(банк
імпортера)Банк-емітент
3 (банк експортера)Авізуючий банк
Р
Акредитив
7
Рис. 1.1. Схема розрахунків за акредитивом:
Таким чином, акредитиву як особливій формі міжнародних розрахунків притаманні такі властивості, як:
Абстрактність, яка полягає в його відособленості від контракту купівлі-продажу чи іншого договору, за яким він може бути зас-нований. Тому банки не зобов’язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. На бенефіціара (експортера) також не поширюються договірні відносини між банками чи між заявником і банком-емітентом.
Умовність – зобов’язання банку здійснити розрахунки за акредитивом виникає лише в тому випадку, коли бенефіціаром будуть виконані всі умови акредитива.
Суворий формалізм – вимоги про виконання зобов’язань за акредитивом ґрунтуються винятково на документах і не пов’язані із зовнішньоекономічним договором, який є умовою його відкриття.
За формою акредитиви поділяють на документарні акредитиви та акредитивні листи. У більшості країн терміни “документарний акредитив” і “комерційний акредитивний лист” – синоніми. Але, наприклад, у США, Великобританії і Китаї, а також у закордонних відділеннях великих банків Англії і США технологічні процеси і можливості акредитивних листів істотно відрізняються від запропонованих документарними акредитивами.
Розрахунки у формі акредитивних комерційних листів мають бути погоджені сторонами в контракті купівлі-продажу. Особливість цих листів полягає в тому, що їх посилають не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціарові, використовуючи іноді банк лише як проміжну інстанцію. Бенефіціар після відправлення товару й одержання всіх необхідних, передбачених в акредитивному листі, документів може або передати їх банку, обраному на власний розсуд, або переслати для оплати безпосередньо банку, що виписав акредитивний лист.
Експортер, що погодився на розрахунки з використанням акредитивних листів, має пам’ятати, що йому не буде відмовлено в негоціації трат банком його країни лише в тому випадку, якщо акредитивний лист написаний солідним (першокласним) банком і його гарантія купити вис-тавлені трати вважається іншими банками достатньою.
Суб’єктам господарської діяльності України можна погоджуватися на розрахунки за акредитивними листами лише за умови, що вони виписуються банками-кореспондентами НБУ та іншими першокласними іноземними банками, платоспроможність яких не викликає сумнівів, а також з урахуванням того, що така форма розрахунків здійснюється обома сторонами на принципах взаємності. У всьому іншому акредитивні листи аналогічні документарним акредитивам.
1.2. Стадії міжнародних розрахунків за допомогою акредитива
Стадія 1. Угода про відкриття акредитива. На цьому етапі розглядається пропозиція експортера про умови постачання товару, у тому числі про умови оплати за допомогою акредитива. Імпортер, прийнявши пропозицію експортера, уклавши з ним договір купівлі-продажу, має дбати про відкриття акредитива на користь продавця.
Дорученням на відкриття акредитива імпортер (наказодавець) вимагає від банку взяти перед постачальником зобов’язання щодо здійснення платежу. Банк виконує цю вимогу лише у разі наявності можливості переадресувати його на акредитиводавця (імпортера), оскільки не може розглядати товар як єдину гарантію. Тому для відкриття акредитиву імпортеру необхідно мати на валютному рахунку кошти в сумі, достатньої для відкриття акредитива і покриття тих банківських комісій, які за умовами контракту імпортер має заплатити.
У цілому існує п’ять базисних варіантів внеску коштів у вільноконвертованій валюті (ВКВ) імпортером у свій уповноважений банк щодо цілей емісії документарного товарного акредитива:
Імпортер дає наказ своєму банку списати кошти в необхідній сумі з його валютного рахунку в банку.
Імпортер-фізична особа може внести кошти у свій банк готівкою.
Імпортер може дати доручення своєму банку купити для нього валюту на біржі або на внутрішньому валютному ринку в іншого приватного комерційного банку.
Імпортер може взяти кошти в кредит (позику) у свого банку.
Імпортер може взяти валютний кредит у іншого банку під заставу імпортного товару (товаророзпорядчих документів) за укладеним зовнішньоторговельним контрактом.
Імпортер зацікавлений у детальному формулюванні умов акредитива. Унаслідок складності розрахунків у формі акредитива і відсутності досвіду складання акредитивних доручень, доцільно ще до підписання контракту проконсультуватися у відділі документарних операцій банку, фахівці якого допоможуть вибрати перелік документів, який зміг би максимально захистити клієнта від несумлінного виконання експортером контрактних зобов’язань, передбачити участь таких банків, комісії яких будуть мінімальними, а практика роботи відповідатиме міжнародним стандартам.
Необхідність чіткого формулювання умов акредитива обумовлена його незалежністю від основного договору. Для банку це означає, що він перевіряє документи незалежно від товарної угоди, що є основою акредитива.
