошової маси в обігу - від вузького М₀ до широкого М₃.

Грошові потоки — частини грошового обігу, що відображують певні платежі формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо.

Грошова система – це форма організації грошового обігу, що встановлюється державним законодавством певної країни і має нормативно-правовий характер.

Грошово-кредитна політика – це сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава.

Грошова реформа – це повна або часткова перебудова грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення або поліпшення механізму регулювання грошового обігу стосовно нових соціально-економічних умов.

Грошовий оборот - представляє собою суму всіх платежів, здійснюваних підприємствами, організаціями і населенням в готівковій і безготівковій формах за певний проміжок часу.

-Д-

Дворівнева банківська система — система, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

Девалъвація — офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Депозит банківський — грошові кошти фізичних і юридичних осіб або цінні папери, які передані на зберігання до банку за відповідну плату.

Депозштний процент — ставка процента, який виплачується за вкладами населения та юридичних осіб.

Депозитні гроші — неповноцінні знаки вартості, які не мають матеріального виміру і існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках.

Державний кредит — вид кредиту, за якого одним із суб'ектів кре­дитних відносин (як правило, позичальником) є держава.

«Дешеві» гроші — грошово-фінансова політика утримання процентних ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стимулювання економічної діяльності шляхом зниження вартості кредитів та інвестицій.

«Дорогі» гроші — кредитно-фінансова політика, що передбачає уповільнення отримування кредитів та високі процентні ставки за кредитами.

Довірчі товариства (їх ще називають трастовими компані­ями (від англійського слова - овіряти) - товариства, що здійснюють управління майном, грошима, або цінними паперами, чи правами за дорученням власника.

Довгостроковий кредит — кредит, що охоплюе позики, які надаються на строк понад 3 роки і призначені для формування основних фондів.

Доміціація векселя - це доручення банку оплатити вексель у встановлений термін за рахунок суми, внесеної в банк, або за рахунок стабільного залишку коштів. Це відображається в написі на лицьовому боці: «Як аваліст за…» з підписом.

Доміцильований вексель – це такий, в якому вказано, що вексель підлягає сплаті третьою особою – доміцилянтом у визначеному місці (вказано на векселі).

-Е-

Економічні межі кредиту— межа відносин з приводу передачі вартості у тимчасове використання.

Емісія – це випуск грошей в обіг в усіх формах.

- З-

Забезпечення кредиту — матеріальні і нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для компенсації своїх збитків.

Залучені кошти банку - сукупність коштів, які акумулюються бан­ком на різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів або придбані на грошовому ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

-І-

Інвестиції — придбання засобів виробництва з метою виробництва товарів ддя майбутнього споживання,

Інвестиційна компанія — це інститут колективного інвестування, який за своїм головним функціональ­ним призначенням є установою, що об'єднує індивідуальні за­ощадження і надає своїм пайовикам, у тому числі і тим, хто не має значних заощаджень, можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи.

Інфляція — знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Іпотечний кредит — економічні відносини, що виникають з при­воду надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Індосамент – передавальний запис, згідно з яким вексель і права, пов’язані з ним, передаються іншій особі.

Індосант – особа, яка здійснює індосамент.

Індосат – особа, на користь якої робиться індосамент

Інкасування векселя - це виконання банком доручення власника векселя щодо стягування платежу з боржника (оформляється на зворотному боці у вигляді напису «Платіть за наказом … банку. Валюта на інкасо» і завіряється підписом.).

-К-

Комерційний кредит — вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізовані товари і послути.

Конвертованість — здатність вільного обміну національноі грошової одиниці на інші валюти.

Конкурентний ринок — ринок, на якому жоден з учасників не має змоги впливати на ціну.

Короткостроковий кредит — кредит, що надається для задоволення короткострокових (до 1 року) потреб позичальника, які виника­ють у зв'язку з витратами виробництва і забезпечуються надходженням коштів у відповідному періоді.

Котирування — встановлення офіційними державними органа­ми (чи іншою фінансовою установою) курсу іноземної валюти.

Кредит — економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики у грошовій або товарній формі на засадах повернення, строковості, платності.

Кредитна експансія — комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування. Спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при антициклічному регулюванні економіки.

Кредитна картка — іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунка і дає йому можливість оплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги, переказуючи гроші за рахунком без використання готівки.

Кредитна операція - угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами у балансах кредитора і позичальника.

Кредитний портфель — сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку.

Кредитна рестрикція— комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

Кредитна система — сукупність установ, які реалізують кредитні відносини у конкретній державі.

Кредитка спілка — громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист членів шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного бор­гу і процентів за користування кредитом.

Кредитні гроші - неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин.

Кредитор — суб'єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника: акуратністю під час розрахунків за раніше отримані кредити, поточним фінансовим станом, здатністю у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел.

Купівельна спроможність — «сила» валюти, що виражається як сума товарів та послуг, які можна придбати на дану грошову одиницю.

-Л-

Ланка кредитної системи — група установ кредитної системи, яка функціонує за однаковими принципами чи реалізує єдину групу кредитних відносин (банки, інвестиційні компанії, страхові компанії).

Лихварський кредит — економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та пере­ваги на боці кредитора.

