3. Поняття і суть інвестицій. Крива сукупного попиту на інвестиції.
Інвестиції - це другий після споживання компонент сукупних витрат. Кожна країна намагається збільшити загальний обсяг продукції, щоб підвищити рівень життя своїх громадян. Досягти цієї мети можна лише через інвестиції, які є одним із найважливіших елементів господарського життя країни.
Майже всі інвестиції здійснюються підприємствами, а не домогосподарствами, але домогосподарства, приймаючи рішення про споживання і заощадження, спрямовують частину своїх доходів на фінансові ринки. Підприємства, у свою чергу, звертаються на фінансові ринки за кредитами, використовуючи їх на інвестування.
Отже, інвестиції створюються заощадженнями, а фінансові ринки дають змогу домогосподарствам перерозподіляти свої доходи у часі.
Інвестиції (лат. investio - одягаю) - це економічні ресурси, які використовуються для вкладення в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності у країні та за її межами з метою привласнення прибутку.
Інвестиції розподіляються натри групи:
1. Інвестиції в основний капітал або виробничі інвестиції, тобто в машини, обладнання, устаткування - 70%;
2. У житлове будівництво - 25%;
3. У збільшення запасів - 5%.
Розрізняють такі види інвестицій:
фінансові - вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації та ін.), а також вклади у банківські депозити;
реальні - вкладення капіталу у розвиток продуктивних сил (засобів виробництва, науки, інформації, освіти і кваліфікації працівників тощо);
інтелектуальні - вкладення у наукові розробки, ліценції, ноу-хау, підготовку фахівців;
валові - вкладення в основний виробничий капітал (устаткування, інструмент, будівлі, споруди), товарно-матеріальні запаси (сировину, готову продукцію, незавершене будівництво), житлове будівництво. Таким чином, вони охоплюють усі витрати на заміщення зношених виробничих фондів і приріст капіталовкладень у поточному році;
чисті - це валові інвестиції мінус сума амортизаційних відрахувань;
приватні - спрямовані у найбільш сприятливі галузі, джерелом інвестування є кошти компанії, підприємства та кошти, залучені у кредит;
державні - спрямовані на воєнні цілі, а також на розвиток економіки, джерелом інвестування є податки, прибуток державних підприємств, емісія грошей або випуск державних цінних паперів.
Сукупний попит на інвестиції залежить від двох основних факторів:
1. Очікуваної норми чистого прибутку, що є головним фактором до інвестування, його метою. Стимулом для капітальних вкладень виступає прибуток, тому підприємці тоді купують засоби виробництва, коли сподіваються на прибутковість.
2. Відсоткової ставки. У прийнятті інвестиційних рішень головну роль відіграє не номінальна, а реальна відсоткова ставка. Реальна відсоткова ставка дорівнює номінальній відсоткова ставка за відрахуванням рівня інфляції.
Якщо відсоткова ставка нижча від очікуваної норми чистого прибутку, то інвестиції будуть прибутковими, на них виникає попит. Якщо навпаки - інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде.
Приклад:
Якщо фірма приймає рішення про інвестування, то для цього бере позику за умов номінальної ставки відсотка 10% річних. Але якщо ціни зростають на 7%, то купівельна спроможність грошей щорічно падає на 7%, а реальна відсоткова ставка дорівнює 10 – 7 = 3%.
Приклад:
Якщо за оцінкою інвестовані 1000 у.г.о. повинні забезпечити очікувану норму чистого прибутку 10%, а номінальна відсоткова ставка дорівнює 16%, не проаналізувавши можна сказати, що інвестиція невигідна. Але якщо темпи інфляції дорівнюють 10% річних, то реальна відсоткова ставка = 16 – 10 = 6%. Порівнюємо очікувану норму чистого прибутку 10% з реальною відсотковою ставкою 6%, можна зробити висновок, що інвестиції для нас вигідні.
Крива сукупного попиту на інвестиції.
У макроекономіці базовою функцією інвестиційного попиту є функція, яка залежить від відсоткової ставки. Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної, а не номінальної відсоткової ставки.
Припустимо, що немає інвестицій, які б принесли 14 і більше відсотків очікуваної норми чистого прибутку (рис. 5).
Р
еальна
в
ідсоткова
14
ставка, %
12
10
8
6
4
2