2. Наукове вивчення та загальні методи наукового пізнання

Наукове дослідження – це процес вивчення певного об’єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей. У методології наукових досліджень розрізняють поняття „об’єкт” і „предмет” пізнання. Об’єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предметом пізнання – досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об’єкта.

Об’єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ та форми його відображення у свідомості людей, які існують незалежно від нашої свідомості, відбираються відповідно до мети дослідження. Досліджувати можна не тільки емпіричний об’єкт (якість продукції, собівартість), але й теоретичний ( дія закону вартості).

Залежно від ступеня складності є прості і складні об’єкти дослідження; відмінність між ними визначається числом елементів та видом зв’язку між ними. Прості об’єкти складаються із кількох елементів. До складних відносять об’єкти з невизначеною структурою, яку необхідно дослідити, а потім описати.

Предметом вивчення методології наукових досліджень є поняття і методи самої науки, їх сфера застосування, 8ікро підхоності наукових результатів, осмислення досягнень науки з точки зору загальнолюдської культури. Загальнонаукові методи досліджень ґрунтуються на методах філософії.

Поняття «метод» походить від грецького слова «methodos», що означає спосіб дослідження явищ природи та суспільного життя. Тому в широкому розумінні метод можна визначити як впорядковану діяльність, спрямовану на досягнення певної цілі. Метод будь-якої науки – це спосіб, знаряддя теоретичного дослідження предмета. Науковий метод і є результатом наукового пізнання, і передумовою наукових досліджень. Слід розрізняти метод дослідження і метод викладення. Перший – це шлях у невідоме, другий – викладення у певному порядку, систематизація набутих наукових знань.

Метод економічних наук – це спосіб дослідження в логічній формі економічних явищ і процесів. Їх багатомірність зумовлює необхідність використання багатьох методів пізнання, які можна поділити на такі узагальнені групи:

а) загальні (філософські), які озброюють усі області пізнання (наприклад, метафізичний і діалектичний);

б) загальнонаукові (історичний, логічний, математичний та ін.);

в) специфічні ( для кожної галузі науки).

Наукове мислення відображає економіку всебічно в її цілісності, прагне побачити усю панораму подій. І тоді з’являється можливість зрозуміти: те, що добре і вигідно за певних умов окремому господарству, може бути поганим та збитковим для 9ікро підхва, і навпаки.

Фундаментальним принципом наукового дослідження економічних явищ і процесів є використання законів діалектичного та історичного матеріалізму, загальних філософських законів і принципів.

При дослідженні економічної системи використовується не тільки філософський метод діалектики, а й метафізики. Метафізика розглядає усі явища відокремлено, в стані спокою і незмінності. Такий підхід до вивчення економіки допускається у таких випадках, коли доводиться ретельно розглядати будь-який елемент системи у відокремленості або з’ясовувати внутрішню структуру господарських відносин, не беручи до уваги будь-які їх зміни. Подібний прийом застосовується при класифікації економічних явищ (типів власності, видів ринків, функцій грошей, причин безробіття тощо) і при пошуку умов стабілізації національного господарства й економічної рівноваги (грошового обігу, ринкового попиту і пропозиції та ін.)

Логічний метод дає змогу правильно застосовувати загально визнані форми думки (поняття, судження, висновок) і засоби мислення (визначення, закони розумової діяльності, що обґрунтовують правила переходу від одних суджень або висновків до інших.). Це допомагає уяснити дійсність викладених положень і висновків.

Абстрактний метод наукового дослідження – це віддалення від несуттєвого у явищі або процесі, що вивчається, з тим, виявити в ньому суттєве, основне. Будь-яка наукова теорія – це поле напруженої взаємодії складності та простоти, загального і часткового. Теорія повинна абстрагуватися від другорядного, з тим, щоб прийти до узагальнень, які, в свою чергу, склали можливо б більшу кількість конкретних випадків. У результаті за зовнішньою видимістю економічних явищ розкривається їх сутність, дається наукове пояснення конкретної дійсності. Абстракція є сходинкою з’ясування суті конкретного. Абстракція як процес уявного виділення суттєвих ознак та ігнорування несуттєвих – це тільки один аспект цього методу пізнання.

