1. Які загальнодадактичні вимоги до уроків праці Ви знаєте?

2. У чому полягає специфіка уроків трудового навчання в початкових класах?

3. Опишіть завдання перспективної та безпосередньої підготовки вчителя до проведення уроків трудового навчання.

Тема 6. Теоретико-методичні основи проведення уроків праці в I-IV класах

План

1. Типологія та структура уроків трудового навчання.

2. Особливості та критерії оцінювання навчальних досянень учнів на уроках трудового навчання.

3. Особливості організації навчально-виховного пронесу з прані в малокомплектних школах.

Типологія уроків трудового навчання здійснюється:

* за змістом (урок вирощування рослин, технічного моделювання, обробки паперу, тканин, деревини, металу тощо);

• за способом проведення (екскурсії, кіноуроки, уроки самостійного виготовлення виробів);

• за провідними дидактичними цілями (урок формування політехнічних знань, урок формування трудових умінь, урок застосування знань, умінь і навичок, урок перевірки і контролю знань і умінь, комбінований).

Структура уроку трудового навчання обумовлюється типом уроку і залежить від мети, яку ставить вчитель, змісту, матеріально-технічних умов проведення.

Оскільки майже на кожному уроці праці в початкових класах зусилля вчителя спрямовані на досягнення комплексу цілей та вирішення декількох навчально-виховних завдань, найдоцільніше використовувати таку орієнтовну структуру уроку (для проведення занять в умовах робочої кімнати з трудового навчання для учнів 1-4 класів).

1. Повідомлення теми і мети уроку. Головне завдання вчителя на цьому етапі - сформувати відповідну мотивацію діяльності учнів на уроці. Мотив трудової діяльності буде сформований, якщо діти усвідомлять доцільність виготовлення певного виробу ї захочуть особисто прийняти у цьому участь. Отже слід визначити разом з учнями, або переконливо їм довести, кому, для чого, чому він потрібен і зацікавити дітей. У молодшому шкільному віці слід починати з виготовлення виробів для власних потреб, для рідних і друзів, поступово переходячи до потреб більш широкого суспільного оточення. Зацікавленню школярів, особливо на перших порах навчання, сприяє використання ігрових форм організації діяльності.

Способи доведення теми і мети уроку до дітей молодшого шкільного віку слід урізноманітнювати. Засобами, які для цього можна застосовувати, є загадки, приказки та прислів'я, девізи, римування, ребуси, опора на власний життєвий досвід, цікаві відомості з історії господарювання чи розвитку ремесел українського народу, зв 'язок з навколишнім соціальним та виробничим середовищем (замовлення шефів, допомога молодшим чи перестарілим тощо).

У дітей слід виробляти уміння шукати проблеми, вивчати потреби людей, пропонуючи способи їх практичного вирішення. Вчитель лише задає широку проблемну область, а вже у її контексті учні визначають проблему, що їх цікавить, і висувають та обговорюють мету майбутньої трудової діяльності, самостійно шукають завдання для прикладення своїх зусиль.

2. Аналіз трудового завдання. На цьому етапі уроку відбувається докладний розгляд зразка (якщо робота за зразком є його завданням), технічної документації (якщо передбачається створення "виробу за графічним зображенням), ознайомлення з технічними' умовами (якщо трудове завдання включає проектування).

Вчитель з допомогою чіткої системи запитань керує мислйтельною діяльністю учнів з аналізу конструкції (призначення, кількість деталей, форма,ро,зміри деталей), способів виготовлення і монтажу, визначення засобів досягнення мети трудової діяльності (матеріали, інструменти, раціональні прийоми роботи). Саме тут мають бути з'ясовані невідомі дітям відомості про матеріали, їх властивості, способи технологічної обробки, ознайомлення з якими складає навчальну мету уроку.

Таким чином мета трудової діяльності трансформується у мету навчальної роботи, і дитина переорієнтовується окрім одержання матеріального продукту на -здобуття нових знань, умінь. Для цього організовується проведення дослідів і спостережень, вчитель використовує створення проблемних ситуацій для активізації пізнавальної діяльності молодших школярів.

На даному етапі здійснюється вступний інструктаж.чіткість І продуманість прийомів якого є запорукою успіху навчальної і трудової діяльності дітей.

З .Планування трудових дій. Завдання даного етану уроку полягає в упорядкуванні визначених при аналізі завдання трудових дій, технологічних операцій, опрацюванні або складанні словесних, предметних чи графічних планів виконання трудового завдання, інструкційних або технологічних карток тощо.

