3. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення

Абревіатури – складноскорочені слова різних типів творення (НСДРП, УТН, райрада, облвиконком, МАЗ та ін.). Найчастіше це назви установ, органів управління, машин, механізмів, виробів, професій, посад, виробничих дій і станів тощо.

Однією з основних причин появи скорочень є тенденція до уникнення надлишкової інформації. Крім скорочених, існують ще так звані спрощені найменування. Вони виникають в усному розмовному мовленні як засіб «економії мовних зусиль» і для ділових паперів непридатні (наприклад: погодинник – працівник з погодинною оплатою; вагонник – робітник вагонних майстерень).

Другою важливою причиною вживання значної кількості скорочень у мові є прагнення до економії місця, пов’язане з обмеженістю «площі» укладання документа.

Вживання абревіатур пояснюється ще й прагненням уникнути повторення кількаслівних назв (як правило, повна назва організації, підприємства чи установи наводиться тільки один раз: в адресі, у штампі тощо).

При утворенні скорочень обов’язковою є вимога зрозумілості. Це досягається вдалим скороченням основи, за яким легко відновлюється і вся основа; скорочені основи стандартизуються (тобто зберігають свою форму в усіх новотворах: рад... укр... голов... швей... та ін.).

У писемному діловому мовленні розрізняють два види скорочень:

скорочення, призначені лише для зорового сприймання;

скорочення, придатні для вживання як в усній, так і в писемній мові.

Скорочення першого типу звуться графічними (або текстовими). Вони не мають граматичного оформлення (тобто ознак роду, числа, відмінка), а також відзначаються специфічним графічним оформленням: як правило, позначаються малими буквами (і т. д., та ін,, н. е.), при їх написанні вживаються дефіси ( р-н, м–ць), крапки (тов., гром., і т. п.), повторення початкових літер (тт., рр.), дробове написання (п/я, н/р).

За своїм змістом – це назви адміністративних одиниць (м., обл., р–н, вул.), назви посад і звань (акад., проф., доц.), назви дат і календарних строків (м–ць, рр.), власне текстові скорочення (і т. д., та ін., і т. ін.), форми звертання (тов., гром.), назви окремих документів (квит., накл.) та ін.

Такі скорочення є нормативними, загальноприйнятими; вони зафіксовані в багатьох словниках, довідниках, а також у відомчих інструкціях і правилах діловодства. Так само усталеними є правила їх написання (після цих скорочених слів звичайно ставиться крапка; їх не можна розбивати переносом).

Другий тип скорочень виразно відрізняється від першого насамперед тим, що в них помічається тенденція до переходу в самостійні слова (тобто слова, що не повинні розшифровуватися, а зрозумілі й так). Ці скорочення вже почали відмінюватися, мають форми роду, позначаються великими літерами без крапок і пишуться без дефісів (дефіси вживаються лише тоді, коли до буквених приєднуються ще й числові позначення на зразок ІЛ–18, ТУ–104 тощо).

Практичні вправи до теми

Завдання 3. Відредагуйте подані словосполучення:

Вступаючі до вищих навчальних закладів, міроприємства для поліпшення, завод по виробництву, звернутися по адресу, слідуючі студенти групи, забезпечити безпеку, здійснити вплив, на протязі двух неділь.

Завдання 4. Перекладіть українською мовою надані сполучення слів.

По собственному желанию, по успехам и честь, по семейным обстоятельствам, по зову сердца, комиссия по спорту, по происхождению, по итогам, по приказу директора, смотря по погоде, получить по накладной, в мое отсутствие, в течение выборов, в зависимости.