Відносини між різними релігійними віруваннями в Україні. Реферат ііі розділ. Історичний контекст. Тоталітарна спадщина. Сучасні структури. Ідентичність. Конфлікти. Перспективи

Перед тим як приступити до викладу самої теми, я хотів бо коротко зупинитися на термінології. Від того, наскільки точно і коректно ми будемо вживати ті чи інші поняття й категорії, залежатиме і об'єктивність представленої картини, і адекватність її сприйняття, і предметність подальшої дискусії. Дехто з вас, можливо, звернув увагу на той факт, що в програмі конгресу замість звичного на Заході "католики, православні та уніати" з'явилися "греко-католики, латинники і православні".

Буддизм — найдавніша з трьох світових релігій. Більшість її послідовників мешкає у країнах Південної, Південно-Східної і Східної Азії: Шрі-Ланці, Індії, Непалі, Китаї, Монголії, Кореї, В'єтнамі, Японії, Камбоджі, Мьянмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі.

Наприкінці XIX — початку XX ст. прихильники буддизму з'явилися у країнах Європи і США.

Нині у світі є близько 400 млн. мирян, які сповідують буддизм, і близько

1 млн. ченців та черниць; загальну кількість визначити важко, оскільки відповідного перепису не проводилось.

У країнах СНД буддизм традиційно сповідують жителі Буряти, Калмики,

Туви, а в останні роки буддійські общини виникли у Москві, Санкт-Петербурзі, містах Балтії.

В Україні релігійні громади буддистів є у Донецькій, Луганській, Львівській, Херсонській, Одеській областях та в Києві. На початку 1995 р. в нашій державі налічувалося 18 громад, 17 служителів цього культу.

Буддизм — жива і життєдайна релігія. У різних частинах земної кулі і

нині продовжують виникати нові буддійські общини, споруджуються храми.

Буддисти світу об'єднані в дві міжнародні організації — Всесвітнє Братство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд) і Азіатську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія).

Виникнення і поширення буддизму. Буддизм виник в VI ст. до н.е. в Північній Індії у рабовласницькій державі Магадха. Класова нерівність доповнювалась становою нерівністю: суспільство поділялось не лише на класи, а й касти. Належність до тієї чи іншої касти була спадкоємною.

Чотири касти утворювали чотири стани: брахмани (служителі культу), кшатрії (рабовласницька знать), вайш'я (частина вільної бідноти), шудри (частково вільне біднота і частково раби). Фактично був і п'ятий стан —найнижчий на ієрархічному шаблі — чандали (частина вільної бідноти і частина рабів); належні до нього не мали ніяких прав, перебували поза будь-якими кастами. Вищі касти користувалися істотними привілеями, а нижчі зазнавали утисків.

Панівна у цей час релігія - брахманізм - була культом лише привілейованих каст і класів, тому до культових дій допускались лише представники трьох вищих станів. Однак з розвитком рабовласництва і класовим розшаруванням чисельність нижчих верств зростала. Виникла необхідність у релігії, яка виражала б їхні інтереси.

Буддизм сформувався у середовищі двох нижчих станів, які шукали таку релігію, яка могла б компенсувати їхню безправність у реальному житті.

Мухаммед — пророк ісламу. Іслам (з арабської — покірність) — одна з трьох світових релігій, які надзвичайно поширені в сучасному світі. Нині чисельність мусульман перевищує 1 млрд. чоловік.

Іслам сформувався на стику європейської та східної цивілізацій, увібравши чимало надбань іудаїзму, християнства, а також зороастризму, буддизму, грецької філософії, римського права, а також культури давніх народів Сходу і Північної Африки. Виникнення ісламу — закономірний результат поступального духовного прогресу всього людства.

ВИСНОВКИ

Будучи історично пов’язаними з національними, світові релігії відрізняються від них своєю міжетнічністю, космополітизмом, оскільки виступали об’єднавчими силами багатонаціональних імперій. Одна з найхарактерніших прикмет – проголошення рівності перед Богом, гарантування спасіння всім, незалежно від етнічної належності, соціального стану. Їх засновники постають як спасителі усього людства. Критерієм визнання релігій світовими є не чисельність осіб, що сповідують їх, не масштаб території поширення, а їх відкритість щодо людей усього світу.

