Бібліографія

1. Паламар Л.M., Кацавець Г.M. Мова ділових паперів Навч. посібник. - К.: Либідь, 1993. - 192 с.

2. Словник іншомовних слів [уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута]. – К., 2000. – 683 с.

3. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

4. Юридичні терміни. Тлумачний словник/ В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. — 2-ге вид., стереотипне.— К.: Либідь, 2004. — 320 с.

Ліцензія

1. Етимологія

Слово запозичене за латинської мови: (лат. licentia – свобода, право) [3;326]

2. Значення терміна

1) виданий компетентним органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування дозвіл на здійснення виду діяль­ності, яка на підставі чинного законодавства підлягає ліцензуванню (напр., банківська, страхова, приватна ме­дична тощо);

2) дозвіл на використання винаходу, корис­ної моделі або іншого технічного досягнення, який на­дається на підставі ліцензійної угоди або судового чи адміністративного рішення компетентного органу. Л. мо­же бути патентною (коли вона видається на запатенто­ваний винахід) і безпатентною (коли технічне досяг­нення не запатентоване або не підлягає патентуванню).[5;147]

3. Сфера застосування

Слова, запозичені з латинської мови належать переважно до категорій науки, політичних і суспільних відносин, юридичної термінології. [2;44]. Загальноправовий та міжгалузевий термін.

4. Приклади уживання

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. [4]

ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів.[1]

5. Граматичний коментар

Слово «ліцензія» запозичене з латинської мови. На сьогодні фактично засвоєне українською мовою. Визначається як іменник першої відміни жіночого роду. Особливість написання полягає в тому, що на початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и, після приголосної л в основі слова завжди пишеться і. [2;46]

Бібліографія

1. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1775-14

2. Паламар Л.M., Кацавець Г.M. Мова ділових паперів Навч. посібник. - К.: Либідь, 1993. - 192 с.

3. Словник іншомовних слів [уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута]. – К., 2000. – 683 с.

4. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

5. Юридичні терміни. Тлумачний словник/ В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. — 2-ге вид., стереотипне.— К.: Либідь, 2004. — 320 с.

Ліквідність

1. Етимологія

Слово «ліквідність» має латинське походження: (франц. від лат. — рідкий, текучий) [3;323]

2. Значення терміна

Здатність перетворення активів фірми (банку, підприємства), матеріальних цінностей у готівку, мобільність активів; спроможність позичальника забезпечити своєчасне виконання своїх борг, зобов'язань. Є важливою характеристикою екон. стану підприємств та фін.-кред. установ. [4]

3. Сфера застосування

Слово «ліквідність» має одне значення. Вживається у різних галузях права,економіки, політології. Слова, запозичені з латинської мови належать переважно до категорій науки, політичних і суспільних відносин, юридичної термінології. [1;44] Спеціально-технічний та міжгалузевий термін.

4. Приклади уживання

Надлишкова ліквідність - перевищення платіжних можливостей над грошовими зобов'язаннями. Національний банк за потреби підтримати ліквідність банків на більш тривалий строк може прийняти рішення щодо здійснення рефінансування шляхом проведення тендерів строком до 360 днів. [2]

5. Граматичний коментар

Слово «ліквідність» запозичене з латинської мови. На сьогодні фактично засвоєне українською мовою. Визначається як іменник третьої відміни жіночого роду. Особливість написання полягає в тому, що на початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и, після приголосних л та в в основі слова завжди пишеться і. [1;46]