Діяльність учнів тут організовується по-різному, адже план може бути складений усно, записаний на дошці чи таблиці, зафіксований у предметному або графічному вигляді, представлений у інструкційній або технологічній картці. Він може-бути, підготовленим учителем заздалегідь, може складатися учнями спільно під керівництвом учителя, або самостійно з наступною перевіркою і уточненням.

При плануванні майбутньої роботи важливо вчити дітей передбачати приблизний час на виконання кожної операції, а також продумувати форми контролю якості їх виконання та способи запобігання браку.

4. Підготовка засобів праці та організація учнів до виконання трудового завдання. На цьому етапі уроку відбувається самостійна підготовка дітьми необхідних інструментів і матеріалів, раціональне розміщення їх на робочому місці. Актуалізуються правила безпеки праці, при чому вони повинні стосуватися тільки тих інструментів та прийомів роботи, з якими учні будуть мати справу в наступній роботі.

Якщо вчитель запланував організацію сумісної праці школярів, то саме тут слід здійснити поділ класу на бригади (способи мають бути визначені завчасно), налагодити співробітництво у розподілі обов'язків, при потребі організувати змагання.

5. Виготовлення виробу за наміченим планом. На цей етап відводиться до 80% часу уроку. Основний його зміст - самостійна праця дітей за технічною документацією. У практичній діяльності діти оволодівають раціональними прийомами роботи різними інструментами, засвоюють способи виконання певних технологічних операцій та монтажу виробів, набувають досвіду творчої співпраці тощо.

Вчитель спостерігає за працею школярів, здійснює диференційований підхід до учнів, надає допомогу, проводить поточний інструктаж. При одноманітній роботі, коли діти вимушені Довгий час знаходитися в одній позі, відповідно до логіки розгортання трудового процесу необхідно включити в урок фізкультхеилинку, а також слідкувати за правильною поставою школярів.

Позитивно впливає на здоров'я та збереження працездатності дітей на цьому етапі уроку функціональна музика, яка добирається відповідно до темпу і ритму виконуваних прийомів. Вдало підібраний музичний супровід наснажує емоційно, сприяє підвищенню продуктивності праці [3].

6. Оцінювання виконаної роботи і підведення її підсумків. Це заключний етап уроку, який дає змогу перевірити, чи вдалося вчителеві досягти поставленої мети. Він починається з огляду виробів- або представлення школярами власних робіт, перевірки їх у дії. При цьому важливим є самостійне виявлення недоліків, усвідомлення їх причин з метою усунення і запобігання в майбутньому.

Вчитель залучає до оцінювання дітей, враховуючи при цьому якість виробів, поставлену на уроці мету (наприклад, дотримання порядку ііа робочому місці, використання раціональних прийомів виконання операцій, опанування правилами співробітництва тощо). Оцінка обов'язково мотивується, при цьому аналізуються як практична частина роботи, так і результати засвоєння теоретичного матеріалу.

Вчитель проводить заключний інструктаж з метою узагальнення і систематизації знань, підводить підсумки змагань. На цьому етапі організовується передача виробів за призначенням та прибирання робочих місць.

Домашні завдання у трудовому навчанні молодших школярів не практикуються. Для підготовки до наступного уроку вчитель може запропонувати учням підготувати певні матеріали, інструменти, пристрої, провести спостереження за визначеними об'єктами, знайти інформацію в дитячій літературі з конкретного питання тощо.

Проектування змісту та структури уроку праці ~ справа творча, і багато чого тут залежить від творчих здібностей самого педагога. Враховуючи конкренті умови, вчитель добирає таку структуру, яка дає змогу оптимально розв'язати на уроці поставлені навчальні, виховні й розвиваючі завдання.

Сучасний урок трудового навчання бажано проводити у формі організації сучасного виробництва, використовуючи ігрові засоби моделювання розподілу обов'язків, трудових відносин тощо. Однак слід .застерегти від надмірного захоплення „фейерверком" різноманітних педагогічних „новацій", які можуть застосовуватися невиправдано з точки зору мети уроку. Для втілення новітніх методичних ідей потрібен вдумливий підхід з урахуванням конкретних умов роботи з дітьми свого класу. Можливі й нестандартні підходи до розробки структури уроків . праці [2].

Перевірка та оцінювання навчальних досягнень учнів є структурними компонентами контролю досягнутих рівнів компетентностей: соціальних, полікультурних, комунікативних, інформаційних, саморозвитку та самоосвіти.

