Ст. 189 Вимагання

Додатковими обов'язковими об'єктами вимагання виступають: психічна та фізична недоторканність осо­би, її особиста свобода; здоров'я.

Додатковими факультативними об'єктами злочину можуть бути: честь, гідність, право на таємни­цю приватного життя та інші права громадян.

Предметом цього злочину може бути як майно, так і право на нього, а також будь-які дії майнового характеру.

Особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого, а й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане ним у борг, на зберігання, для ремонту тощо).

• Право на майно - це набута в результаті дій потерпілого мож­ливість

вимагача користуватися, володіти й розпоряджатися чу­жим майном. Право на майно може бути закріплене в різних доку­ментах, наприклад у заповітах, страхових полісах, довіреностях, цінних паперах. Право на майно може бути набуто винним також у результаті певної дії власника чи законного володільця майна, що позбавляє останнього права на нього (наприклад, знищення борго­вої розписки).

• Під іншими (будь-якими) діями майнового характеру треба розу­міти

такі дії потерпілого, вчинення яких без вимагання призвело б до розтрати винним свого майна або до затрати ним особисто або членами його сім'ї певної праці для примноження або поліпшення якості як свого майна, так і майна своїх родичів або інших осіб, на користь яких вчинювався злочин. Насамперед, це послуги, що на­даються безоплатно, наприклад, ремонт квартири, транспортного засобу, будівництво житлового чи дачного будинку, гаража, рестав­раційні роботи, вирощування сільськогосподарських культур тощо.

З об'єктивної сторони вимагання характеризується двома вза­ємопов'язаними діями:

1) пред'явленням майнової вимоги;

2) по­грозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.

• Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій фор­мі

пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру. Пред'явлена суб'єктом майнова вимога утворює ознаку об'єктив­ної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. Вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання, як не утворює його вимога вчинити інші, крім передбачених у ст. 189, дії.

Майнова вимога визнається вимаганням за умови, що вона по­єднана із психічним насильством. Смисл погрози при вимаганні полягає в залякуванні особи, до якої пред'явлена вимога, з метою забезпечити вигідну для винного поведінку.

Погроза при вимаганні повинна бути дійсною і реальною. При визначенні справжності і реальності погрози необхідно виходити з суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприй­няття її потерпілим.

Погроза при вимаганні може стосуватися як самого потерпіло­го, так і близьких його родичів.

Ознаками вимагання можуть бути чотири види погроз:

1) по­гроза насильством;

2) погроза обмеження прав, свобод або закон­них інтересів;

3) погроза знищенням чи пошкодженням майна;

4) погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи його бли­зькі родичі бажають зберегти в таємниці.

• Погроза насильством при вимаганні полягає у погрозі негайно або в

майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких його родичів. Встановлення, яким саме насильством по­грожував вимагач, є обов'язковим у кожному випадку висловлен­ня такої погрози, оскільки від характеру насильства, яке є змістом погрози, залежить правильна кваліфікація дій винних.

• Погроза обмеженням прав, свобод або законних інтересів

поте­рпілого або його близьких родичів полягає у залякуванні зазначених осіб ущемленням їх прав, свобод або законних інтересів, перешко­джанням їх реалізації. Обмеження, яким погрожує вимагач, має не­законний характер (за відсутності законних підстав, у порушення встановленого порядку тощо). Воно може стосуватися будь-яких конституційних та інших прав чи свобод людини і громадянина або будь-яких законних інтересів. Так, вимагач може погрожувати об­межити потерпілого в праві на свободу пересування, зустрічі й спі­лкування з певними особами, вільного вибору місця проживання, на свободу світогляду і віросповідання, на підприємницьку діяльність тощо. Погроза обмежити незаконні інтереси потерпілого або його близьких родичів не утворює складу вимагання.

• Під відомостями, які потерпілий чи його близькі родичі бажа­ють

зберегти в таємниці, слід розуміти такі дійсні чи вигадані дані про них, їхні дії та дії, вчинені щодо них, розголошення яких з будь-яких міркувань є для них небажаним. Це можуть бути як ві­домості, що ганьблять потерпілого чи його близьких родичів (на­приклад, повідомлення про непорядні вчинки), так і відомості, які не принижують особу (зокрема, повідомлення про якусь її хворо­бу) або їх розголошення є суспільно корисним (скажімо, інформа­ція про вчинений злочин). Головне при цьому, щоб погроза розго­лосити такі відомості спроможна була примусити потерпілого ви­конати пред'явлену до нього вимогу. Погроза розголосити такі відомості - це погроза повідомити про них особам (або особі), яким вони невідомі, і чиє ознайомлення з ними небажане для по­терпілого.

