1.3. Людський капітал в економіці постіндустріального суспільства
Найбільш повно людський капітал можна охарактеризувати наступним чином: це вроджений, сформований у результаті інвестицій і накопичений певний рівень здоров'я, освіти, навичок, здібностей, мотивацій, енергії, культурного розвитку, як конкретного індивіда, групи людей, так і суспільства в цілому, які доцільно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяють економічному зростанню і впливають на величину доходів їхнього власника.
Структурно людський капітал виглядає наступним чином:
біологічний людський капітал - ціннісний рівень фізичних здібностей до виконання трудових операцій, рівень здоров'я населення;
культурний людський капітал - сукупність інтелектуальних здібностей, освіченості, умінь, навичок, моральних якостей, кваліфікаційної підготовки індивідів, які використовуються або можуть бути використані в трудовій діяльності і узаконюють володіння статусом і владою.
Біологічний людський капітал складається з двох частин: одна частина є спадковою, інша - надбаною. Протягом усього життя індивідуума відбувається знос цього капіталу, все більш і більш прискорюється з віком. Реалізація вкладень, пов'язаних з охороною здоров'я, здатна лише до строго обмеженого розвитку біологічного капіталу працівника. Її головне призначення - збільшувати період активної життєдіяльності індивіда.
Культурний капітал - це мовна та культурна компетенція людини, багатство у формі знання або ідей, які легітимізують статуси і владу, підтримують встановлений соціальний порядок, ієрархію, що існує в суспільстві. Культурний капітал індивіда характеризується наступними показниками: інтелектуальна культура (інтелектуальний капітал), освітня культура (освітній капітал), морально-етична культура (морально-етичний капітал), символічна культура (символічний капітал), соціальна культура (соціальний капітал).
Для відтворення людського капіталу необхідні значні витрати і різні види ресурсів як з боку індивіда, так і з боку суспільства (державних установ, приватних фірм, сім'ї тощо). Підкреслюючи схожість таких витрат з вкладеннями інших видів капіталу, економісти ставляться до них як до інвестицій у людський капітал. Джерелами таких інвестицій є витрати роботодавців, бюджетні витрати держави, індивідуальні витрати громадян.
Людський капітал помітно відрізняється від фізичного капіталу, по-перше, тим, що він невіддільний від людини, його не можна купити, можна лише взяти або надати в користування на певних умовах, і, по-друге, тим, що знання та навички можна отримувати й без додаткових інвестицій, а на практиці, шляхом навчання на робочому місці.
У той же час людський капітал, як і фізичний, схильний фізичному і моральному зносу: можливості людини (фізичні, розумові, психологічні і т. п.) можуть з часом знижуватися, пізнання скудіти, їх носій деградувати, а самі знання просто застарівати.
Ключова роль знань, можливість їх освоєння, накопичення та використання в забезпеченні економічного розвитку отримали широке громадське визнання. Разом з тим прискорення термінів старіння знань, підвищення освітніх вимог до робочої сили і підприємницьким здібностям, інтелектуалізація праці призводять до подальшої зміни структури людського капіталу в «новій економіці», вносять зміни в процес його формування, накопичення та умови ефективного використання [25].
По-перше, відбуваються зміни в процесі формування людського капіталу. З одного боку, глобальні інформаційні мережі, які дозволяють інтенсифікувати обмін і співробітництво в науково-технічній, культурній, комерційній сферах, формують глобальне інформаційне поле, що генерує знання, хоча і з неоднаковим ступенем доступу до нього для різних регіонів світу і категорій громадян. З іншого боку, оскільки не вся інформація піддається кодифікації, глобальні інформаційні мережі не вирішують проблеми ефективного генерування знань, якщо вони не доповнюються зв'язками і співпрацею шляхом особистих контактів та спільної творчої діяльності. Таким чином, зростає значення міжнародних зв'язків як між фірмами, університетами та державними дослідницькими центрами, так і між окремими особистостями - вченими, спеціалістами, бізнесменами. Також слід зазначити, що агрегування і комбінація різних за кількістю та якістю людських капіталів створює додаткові синергічні ефекти, що перевищують просту суму індивідуальних капіталів. Виходячи з цього, у сучасній економічній науці все більш продуктивним стає розгляд проблеми формування і використання знань і навичок на груповому та загальнонаціональному рівнях. На макроекономічному рівні, як показали дослідження людського капіталу, здійснені Р. Лукасом і П. Ромеро, спостерігається ефект зростаючої віддачі при агрегованому розгляді його використання. Навіть у випадку, коли така віддача відсутня на рівні фірми, на макроекономічному рівні вона існує і впливає на продуктивність праці всіх зайнятих у господарській системі.
По-друге, людині в процесі накопичення знань притаманні властивості самовдосконалення і саморозвитку, результатом чого є зміна структури та підвищення якості людського капіталу. Зміни в структурі людського капіталу в умовах «нової економіки» обумовлені, насамперед, скороченням з середини ХХ ст. часового лага між етапами у використанні досягнень НТП. Спершу основне значення для економічного розвитку мала освітня складова людського капіталу, що впливає на продуктивність праці, що формально описано в моделі Р. Лукаса. У «новій економіці» основним механізмом впливу людського капіталу на економічний розвиток стає вплив інноваційного компоненту людського капіталу, описане в моделі П. Ромера. П. Ромер робить акцент на ролі інноваційних здібностей людини як ключового фактора виробництва нових знань, вдосконалення виробничих процесів і забезпечення розповсюдження та застосування нових знань в економіці.