Завдяки контролю, навчальних досягнень молодших школярів, учитель встановлює зворотній зв'язок у своїй діяльності, він має змогу діагностувати знання, уміння, досвід творчої діяльності, учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, корегувати методику управління пізнавальною діяльністю школярів, прогнозувати результативність її у залежності від різних умов, здійснювати навчання, виховання та розвиток дітей, удосконалювати мотивацію та стимулювання діяльності учнів.

Згідно вимог сучасної дидактики контроль має бути систематичним, всебічним, об'єктивним та індивідуалізованим. У початкових класах застосовуються різні його види: попередній, поточний, тематичний, підсумковий, самоконтроль тощо.

Педагогічно обгрунтована система, обліку навчальних досягнень учнів є важливим засобом підвищення ефективності трудового навчання. Оскільки даний предмет спрямований на завоєння, в основному, способів діяльності, а не теоретичних знань, для виявлення результатів навчання застосовуються найчастіше методи практичної перевірки, а не усні та письмові перевірки.

Критерії оцінювання у трудовій підготовці носять комплексний характер. До них належать:

• якісний .рівень засвоєння передбачених програмою теоретичних знань (їх міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість тощо);

• рівень сформованості трудових прийомів і умінь виконувати.-технологічні операції;

• дотримання технічних та естетичних вимог-у процесі виконання роботи (якість виробу);

• складність трудового завдання;

• дотримання норм часу на виготовлення виробу;

• дотримання правил безпеки праці та санітарно-гігієнічних вимог;

• рівень самостійності та творчості у процесі організації і виконання роботи (планування трудового процесу, уміння користуватися різними видами конструкторсько-технологічної документації та іншими джерелами інформації, уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому у процесі роботи, самоконтроль тощо): учень перебуває під; постійною опікою вчителя, учень звертається за допомогою; учень працює самостійно, учень виявляє елементи творчості;

• емоційно-ціннісне ставлення учнів до трудової діяльності тац складових компонентів: негативне, індиферентне, позитивне, творче.

Виділяють чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів:

1 рівень - початковий. Учень засвоїв знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень, які може відтворити; різними видами умінь володіє на рівні копіювання зразка виконання способу діяльності; самостійну роботу виконує під безпосереднім керівництвом учителя, але допомогу не може сприйняти відразу, а потребує детального кількаразового її пояснення,

2 рівень - середній. Учень володіє знаннями у формі понять, відтворює їх зміст, ілюструє прикладами, може встановлювати засвоєні внутрішньопонятійні зв'язки; відповідь будує у засвоєній послідовності; уміннями володіє, на рівні виконання способів діяльності за зразком, самостійну роботу виконує зі значною допомогою.

3 рівень - достатній. Учень володіє поняттями, відтворює їх зміст, ілюструє не тільки вже відомими, але і новими прикладами, встановлює внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв'язки; самостійні роботи виконує з незначною допомогою вчителя; володіє вміннями виконувати окремі етапи розв'язання проблеми і застосовує їх у співробітництві з учителем (частково-пошукова діяльність)

4 рівень - високий. Учень володіє системою понять, встановлює як внутрішньопонятійні, так і міжпонятійні зв'язки; вміє застосовувати способи діяльності в нових ситуаціях, самостійні роботи виконує під опосередкованим керівництвом; володіє вмінням самостійно розв'язувати проблеми (пошукова діяльність).

Зазначені рівні навчальних досягнень молодших школярів оцінюються в 1-2 класах вербально, в оцінних судженнях і висновках учителя та учнів, у 3-4 класах - за 12-бальною школою оцінок, у кількісних показниках:

• 1 рівень - 1-3 бали;

• 2 рівень - 4-6 балів;

• 3 рівень - 7-9 балів;

• 4 рівень - 10-12 балів.

На уроках праці майже всі ознаки навчальних досягнень учнів акумулюють у собі їх вироби. Тому вчитель, оцінюючи роботу, аналізує не тільки якісні та кількісні ознаки результатів праці, але й з'ясовує, завдяки чому вони були досягнуті, "звертає увагу на процес створення виробів, взаємини, які виникали між¹ учнями тощо. Головна мета оцінних суджень -у подоланні труднощів.