Головні риси світових релігій:

Виникнення у зв’язку з радикальними історичними змінами. Здебільшого це був перехід до розвинутіших (феодальних) соціально-економічних відносин, що нерідко супроводжувалося централізацією внутрідержавного життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Академічне релігієзнавство. Підручник. За науковою редакцією професора А. Колодного.- Київ: Світ знань, 2000. - 862 с.    

2. Арсеньєв В. Р. Звери Боги Люди. Москва: Политиздат, 1991.    

3. Ахмедов А. Социальная доктрина исламу.- Москва: Политиздат, 1982.     

4. Бабій М.Ю. Свобода совісті: Філософсько-антропологічне осмислення Київ, 1994.    

5. Бондаренко В., Єленський В., Журавський В. Релігійне життя в Україні: Стан, проблеми, шляхи оптимізації.- Київ, 1996.    

6. Голобуцький П.В. Запровадження християнства на Русі - правда і вигадки. - Київ: Політвидав, 1987.    

7. Вебер Макс. Протестантская этика и дух капитализма. / В книге: Вебер М. Избранные произведения Москва: Прогресс, 1990.    

8. Головацький Я. Виклади давньослов'янських легенд або міфологія. - Київ: Довіра, 1991.    

9. Грушевський М.С. З історії релігійної думки на Україні. - Київ: Освіта, 1992.    

10. Гуревич П.С. Нетрадиционные религии на Западе и восточные религиозные культы. - Москва: Знание, 1985.    

11. Григулевич І.П. Папство. Століття ХХ. - Київ, 1988.    

12. Еленский В. Иудаизм на Украине: Исторический очерк Киев, 1991.    

13. Закон України від 23 грудня 1992 р. "Про внесення доповнень і змін до Закону УРСР "Про свободу совісті та релігійні організації" // Голос України. - 1994. - 12 січня.    

14. Зелинский Ф.Ф. Древнегреческая религия.- Киев: Синто, 1993.    

15. Історія і теорія релігії та вільнодумства / За ред М.М. Заковича. - Київ, 1996.    

16. Історія релігій в Україні: Навчальний посібник / За ред. А.М. Колодного, П.Л. Яроцького. - Київ, 1999.    

17. Календар атеїста Київ, 1982. - С. 21.    

18. Калінін Ю.А., Лубський В.І., Гудима А.М. Історія і теорія релігії та атеїзму: Курс лекцій у 2 х частинах. - Київ, 1991. - С. 12.    

19. Козик Раннее християнство: Вымыслы и действительность.- Киев: Вища школа, 1987.    

20. Колодний А. М. РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра). Київ: Світ Знань, 2002. - 64 с    

21. Конституція України.- Київ: Політвидав, 1996.    

22. Кривелев И.А. Библия: Историко-критический анализ.- Москва: Госполитиздат, 1982.    

23. Лозко Г.С. Українське язичництво.- Київ, 1994.    

24. Лубський В.І. Релігієзнавство.- Київ: Вілбор, 1997.    

25. Любащенко В.І. Історія протестантизму в Україні. - Львів: Просвіта, 1995.    

26. Мифы народов мира. Энциклопедия. В 2-х т.- Москва, 1988.    

27. Моця О.П., Ричка В.М. Київська Русь: Від язичництва до християнства.- Київ: Глобус, 1996.    

28. Научный атеизм: Учебное пособие Москва: политиздат, 1988.- С. 8.    

29. Находки в иудейской пустыне. - Москва: Политиздат, 1960. 30. Огієнко І.І. Українська церква.- Київ: Україна, 1993.    

31. Основы религиоведения / Ред. И.Н.Яблоков.- Москва: Высшая школа, 1994.- С. 13.    

32. Панченко П.П. Релігійні конфесії в Україні. - Київ, 1993.    

33. Попович П.П. Мировоззрение древних славян.- Киев: Наукова думка, 1985.    

34. Релігієзнавство / За ред. М.Ф. Рибачука.- Київ: Освіта, 1997.    

35. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І. Лубського, В.Ш. Теремка. - Київ: Академія, 2000.    

36. Релігієзнавчий словник.- Київ, 1996.