По-третє, докорінно змінилися об'єктивні вимоги до знань і навичок працівників, перепідготовки кадрів, підвищення їх інтелектуального і культурного рівня, створення умов для творчого розвитку та самореалізації особистості, оскільки в сучасних умовах ефективність праці все більше залежить від накопичених знань, глобального рівня мислення, ініціативи і творчості, здатності орієнтуватися в мінливих умовах високої невизначеності і ризику. Також слід зазначити, що вимога безперервної освіти застосовується не тільки до індивіда, але і до колективу. Організаційною основою включення індивідів в інноваційний процес є мережевий принцип, що дозволяє формувати транснаціональні інноваційні структури і сприяє тіснішій взаємодії всіх його учасників, посиленню прямих і зворотних зв'язків. Тому в структурі індивідуального людського капіталу підвищується значущість соціальних здібностей, внутрішньофірмової довіри і здатності працювати в команді.
По-четверте, оскільки, як показав М. Кастельс, основний внесок у продуктивність вносять працівники у віці 25 - 40 років, інвестиції в здоров'я набувають особливого значення, пов'язане з подовженням періоду творчої діяльності людини. Відповідно до теорії людського капіталу М. Гроссмана, особливість капіталу здоров'я полягає в тому, що він впливає на продуктивність не прямо, а опосередковано, скорочуючи період часу непрацездатності й подовжуючи терміни продуктивного використання. Здоров'я визначає потенційний потік послуг праці індивідів, способи їх використання та продуктивність. У зв'язку з цим у «новій економіці» зростає значення профілактичних витрат на охорону здоров'я, включаючи витрати на підтримку здорового способу життя.
Інвестування в людський капітал припускає переслідування для інвестора якихось вигод, як для себе безпосередньо, так і для третіх осіб. Так, для працівника - це підвищення рівня доходів, більше задоволення від роботи, поліпшення умов праці, зростання самоповаги, поліпшення якості життя. Для роботодавця - це підвищення продуктивності, скорочення втрат робочого часу і зростання ефективності виробництва, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню конкурентоспроможності фірми. Для держави - це підвищення добробуту громадян, зростання валового доходу, підвищення економічної активності громадян.
Ступінь вигідності інвестицій в людський капітал можна оцінити двома способами: визначенням чистої дисконтованої вартості інвестицій або внутрішньої норми віддачі від інвестицій. Інвестиції в освіту доцільні, якщо чиста дисконтована вартість позитивна.
Очевидно, що інвестувати в людський капітал (у даному випадку маються на увазі інвестиції в освіту) тим вигідніше, чим:
більше період майбутньої трудового життя і відповідно потік очікуваної різниці в доходах (молодим вчитися вигідніше);
більше розходження в заробітках освічених і неосвічених працівників;
менші витрати, пов'язані з отриманням освіти - як прямі, так і альтернативні (людина з високими поточними доходами менш охоче погодиться їх втрачати заради додаткової освіти);
нижче індивідуальна ставка дисконтування, іншими словами, чим більшою мірою людина думає про власне майбутнє. Навпаки, якщо людина живе лише сьогоднішнім днем, не бажаючи або не вміючи планувати своє життя на перспективу, її індивідуальна ставка дисконтування буде досить високою, і вона навряд чи захоче здійснити інвестиції в свою освіту.
Для оцінки та зіставлення рівня соціально-економічного становища різних країн використовується індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Даний універсальний порівнянний вимірювач введений в міжнародний політичний і науковий обіг Організацією Об'єднаних Націй в рамках підготовки світових доповідей про розвиток людини, що видаються Програмою розвитку ООН з 1990 р. ІРЛП - це зведений показник розвитку людського потенціалу, який характеризує середній рівень досягнень даної країни за трьома найважливішими аспектам розвитку людського потенціалу:
довгого і здорового життя, вимірюваної показником очікуваної тривалості життя при народженні;
знань, що визначаються рівнем грамотності дорослого населення (з ваговим коефіцієнтом дві третини) і сукупним валовим контингентом учнів початкових, середніх та вищих закладів (з ваговим коефіцієнтом одна третина);
гідного рівня життя, вимірюваному показником ВВП на душу населення.
Вибір даних показників не випадковий, оскільки трудовий потенціал суспільства збільшується за рахунок скорочення захворюваності та травматизму, що призводить до збільшення чисельності робочої сили і розширення масштабів трудової діяльності. Рівень освіти характеризує накопичений освітній, трудовий, науковий, інтелектуальний і творчий потенціал, складаючи фонд сукупних знань і умінь - духовне багатство суспільства.
Механізм розрахунку ІРЛП зводиться до знаходження індексів по кожному з трьох перерахованих вище аспектів за такою загальною формулою:
, (1.1)
де IА - індекс по аспекту,
Кфакт - фактичне значення показника,
Кмин, Кмакс - мінімальне і максимальне (граничні) значення показника.
При розрахунку індексу очікуваної тривалості життя граничні значення становлять 25 і 85 років; в індексах грамотності дорослого населення і сукупного валового контингенту учнів вони рівні 0% і 100%; в індексі ВВП на душу населення - 100 і 40 000 дол. США. Безпосередньо сам ІРЛП визначається як середнє арифметичне індексів по аспектам.