Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
9-10 УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII с...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
55 Кб
Скачать
☆

5.Кримський похід 1687 р.Усунення Івана Самойловича від влади

Уклавши «Вічний мир» з Польщею, Московія приєдналася до держав, які вели боротьбу проти Туреччини та її васала - Кримського ханства. Зобов'язання перед антитурецькою коаліцією - Священною лігою у складі Австрії, Венеції та Речі Посполитої, - а також власні плани, що передбачали ліквідацію турецько-татарських володінь на Чорному й Азовському морях та отримання в майбутньому виходу до Чорного моря, спонукали Москву до війни. У травні 1687 р. 100-тисячна московська армія рушила на Крим. Похід очолив фаворит цариці Софії, найвпливовіша людина в Московії - Василь Голіцин. Дорогою до армії Голицина приєдналося 50-тисячне військо українських козаків на чолі з Самойловичем. І хоч які великі надії покладалися на цю воєнну кампанію, об'єднане українсько-московське військо не спромоглося навіть досягти Криму. Через пожежу в степу, підпаленому татарами, нестачу продовольства, води й корму для коней Голицин наказав війську повернути назад. Не визнаючи власних прорахунків, Голицин шукав винуватців невдалого походу, а тому легко переклав відповідальність на Самойловича. Адже гетьман критикував Голицина за неправильне здійснення походу та й взагалі виступав проти укладення московським урядом «Вічного миру» з Польщею й союзу з нею проти Туреччини і Криму. Становище Самойловича стало непевним. Воно ускладнювалося ще й позицією козацької верхівки, яку відштовхували від гетьмана його зарозумілість, необмежене самозбагачення та прагнення зробити гетьманську булаву спадковою. Ось чому особиста зацікавленість Голицина і невдоволення старшини призвели до усунення Самойловича від влади. У липні 1687 р. в таборі на р. Коломак Івана Самойловича було заарештовано й разом із сім'єю відправлено до Сибіру, де він і помер 1690 р. Натомість козацька рада, що відбулася 25 липня 1687 р., обрала гетьманом генерального осавула Івана Мазепу.

6. Культура України у другій половині XVII ст.

У цей період українська культура розвивалася за несприятливих умов. Із приєднанням до Росії в Україні почався процес русифікації. Російська мова почала проникати у діловодство, судочинство, освіту. Йшов масовий відтік української інтелігенції в Росію. Однак, незважаючи на це, в українській культурі другої половини XVII ст. з'явилися нові напрями, створювалися видатні художні пам'ятки.

Центром освіти в Україні залишався Київ. У Київському колегіумі працювали видатні вчені і педагоги: Лазар Баранович, Інокентій Гізель, Стефан Яворський та ін. Розвинутою в Україні була мережа початкових шкіл, внаслідок чого значна частина населення була грамотною. 1661 р. Львівський ієзуїтський колегіум було перетворено на університет.

Серед літературних творів значне місце посідали трактати з історії: «Синопсис», «Літопис Самовидця» та ін. Усна народна творчість була представлена піснями і думами, присвяченими національно-визвольній боротьбі у добу Хмельниччини і боротьбі проти Туреччини і Кримського ханства.

У театральному мистецтві продовжували існувати «шкільна драма» і вертеп. Музична творчість була представлена бандуристами і кобзарями, але одночасно розвивалась професійна музика. Популярні були многоголосі співи, з'явилася «Граматика музична» Миколи Далецького (1677).

В архітектурі з'явився стиль бароко, для якого характерні пишність і вишукані форми. У цьому стилі споруджені Преображенський собор в Ізюмі, Георгіївський собор Видубицького монастиря, Нікольський собор у Києві та ін.

Більш реалістичним став живопис, центральне місце в якому почала посідати людина. У Києво-Печерській лаврі з'явилася портретна галерея громадських і політичних діячів, у тому числі там є й портрет Б. Хмельницького. Помітним явищем у мистецтві того часу стало зображення різними художниками козака-бандуриста.

7