2.3. Характеристика підсумкового контролю.

Метою підсумкового контролю є оцінка стану, який є наслідком фізичного навантаження у серії занять, ефективності мікроциклу занять з фізичного виховання чи конкретних оздоровчих програмах. В літературі його поділяють на цикловий та етапний контроль (Матвєєв Л.П.,1991; Платонов, 1997). Призначення циклового етапного контролю – інтегрально, цілісно оцінити систему занять у рамках завершеного циклу контролюючого процесу, порівняти заплановане і реалізоване в циклі, отримати інформацію, необхідну для правильної загальної орієнтації наступних дій. Він проводиться через 2,4,6 і більше місяців. Ефективність оцінюється за суб’єктивними і об’єктивними показниками, які вивчались під час попереднього контролю. На основі співставлення результатів повторних досліджень з первинними даними роблять висновки про спрямованість адаптаційних змін у функціональних системах і в діяльності цілісного організму під впливом складених програм занять.

Операції підсумкового контролю включають :

• аналіз даних оперативного контролю, які накопиченні продовж циклу занять і відображають параметри контролюючого процесу (об’єм, інтенсивність, співвідношення засобів, реакція організму і т.д.);

• тестування показників, які характеризують стан тренованості організму після проходження певного циклу занять (чверть, семестр, етап тренування);

• співставлення отриманих даних з результатами попереднього контролю на початку занять чи тестування і в кінці попереднього циклу, визначення динаміки результатів;

• висновок про ефективність програми занять продовж циклу;

• прийняття рішення про корекцію програм у новому циклі занять.

Оцінка кумулятивних змін в стані тих, що займаються, довготривалих зрушень у рівні їх тренованості і фізичної підготовленості може здійснюватись за абсолютними і відносними показниками.

Всі види педагогічного контролю дають інформацію, яку використовують в процесі управління фізичним вихованням і дозволяє встановити вихідний рівень фізичного стану індивіда, а також контролювати динаміку показників тренувального впливу в процесі занять. Підбір адекватних управлінських впливів зв’язаний з процедурою програмування занять на основі даних комплексного контролю.

3. Самоконтроль в процесі занять фізичними вправами і спортом.

Самоконтроль – обов’язкова умова ефективності самостійних занять і одне з основних джерел інформації, необхідної для педагогічного контролю. Контроль свого стану організму індивідуумом під час виконання фізичного навантаження так і в різні періоди відновлення називається самоконтролем. Під самоконтролем в процесі фізичного виховання розуміють сукупність операцій (самоспостереження, аналіз, оцінка свого стану, поведінки, реагування), що здійснюються індивідуально, як в процесі занять фізичними вправами, так і в загальному режимі життя. В інтервалі між заняттями самоконтроль орієнтований також на оцінку відновних процесів, аналіз загального самопочуття, визначення статусу організму і готовності до наступного заняття.

Основною документальною формою обліку даних фізкультурного самоконтролю є спеціальний щоденник, повноцінне ведення якого потребує відповідної підготовки, пов’язаної з формуванням спеціальних знань, умінь і навичок, певних вольових зусиль учнів тощо.

Методи самоконтролю можна розділили на три групи: самооцінка фізичного стану, контроль інтенсивності навантаження і ефективності занять.

Для самооцінки фізичного стану використовують експрес – системи (наприклад КОНТРЕКС -1 або КОНТРЕКС -2*) або ізольовані тести (тест Купера, біг на 1000 м), рухові тести з оцінкою їх фізіологічної «ціни» (тест Ювяскюля). Враховуючи недостатністю інформативність таких тестів, для запобігання помилок доцільно на всіх етапах контролю (попередній, етапний) використовувати одні і ті ж експрес-системи чи тести.

Контроль інтенсивності і адекватності фізичного навантаження здійснюють на основі обліку суб’єктивних і об’єктивних критеріїв, педагогічних тестів.

Ефективність занять визначає аналіз динаміки захворюваності, самопочуття, основні фактори фізичного стану (морфо-функціонального, психологічного статусу, фізичної працездатності і підготовленості), рівня фізичного стану шляхом співставлення результатів первинних і повторних вимірювань.

В умовах педагогічного контролю самоконтроль є одним з основних джерел інформації як про стан «об’єкта впливу», так і про параметри та ефективність впливу. При цьому провідна роль залишається за педагогічним контролем.

* Більш детальніше про експрес – системи КОНТРЕКС -1 або КОНТРЕКС -2 у монографії Романенко В.А. Двигательные способности человека. ‑ Донецк: Новый мир; УК Центр, 1999. – C.202-206.