Лізинговий кредит — економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна та супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Ломбард — спеціалізована небанківська кредитна установа, яка видає позички під заклад рухомого майна.

-М-

Маржа — різниця між ставками позичкового та депозитного про­цента, яка є прибутком банку.

Маржа банківська — різниця між курсами валют, цінних паперів, процентними ставками і іншими показниками.

Маса грошей — сукупність грошових коштів у будь-якій формі, яка є в економічних суб’єктів у вказаний момент.

Масштаб цін — вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею. Так, ваговий вміст одного рубля Росії, що його було встановлено грошовою реформою 1895 — 1897 рр. С. Ю. Вітте, дорівнював 0,774234 г чистого золота, а ваговий вміст рубля СРСР 1.01.1961 р. — 0,987412 г чистого золота. Ваговий вміст одного долара США у 1934 р. дорівнював 0,888671 г чистого золота. Валютною реформою 1976 — 1978 рр., проведенню згідно з рішеннями країн Ямайської валютної системи, золотий вміст грошових одиниць країн-учасниць МВФ скасовано.

Міжбанківський процент — процент за кредитами, що видаються одним комерційним банком іншому.

Міжнародний кредит — вид кредиту, що обслуговує рух позичко­вого капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Міжгосподарський кредит – це кредит, який існує між функціонуючими суб’єктами господарювання. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога, лізинг.

Мобільність капіталу— ступінь свободи, з якою капітали переміщуються з країни в країну під впливом зміни процентних ставок.

Монетарна політика — те саме, що і грошово-кредитна політика.

Монетаризм — школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики, базується на кількісній теорії грошей, що пов’язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни.

-Н-

Небанківські фінансово-кредитні інститути — фінансові посередники, діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грошо­вого ринку.

-О-

Опціон – строковий контракт на цінні папери та фінансовий інструмент, який отримує покупець опціону з умовою продажу права на проведення тієї або іншої операції.

Онкольний кредит – це короткостроковий кредит, що повертається позичальником на першу вимогу банку . Цей вид кредиту надається комерційними банками під забезпечення облігаціями, векселями, іншими цінними паперами та товарами. Даний кредит погашається позичальником із попередженням за 2-7 діб.

Овердрафт – це короткостроковий поновлювальний кредит, яким надійний позичальник користується у межах визначеного ліміту та обумовленого проміжку часу. Він можливий лише за наявності єдиного поточного та позикового рахунку.

-П-

Пенсійні фонди - це спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

-Р-

Ревальвація (реставрація) — офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу на­ціональної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Регулювальна функція кредиту — в сучасних умовах засіб дер­жавного регулювання економічних процесів.

Рейтинг банку — показник, за яким проводиться порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

Рефінансування — погашення старої заборгованості шляхом випуску нових позик, головним чином замість короткострокових зобов'язань довгостроковими цінними паперами.

Ризик 6анківський—можливість втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин.

Ризик ліквідності—ризик, за якого в банку виявиться недостатньо грошових коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені строки.

Ризик процентний — небезпека втрат банку через перевищення процентних ставок, що виплачуються за залученими коштами, над ставками за наданими позиками.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред’явника чека (утримувача коштів).

Розрахунково - касове обслуговування – специфічний вид банківської послуги, який поєднує в собі процентні і комісійні послуги.

Ринок цінних паперів – це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів економічної діяльності.

-С-

Середньостроковий кредит — кредит, який охоплює позики строком від 1-го до 3-х років, призначені для оплати обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

Споживчий кредит — вид кредиту, що надається у грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та нефінансовими організаціями (фірмами) з метою придбання товарів тривалого користування. Реалізується у вигляді банківського і споживчого кредиту.

Статутний фонд — сукупність власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) у грошовій формі, що надаються ними у постійне розпорядження банку.

Страхова компанія (страховик) — установа, яка спеціалізовано займається реалізацією відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб під час окремих подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що акумулюються з отриманих ними страхових внесків (страхових премій).

-Т-

Трансакція — операція, угода, що супроводжується взаємними по­ступками.

Трастові послуги - управління майном та іншими цінностями, котрі належать клієнтові, за контрактом, відповідно до якого банк протягом певного періоду виступає як довірена особа, а клієнт – як довіритель.

-Ф-

Факторинг - отримання права на стягнення боргівв (купівля дебіторів).

Фінансовий інструмент — засіб, який використовується урядом для досягнення своєї макроекономічноі мети. Наприклад, державні видатки та оподаткування можуть розглядатися як іструменти, спрямовані на досягнення повної зайнятості.

Функція грошей — робота грошей щодо обслуговування руху вартості товарів.

Форфейтинг - специфічна форма кредитування експортерів шляхом покупки в них комерційних векселів, акцептованих імпортером (або інших боргових вимог по зовнішньоторговельних операціях), без права регресивної ( обороту) вимоги до продавця у випадку несплати за векселем.

Франчайзинг – це фінансово-кредитна операція, пов’язана із забезпеченням прибуткової діяльності малого бізнесу шляхом надання ліцензії великого та відомого підприємства дрібному підприємцю на продаж продукції чи надання послуг під його маркою (товарним знаком) .

-Ц-

Центральний банк — банк першого рівня у дворівневій банківській системі.

-Ч-

Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунку пред’явнику чека відповідну грошову суму