Відповідно до закону, погроза знищити чи пошкодити майно має місце тоді, коли вона стосується: а) майна, яке належить поте­рпілому або його близьким родичам за правом власності; б) майна, що перебуває у їхньому віданні чи під охороною. Погрозу пошко­дження чи знищення майна у складі вимагання можна визначити як залякування потерпілого приведенням у повну чи часткову не­придатність майна, у збереженні якого він заінтересований. Спо­сіб, яким винний погрожує привести таке майно у непридатність, характер, кількість, розмір майна у грошовому вимірі тощо зна­чення для правової оцінки дій вимагача не мають.

Вимагання слід вважати закінченим з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної із вказаними погрозами незалежно від досяг­нення винною особою поставленої мети.

Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка на момент йо­го вчинення досягла 14-ти років.

Суб'єктивна сторона вимагання характеризується прямим умис­лом. Вимагання - це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або до­могтися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.

Кваліфікованими складами вимагання є вчинення його:

1. по­вторно

2. за попередньою змовою групою осіб,

3) службо­вою особою з використанням свого службового становища, 4) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень,

5) з пошкодженням чи знищенням майна,

6) вимагання, що завдало значної шкоди потерпілому (ч. 2 ст. 189).

Особливо ква­ліфікованими ознаками вимагання є:

1. поєднане з насильством, небезпеч­ним для життя чи здоров'я особи;

2. із заподіянням майнової шко­ди у великих (ч. З ст. 189);

3. в особливо великих розмірах,

4. із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження,

5. вчинене організованою групою (ч. 4 ст. 189).

• Вимагання, вчинене з погрозою вбивства чи заподіяння тяж­ких

тілесних ушкоджень, означає, що винна особа, пред'являючи майнову вимогу, висловлює погрозу позбавити життя чи завдати тяжких тілесних ушкоджень потерпілому або його близьким роди­чам у випадку невиконання пред'явленої вимоги.

Погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушко­дження, висловлена в процесі вимагання, повністю охоплюється ч. 2 ст. 189 і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує.

• Вимагання, поєднане з пошкодженням чи знищенням майна, має місце

тоді, коли у зв'язку з пред'явленою вимогою робиться непридатним майно, в збереженні якого заінтересований потерпі­лий. Такі дії можуть бути засобом підкріплення раніше висловленої погрози або ж безпосередньо супроводжувати майнову вимогу з метою домогтися її виконання.

• Поняття насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, у складі

вимагання є аналогічним поняттю такого насильства у складі розбою.

• Як поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження ви­магання

слід визнавати тоді, коли в процесі його вчинення потерпі­лому або його близьким родичам заподіяно тілесне ушкодження, яке належить до категорії тяжких (ознаки такого ушкодження визначені у ст. 121).

Зміст інших кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих цей зло­чин ознак висвітлено вище у цьому параграфі. При цьому, визна­чаючи значну шкоду, а також майнову шкоду у великих і особливо великих розмірах, слід виходити з того, що такою визнається як шкода, заподіяна потерпілому у зв'язку з передачею ним майна вимагачеві, так і шкода, заподіяна потерпілому чи його близьким родичам пошкодженням або знищенням майна. Поняття службо­вої особи визначено у примітках ст. 364.

При відмежуванні вимагання від насильницького грабежу чи розбою треба виходити з того, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне наси­льство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або до його близьких родичів у майбу­тньому, слід кваліфікувати як вимагання.

Якщо погроза насильством або саме насильство були застосо­вані з метою заволодіння майном потерпілого в момент нападу, але у зв'язку з відсутністю у нього майна вимога про передачу останнього винною особою була перенесена на майбутнє, дії такої особи треба кваліфікувати залежно від характеру погроз чи наси­льства як розбій або як замах на грабіж та за відповідною части­ною ст. 189 (якщо наступні дії являли собою вимагання).