5. Промислові відходи

Характеризуються значно ширшим кісним і кількісним складом, вони різні по фазі (тверді, рідкі, газоподібні), токсичності і складу. Найбільше утворюють підприємства гірничозбагачувальної промисловості, найбільш небезпечні відходи – хімічна, енергетичні, нафтохімічна, металургійна та ін галузі промисловості.

До особливо небезпечних для НПС і здоров’я людей відходів (спец відходів) віднесене близько 600 речовин і сполук. До їх числа водять:

1. пестициди, які містяться головним чином у відходах виробництва хімічних засобів захисту;

2. радіоактивні відходи;

3. ртуть і її сполуки, ртутні термометри;

4. миш’як і його сполуки, які містяться у відходах металургійних виробництв і ТЕС;

5. сполуки свинця, найчастіше зустрічаються у відходах нафтопереробної і лакофарбової промисловості;

6. азбест;

7. невикористані медикаменти тощо.

Збір, зберігання, видалення та утилізація промвідходів потребує спеціального поводження в залежності від класу небезпеки даного виду відходів.

1 і 2 клас не можна вивозити на міські звалища, зберігати можна лише у спеціально ізольованих місцях, видаляти тільки на спеціалізованих полігонах токсичних відходів (у контейнерах), і у більшості випадках при відсутності даних полігонів (у нас) необхідно їх утилізувати (передавати їх на утилізацію (при відсутності методів утилізації їх зберігають)

3 клас можна вивозити на міське звалище при згоді міських органів влади.

4 клас вивозиться на сміттєзвалище. Досить часто це порушується, і вивозиться як на організовані так і неорганізовані звалища.

На сьогодні у промисловості утилізується лише незначна кількість відходів (акамулчторний свинець, ртутні лампи, масла, шини, скло, метали, нефтошлами, гальванічні відходи), в той час як відомо досить багато методів утилізації і інших видів відходів, їх не впроваджують бо це не вигідно. Тому необхідно заохочувати підприємства (впроваджувати зниження податків, підвищення штрафів тощо).

Досить важливим поняттям є знешкодження промислових відходів, коли небезпечні відходи переводять у безпечні і після цього захороняють.

Загалом, світова практика показує, що значна частина відходів виробництва та споживання – це об’єкт реутилізації і переробки по схемах, аналогічним, що використовуються для отримання товарної продукції із первинної сировини. На даному етапі економічної ситуації в Україні, найбільш оптимальними способами утилізації і захоронення промислових відходів, в тому числі токсичних, повинні стати технології в яких можливо:

- максимально використовувати існуючі виробничі потужності;

- максимально знизити енергоємність процесів утилізації і знешкодження;

- утилізовувати широкий діапазон відходів, які мають різноманітний хіміко-мінералогічний склад;

- забезпечити високу екологічну безпеку у процесі знешкодження,утилізації та видалення;

- максимально знизити утворення вторинних відходів, а по можливості практично перейти на безвідходні технології.

На сучасному етапі научно-технічного розвитку подальше покращення промислових виробництв неможливе без широкого переходу на ресурсозберігаючий, маловідходний і безвідходний спосіб виробництва.