Тема 9 : Характеристики магнітного поля

Взаємодія паралельних струмів.

Навколо провідника зі струмом виникає магнітне. Під дією цього поля два провідника з однаковими напрямками струму притягуються, а з протилежними – відштовхуються.

Сила, з якою два паралельні провідники зі струмом взаємодіють між собою, пропорційна величині струму в кожному з них, довжині провідників і обернено пропорційна відстані між ними:

μ - відносна магнітна проникненість – величина, що показує, у скільки разів сила взаємодії струмів в даному середовищі більша, ніж у вакуумі.

μ₀– магнітна стала (магнітна проникненість вакууму)

μ₀=4π·10^-7Н/А²=12,57·10^-7Н/А²

Характеристики магнітного поля.

На провідник, розміщений між полюсами підковоподібного магніту, діє сила Ампера, під дією якої провідник або втягується в область магніту, або виштовхується з нього.

Напрямок сили Ампера визначається за правилом лівої руки:

Якщо ліву руку розмістити так, щоб лінії індукції магнітного поля входили в долоню, а чотири пальці вказували напрям струму в провіднику, то відігнутий великий палець покаже напрям сили Ампера.

Сила Ампера прямопропорційна силі струму у провіднику, його довжині, величині магнітного поля між полюсами магніту та синусу кута між напрямком струму і вектором індукції F_A=IBlSinα

максимальне значення Sinα=1, тому F_Amax=IBl

З цієї формули легко можна виразити величину вектора магнітної індукції В

- магнітна індукція – це силова характеристика магнітного поля.

[B] = Тл – Тесла.

Ф=BΔS – магнітний потік – число ліній індукції В, що перетинають поверхню площею ΔS.

[Ф]=Тл·м²=Вб – Вебер.

Тема 10 : Оптика – це розділ фізики, що вивчає світлові явища.

Природа світла.

Світло, що падає на предмети і відбивається від них дозволяє нам бачити ці предмети і орієнтуватися у просторі. Світло може нагрівати предмети, а отже воно переносить енергію. Оскільки перенос енергії може здійснюватися двома шляхами - або від тіла до тіла внаслідок теплообміну, або шляхом електромагнітних хвиль - виникає дві гіпотези про природу світла:

1. Корпускулярна теорія – світло складається з дрібних частинок (корпускул), які випромінюються джерелами світла.

2. Хвильова теорія – світло являє собою процес поширення повздовжніх хвиль.

Проте жодна з цих теорій не могла пояснити всі оптичні явища. Одні досліди підтверджують корпускулярну теорію, інші – хвильову.

Таким чином, на сьогоднішній день встановлено, що світло має корпускулярно-хвильовий дуалізм. Воно поводить себе і як хвиля, і як частинка, тому і описується воно подвійною теорію, яка підтримує одна одну.

Оптичні явища на мені розділу двох середовищ.

П ри попаданні променю світла на межу розділу двох середовищ частина світла відбивається, а частина проходить в середовища.

α – кут падіння

β – кут відбивання

γ – кут заломлення

Промінь що пройшов у середовище несе певну енергію, яка цим середовищем може поглинатися.