Є помилковим підміняти оцінку робіт похвалою, слід оцінювати конкретні дії, їх результат^ а не особистість. Доцільно порівнювати роботи вихованця з тим, як він працював'раніше, показуючи його рух уперед, проте не вдаватися до порівняння успіхів ї невдач окремих учнів.

Під час оцінювання здебільшого варто заохочувати дітей сором'язливих, пасивних, із заниженою самооцінкою, рідню і стриманіше - самовпєвнених.

Серед різноманітних форм і прийомів оцінювання навчальної діяльності шести-семирічних учнів рекомендуються:

• різні форми схвалення, підбадьорювання, виражені словесно, мімікою, жестом: "видно, що стараєшся, вже краще, задоволена твоєю роботою";

• розгорнуте словесне оцінювання (вчитель аналізує хід роботи, її результат, коментує спосіб виконання, показує, що саме варте уваги тощо);

• ігрова оцінка (нагородження переможців за трудове зусилля в ігрових формах організації діяльності різними ігровими атрибутами);

• відзначення активності учнів на уроках умовними символами, фішками, геометричними фігурами;

• перспективна і відстрочена оцінка (вчитель роз'яснює, за яких умов учень може в перспективі одержати найвище схвалення);

• динамічна виставка дитячих робіт з будь-якого виду діяльності для ознайомлення колективу школи, батьків тощо.

Для формування трудової діяльності учнів вкрай важливо привчати їх до самоконтролю та самоощнювання. Але, як відомо, шестирічні діти не вміють контролювати, а тим більше оцінювати свою працю. їх приваблює сам процес, результатом роботи вони завжди задоволені, не помічають своїх помилок. Отже, оцінюючи виріб, трудові зусилля, вчитель не повинен обмежуватися простим схваленням чи осудом. Необхідні ґрунтовний аналіз того, що зроблено добре, а що погано,. пояснення, як усунути недоліки.

Щоб сформувати навички самоконтролю молодших школярів, вчитель залучає їх до перевірки готовності до праці, якості виконання окремих операцій, приділяючи особливу увагу тим операціям, від яких залежить якість виконання роботи (вимірювання, розмічування, обробка, монтаж тощо), використовує взаємоперевірки, спільне обговорення результатів праці.

Тематичний контроль на уроках трудового навчання здійснюється по завершенні вивчення змісту кожного модуля програми і практикується у вигляді узагальнюючих практичних робіт, які включають завдання для виявлення рівня засвоєння матеріалу.

Підведення підсумків трудового навчання у кінці навчального року найчастіше відбувається у формі класних та загальношкільних виставок робіт учнів. Класну виставку слід розглядати як підготовчий етап до шкільної. Експонати для виставок підбирає вчитель разом з учнями, групуючи вироби за розділами програми та роками навчання. Разом з роботами, виконаними на уроках праці, можуть демонструватися вироби, створені на заняттях гуртків, у групі продовженого дня, або самостійно вдома. Бажано, щоб виставка була всебічною, тому роботи, які неможливо показати за певних причин, представляють на фотографіях, слайдах тощо. Оформлення виставки - дуже відповідальна і складна справа. Виготовлення стендів, розміщення експонатів, виконання етикеток вимагають дотримання технічних та естетичних норм.

В основі створення і збереження малокомплектних початкових шкіл лежить державна турбота про забезпечення всім громадянам країни реальних можливостей одержання загальної середньої освіти. У кожному маленькому населеному пункті, селі, хуторі, там, де неможливо організувати великі навчальні заклади, створюються малокомплектні школи. Ці процеси мають глибокі економічні та соціальні корені. Контингент учнів у таких школах може змінюватися від 3 до 30 чоловік. Характерною особливістю цього типу шкіл є те, що в одному приміщенні під керівництвом одного вчителя одночасно займаються учні двох і навіть трьох класів. Умови навчально-виховної роботи малокомплектної школи нестандартні і деколи неповторні, складні і для вчителя, і для учнів.

Сьогодні в системі загальноосвітніх шкіл малокомплектні початкові займають значне місце. У них навчаються десятки тисяч дітей, а кількість таких шкіл складає близько 4,5 тисяч. Малокомплектна школа в маленькому селі, хуторі, де немає бібліотеки, клубу, є центром культурної, освітньої і виховної роботи не тільки з дітьми, але і з дорослим населенням. Дані прогнозування розвитку освіти через складну демографічну ситуацію показують тенденцію до стабілізації числа шкіл цього типу: в найближчі десятиріччя вони залишаться повсюди і в значній кількості.