У процесі дослідження економічного життя також використовується різноманітні методи та прийоми формальної логіки. 10ікроливіші з них: аналіз і синтез, індукція і дедукція та ін.

Аналіз припускає, що досліджуване явище уявно розподіляється на складові елементи з метою вивчення кожного окремо.

Синтез – уявне з’єднання розділених раніше елементів у цілісність з урахуванням взаємозв’язків і взаємозумовленості між ними. Синтез дозволяє комплексно досліджувати зміст явищ і процесів.

Аналіз і синтез складають органічну єдність. Без аналізу немає синтезу. Аналіз – це рух від конкретного до абстрактного. Синтез – від абстрактного до конкретного. Аналіз починається з розкриття сутності окремих складових, синтез завершує дослідження системи як єдиного цілого.

Індукція – це рух дослідження від одиничного до загального, тобто від окремих фактів до загальних висновків. Стосовно економічних процесів окремими фактами можуть бути візуальні спостереження, статистичні дані, систематизація узагальнення дослідник фіксує наявність певних залежностей між економічними процесами та явищами, закономірностей або тенденцій.

Дедукція, навпаки, - це хід дослідження від загального до одиничного, йде від загальних суджень до часткових або інших конкретних висновків. Дедукція передбачає й розробку певних гіпотез, логічних узагальнень і наступного їх підтвердження фактами.

Термін «гіпотеза» - походить від грецького слово «hypothesis» (підстава, припущення), яке висунуте для пояснення будь-якого явища і потребує наступної перевірки досвідом та теоретичного обґрунтування з тим, щоб стати достовірною науковою теорією.

Економічне життя суспільства – це складна система, отже, її вивчення потребує системного підходу. Дійсно, усі елементи економіки знаходяться в якісних і кількісних відносинах, взаємопов’язані, утворюють певну цілісність, єдність. Вони характеризуються причино-наслідковими та кореляційними зв’язками між елементами. Системний підхід припускає розгляд в єдності й розвитку всіх елементів системи.

При дослідженні економічних явищ і процесів в економічній літературі країн Заходу, зокрема в курсі «Економікс», широко використовуються такі методи економічних досліджень як позитивний і нормативний.

Позитивний аналіз має описовий характер. Він установлює, констатує причини і наслідки тих або інших подій, оскільки вони мали або мають місце в реальній дійсності, але на дає їм оцінки.

Нормативний аналіз має справу з висновками і твердженнями, які включають необхідність або обов’язковість судження. Їх неможливо не підтвердити, пі спростувати шляхом звернення до дійсності. Це образно, кажучи, авторська концепція того або іншого економічного процесу чи їх сукупності.

Позитивний і нормативний методи тісно взаємопов’язані. З позиції масштабності «поля» економічного дослідження розрізняють два способи опису економічних процесів: макро- і мікро підхід.

Макропідхід виходить із необхідності обґрунтування закономірностей функціонування національної економіки в цілому. Макроекономічні система містить зовнішні стосовно процесу суспільного відтворення чинники (природні, демографічні), внутрішні його елементи (виробництво, розподіл, обмін, споживання). Регулюється цей процес за допомогою ринку і держави.

Специфічне завдання макроекономічного підходу полягає в тому, щоб привести в систему, пояснити й узагальнити факти, що стосуються механізмів функціонування народного господарства.

У 12ікро підході вирішальним є завдання оцінити поведінку підприємства як основного виробничого осередку.

Мікроекономічна система подана зв’язками фірм із постачальниками, клієнтами, конкурентами та покупцями. Їх регулювання здійснюється шляхом вироблення та реалізації стратегії поведінки підприємства.