Технологія це прийнятий для даного бізнесу метод перетворення ресурсів операційної системи, у процесі якого створюється товар або послуга для споживача.

Виділення основної ланки операційних систем означає введення принципу ієрархії в управлінні операціями. В цьому випадку ієрархічний принцип є вихідним у побудові операційного менеджменту. Всі ланки, елементи і процедури субординовані.

В основі ієрархічної будови операційних систем є базова технологія. Щонайкраще цей принцип реалізує функціональний підхід. Основа побудови операційної системи - вертикаль. Ця технологічна ієрархія в управлінні операціями повинна обов'язково відображатися в ієрархії відповідальності, посад, обов'язків і технологій.

Горизонтальні зв'язки в управлінні операціями відіграють дуже важливу роль, але вони другорядні стосовно ієрархічних. Особо важливу роль горизонтальні зв'язки відіграють в управлінні операціями в багато профільних і адаптивних структурах. Співвідношення між горизонтальними і вертикальними зв'язками в побудові операційної системи змінюється в умовах кризи і швидких змін

Особливості розробки продукту та вибору технологічного процесу у виробничій сфері

Рис. 5.2. Фази типового проекту по розробці нової продукції.

На рис.5.3. зображено фази типового проекту по розробці нової продукції [19,с.6-8].

Рис.5.3. Типові фази створення нового продукту

Коли виріб спроектований, необхідно визначити етапи та процедури його виробництва, а саме розробник повинен розглянути відносну значимість наступних критеріїв проектування [44]:

1. Виробнича потужність.

2. Економічна ефективність.

3. Гнучкість виробничої системи.

4. Продуктивність.

5. Надійність.

6. Ремонтопридатність.

7. Стандартизація та стабільність результатів.

8. Безпека та промислова санітарія.

9. Задоволення життєвих потреб персоналу.

Слід зауважити, що для ефективності проекту, необхідно, щоб він органічно вписувався в загальну виробничу структуру підприємства, також ураховувати, що досить часто від нової продукції вимагається, щоб вона була як конструктивно, так і функціонально сумісна з вже освоєною продукцією фірми.

Останнім часом для прискорення процесу розробки нової продукції багато які компанії широко використовують так званий метод спільного проектування (Concurrent Engineering - СЕ). На відміну від простого, послідовного, фаза за фазою, виконання розробки, при СП робиться натиск на між функціональній інтеграції і одночасному, сумісному проектуванні різних видів продукції і призначених для їхнього виробництва технологічних процесів (рис.5.4.) [16, с.229-244].

Останнім часом з'явилося три типи груп: групи управління програмою, технічні групи і численні проектно-виробничі групи, а для проектів з підвищеною складністю, знадобиться сформувати ще інтеграційну групу, об'єднуючу зусилля різних проектно-виробничих груп.

Основною перевагою методу СП є значне скорочення термінів реалізації проекту. Одночасність інженерних розробок означає паралельне виконання різних фаз проекту. Найважливішою умовою ефективності даного методу є постійний обмін інформацією по електронній пошті або безпосередньо на зборах членів груп, а також використовування всіма учасниками проекту єдиних баз даних.

Економія часу в результаті паралельного, а не послідовного виконання різних етапів проекту, може бути вельми значною. Вона досягається завдяки скороченню кількості помилок, які можуть з'являтися на одній з фаз і не виявляються аж до останньої стадії проекту.

Для забезпечення якнайменшої вартості при проектуванні продукції застосовують функціонально-вартісний аналіз {Value Analysis/Value Engineering - VA/VE), що складається з вартісного і конструкторського аналізу. Ціль цього аналізу полягає в спрощенні продукції і технологічного процесу, а основне завдання - в досягненні еквівалентних або навіть більш високих показників досконалості продукції з меншими витратами при забезпеченні всіх основних функціональних вимог, визначених споживачем.

Важливе значення в самостійному освоєнні питання має підхід, який часто застосовується для управління процесом проектування та покращення конструкції продукту.

Проектування - це діяльність, яка починається із створення креслень компонентів і складальних вузлів і здійснюється в системі автоматизованого проектування (Computer-Aided Design - CAD) [52, с.92].

При плануванні процесів застосовуються наступні інструменти [52, СІ00-102]:

1. операційні маршрутні карти;

2. схеми технологічного процесу (Flow Process Chart);

3. складальні схеми;

4 складальне креслення.

Це дуже зручні інструменти як для використовування в стійкому режимі виробництва, так і при діагностиці відхилень.

Складальне креслення - це не що інше, як докладне зображення всіх окремих компонентів продукції.

Складальна схема - це інформація, представлена в складальному кресленні, де вказується, яким способом і в якому порядку окремі компоненти продукції повинні з'єднуватися в процесі зборки.

В складальній схемі використовується інформація, представлена в складальному кресленні, і крім того вказується, яким способом і в якому порядку окремі компоненти продукції повинні з'єднуватися в процесі зборки. Часто в схемі приводяться відомості про структуру загального виробничого потоку.

Операційні маршрутні карти - це маршрути руху заготівель за операціями технологічного процесу.

В операційних маршрутних картах, як випливає з їх назви, вказуються маршрути руху заготовок по операціях технологічного процесу. В них міститься інформація про тип устаткування, інструменти, оснащення і операції, які необхідно виконати для виробництва даної деталі.

Схеми технологічного процесу - це схеми, за допомогою яких наочно відображається усе, що відбувається з продукцією в міру послідовного виготовлення на відповідному виробничому устаткуванні.

Таблиця 5.1. Критерій ефективності процесу проектування продукту.