Навчально-виховний процес у малокомплектній школі має ряд особливостей, що відрізняють його від навчально-виховного процесу в початкових класах середньої школи. Одночасність занять кількох класів визначає відмінність структури уроку, організації діяльності учнів і вчителя, вимагає обов'язкового, щоурочного проведення самостійної роботи кожного із класів. У той час, коли учні одного класу самостійно виконують навчальні завдання, вчитель пояснює новий матеріал, опитує, роз'яснює чергове завдання учням іншого класу і навпаки. Таким чином, самостійна робота учнів одного з класів є умовою нормальної навчальної діяльності учнів інших класів і обов'язковим компонентом уроку в малокомплектній початковій школі. Урок складається з відносно завершених етапів: робота з учителем - самостійна діяльність учнів -робота з учителем і т.д.

Та обставина, що в одному приміщенні одночасно займаються два або три класи, відбивається на можливості використання навчально-наочних посібників. Демонстрації діафільмів, картин, таблиць, натуральних об'єктів відволікають учнів інших класів від навчальних занять, стають перешкодою в їх роботі. Тому вчителі малокомплектних шкіл значно рідше супроводжують свої розповіді рисунками на дошці, демонстрацією колекцій, натуральних об'єктів, кінофільмів. Їм доводиться вдаватися до тиражування наочності і використання її в якості ; роздаткового матеріалу.

Заняття з трудового навчання в малокомплектній школі доцільно проводити одночасно з усіма об'єднаними класами. При цьому планування навчального матеріалу може бути виконано з різних тем для кожного класу, а може бути врахована можливість однотемного проведення уроків у всіх класах. Схема побудови уроку в першому випадку буде такою:

таблиця

До числа перспективних напрямів удосконалення занять з трудового навчання в початковій малокомплектній школі відносять однопредметне проведення одпотемних уроків. При такій організації навчання особливо важливим є уміння вчителя забезпечити формування у школярів знань, умінь і навичок у відповідності з програмними вимогами для кожного класу. На таких заняттях збільшується час роботи дітей під керівництвом

На однотемних уроках трудового навчання доцільне використання групових форм організації занять школярів. У кожній такій маленькій бригаді учні вчитимуться працювати самостійно, і в той же час керівництво або необхідну допомогу здійснюватиме визначений бригадир, або хтось з учнів старшого класу. Слід зважити, що значимість практичної роботи кожного учня відвищиться, якщо весь клас-комплект трудитиметься над виготовленням одного виробу, вирішуватиме спільне» для всіх завдання. Адже тоді результат залежить від індивідуального внеску кожної дитини. Наприклад, старший клас може вирізувати з картону обкладинки для альбому, попередньо виконавши розмічування матеріалу за поданим кресленням. Молодші учні виготовляють внутрішні листи, використовуючи обкладинку як шаблон для розмічування.. Потім діти спільно вирішують, як оздобити альбом; старші монтують виріб, а молодші можуть виготовити деталі для декорування. Така організація роботи, крім всього іншого, сприяє економічному вихованню учнів, опануванню елементарними основами організації праці.

Проводячи однотемний урок трудового навчання, вчитель, включає їи нього невелику за обсягом, але важливу для подальшої роботи класу-комплекту спільну вступну бесіду. Мета її полягає в створенні позитивного емоційного настрою дітей, усвідомленні ними завдань, цільового призначення виробу і загальної послідовності його виготовлення. У системі однотемних занять самостійна робота учнів стає більш керованою, оскільки з'являється можливість давати завдання меншими дозами, краще готувати дітей до виконання самостійної роботи і більш чітко її контролювати.

На таких уроках краще проходять бесіди і розповіді учителя: учні менше відволікаються, краще слухають один одного, взаємозбагачуючись досвідом, швидше запам'ятовують матеріал. На спільних однотемних заняттях суттєво спрощується організація перегляду Дій- і кінофільмів, прослуховування магнітофонних записів і грамплатівок. Полегшується робота, пов'язана з показом ілюстрацій, таблиць та інших наочних посібників; створюються умови для випереджувального навчання молодших школярів. При об'єднанні дітей, малочисельних класів для виконання спільного трудового завдання більш органічно вирішуються виховні завдання уроку.

Запитання і завдання для самостійної роботи

1. Які особливості та критерії оцінювання досягнень учнів на уроках праці?

2. У чому полягають особливості навчально-виховної роботи з трудового навчання у початковій малокомплектній школі?