В сукупності всі ці критерії - час, продуктивність і якість - визначають загальну ефективність процесу створення нової продукції, а в комбінації з іншими видами діяльності (збутом, виробництвом, рекламою і обслуговуванням споживачів) - ступінь впливу конкретного проекту на ринок.

------------------------------------------

Операційні технології

Технологія - це важливий ресурс не тільки для окремих операцій виробничого процесу, але і для зростання і підвищення ефективності роботи фірми в цілому.

Важливу роль відіграють технології і у виробництві. За останні декілька десятків років в технології з'явилося багато новин і досягнень, що зробили значний вплив на роботу компаній в багатьох галузях промисловості. Ці досягнення, можна розділити на дві великі категорії-системи технічного забезпечення і системи програмного забезпечення.

Основним результатом появи нових технологій в технічному забезпеченні став більш високий рівень автоматизації процесів; завдяки ним створюється устаткування, що виконує трудомісткі операції, які раніше виконувалися людьми. Технології, засновані на розробках програмного забезпечення, широко використовуються при проектуванні продукції, а також для аналізу і планування виробничої діяльності. Найбільш відомі з них системи автоматизованого проектування і автоматизовані системи планування і управління виробництвом [52].

Також важливу роль технологіям приділяють у сфері послуг. Основним елементом зниження вартості, підвищення якості і швидкості виконання операцій, пов'язаних з наданням послуг, є здатність сервісної компанії ефективно управляти потоком і і "формації і її обробкою. Поняття інформаційної революції зв'язано бурхливим розвитком технологій, які забезпечують швидкі і дешеві методи передачі, обробки, зберігання і отримання інформації. Стрімкий розвиток електроніки привів до того, що за останні декілька десятків років в сервісному секторі економіки стали широко застосовуватися найрізноманітніші нові і н формаційні технології.

Технології в сфері послуг

1. Офісна автоматизація (Office Automation) досягається інтеграцією різних офісних технологій із вдосконаленими офісними процесами, ціллю якої с підвищення ефективності і продуктивності роботи офісних службовців. Офісну автоматизацію нерідко пов'язують з такими технологіями, як персональні комп'ютери, текстові редактори, електронні таблиці, електронна і голосова пошта, факсимільне устаткування і проведення телеконференцій.

2. Системи розпізнавання зразків (Image Processing Systems) - сучасні цифрові і оптичні технології використовуються для сканування, введення, зберігання і відтворення зразків будь-якого рівня складності. Наприклад, устаткування для розпізнавання зразків широко застосовується в банках при проведенні операцій по кредитних картках і при перевірці чеків.

3. Електронний обмін даними (Electronic Data Interchange - ЕРІ) є процесом, в ході якого дані інформаційної системи однієї фірми (наприклад, закупівельної) електронним способом перетворяться в дані інформаційної системи іншої фірми (наприклад, по збуту), що вводяться без яких-небудь затримок, неминучих при використовуванні звичайної пошти, і обом фірмам при цьому не доводиться займатися введенням даних

4. Системи ухвалення рішень і експортні системи (Decision Support arid Expert Systems! забезпечують підтримку в процесі ухвалення рішень, а деколи навіть замінюють цей процес. Вони незамінні при визначенні альтернатив, зборі і аналізі інформації, необхідної для оцінки цих альтернатив, і при виборі оптимального рішення або найбільш вигідних альтернатив.

5. Мєрєжні комп'ютерні системи. Персональні комп'ютери і могутні обчислювальні машини з'єднуються в єдину систему як між собою,так і з принтерами, факс-апаратами, ксероксами та іншою офісною технікою через телекомунікаційні канали зв'язку. Такий розподіл комп'ютерних потужностей в межах організації називають також розподіленою обробкою даних. Дуже часто воно досягається за допомогою архітектури клієнт/сервер. яка полягає в тому, що мережа персональних комп'ютерів кінцевих користувачів (клієнтів) об'єднується збільш продуктивними комп'ютерами або крупними обчислювальними станціями.

Ризики освоєння нових технологій

1. Технологічні ризики. Компанія, що швидко впровадила новітню технологію, одержує значну конкурентну перевагу, проте при цьому вона піддає себе ризику купити неперевірене устаткування. Проблеми, що виникають при експлуатації таких технологій, здатні порушити весь виробничий процес фірми. Крім того, існує ризик старіння, особливо при використанні технологій пов'язаних з електронним устаткуванням, удосконалення яких відбувається дуже швидко, а постійні витрати на придбання таких технологій і вартість їх модернізації великі Крім того, альтернативні технології найближчого майбутнього можуть виявитися набагато ефективнішими, зводячи нанівець всі переваги від придбання

2. Виробничі ризики Введення нової технології призводить до короткочасного порушення нормального ходу виробництва, що є наслідком широкомасштабної реорганізації, необхідності перепідготовки кадрів і т.д. Ще одна група ризиків зв'язана із затримками і помилками у виробничому процесі, також із чинником невизначеності і виникненні непередбачених потреб в різних ресурсах.

3. Організаційні ризики В компанії, що впровадила нову технологію, може бути відсутня організаційна культура і здатність вищого керівництва сприйняти і пом'якшити короткочасні порушення виробничого процесу і чинник невизначеності, пов'язаний з цим впровадженням.

4. Ризики, пов'язані з навколишнім середовищем, і ринкові ризиків Існують випадки, коли фірма інвестує капітал в конкретну технологію і лише через декілька років виявляє, що в результаті зміни деяких чинників, пов'язаних з ринком і навколишнім середовищем, ці інвестиції були абсолютно даремними. В якості типових прикладів ринкового ризику можна назвати коливання обмінних валютних курсів і процентних ставок.