Якщо банк відкрив акредитив, то єдиною умовою для початку виконання його платіжного зобов’язання є подача у встановлений термін відповідних умовам акредитива документів. Акредитиводавець не може перешкоджати оплаті документів на підставі того, що поставка товару чи інші дії бенефіціара з виконання контракту були здійснені з порушенням умов договору.
Стадія 2. Відкриття акредитива. Для відкриття акредитива імпортеру необхідно:
подати в банк заяву на відкриття акредитива в двох примірниках, завірених підписами двох уповноважених осіб і печаткою організації. Форма заяви може вільно коригуватися банками;
пред’явити в банк копію відповідного контракту.
Тому на даному етапі здійснення акредитива його учасники виконують наступні дії:
Подача в банк заяви на відкриття акредитива – передача заявником акредитива банку-емітенту заяви (інструкції) на відкриття акредитива, що містить відомості, необхідні для виконання акредитива.
Заява на відкриття акредитива, по суті, є пропозицією імпортера банку про видачу таким банком самостійного зобов’язання зробити розрахунки з продавцем придбаних заявником акредитива товарів (виконавцем робіт, послуг).
При складанні акредитивної заяви (доручення) важливо ретельно відпрацювати такі його аспекти:
1. Форма акредитива (графа 40А) – безвідкличний, відкличний, переказний. Якщо передбачено відкрити акредитив у безвідкличний формі, то це має бути зрозуміло з заяви (доручення) на відкриття (ст. 7б UCP). Оскільки у даний час здебільшого використовують безвід-кличну форму акредитива, то й відповідно друкується бланк доручення.
2. Спосіб передачі повідомлення про відкриття. Залежно від терміновості банк-емітент передає повідомлення про відкриття акредитива поштою чи телексом. За можливе запізнення, не через власну вину, і за припинення своєї діяльності внаслідок форс-мажорних обставин банк не відповідає.
3. Банк-кореспондент бенефіціара (найменування й адреса). Якщо наказодавець акредитива не визначає банка-кореспондента, то банк-емітент направляє акредитив в обраний самостійно банк у країні бенефіціара, не відповідаючи за його дії.
4. Бенефіціар (найменування й адреса).
5. Валюта і сума.
6. Термін дії акредитива. Дата закінчення терміну є останнім днем, коли бенефіціар може використовувати акредитив, тобто надати документи.
При цьому варто пам’ятати, що ці документи мають бути надані експортером у свій банк не пізніше 21 дня від дати фактичного відвантаження облікової товарної партії (перевіряється по даті коносамента або дубліката залізничної накладної).
7. Документи. Наказодавець може вимагати від експортера лише документи, які той може надати без зусиль.
Базисний стандартний комплект документів, що надаються в банк за документарним товарним акредитивом містить:
платіжне доручення на отримання (переказ) валюти;
трату;
інвойс (рахунок-фактуру);
коносамент (чи інші транспортні документи);
страховий поліс;
сертифікат якості;
сертифікат походження;
специфікації;
інші види торгових рахунків, додаткові зовнішньоторго-вельні сертифікати, комерційні і страхові документи.
Наказодавець має чітко визначити, відповідно до яких документів можна здійснити платіж (ст. 22а UCP).
8. Умови поставки. В акредитиві має бути сформульований порядок встановлення ціни, виходячи з умов переходу витрат і ризиків, згідно з ІНКОТЕРМС.
9. Дата відправлення, термін відвантаження. Останньою датою відправлення встановлюється дата, до якої товар має бути відвантажений, свідченням чого є дата видачі транспортного документа. Ця дата має бути узгоджена з терміном платежу так, щоб залишилося дос-татньо часу для надання документів. Слід також враховувати час проходження документів поштою від місця їх відправлення, місцезнаходження продавця до місцезнаходження банку-кореспондента, а також можливі витрати часу на різноманітні формальності. Як було вже зазначено, ці два строки не можуть відрізнятися один від одного більше ніж на 21 день. У разі відсутності в акредитиві строків банки відхиляють усі документи, надані після двадцять першого дня від дати, коли був виданий транспортний документ.
10. Найменування товару. Відповідно до ст. 5 UCP, щоб уникнути помилок, банки мають відхиляти надмірно докладний опис товарів в акредитиві. Тому найменування товару має складатися з небагатьох слів, бути лаконічним і водночас повним і точним.
11. Часткові поставки/перевалки. Неможливість часткових пос-тачань має бути зазначена в акредитиві (ст. 44а UCP). При переказних акредитивах заборона на часткові постачання виключає також їх частковий переказ іншим бенефіціарам.
12. Подальші інструкції з дебетування рахунку. Щоб уникнути непорозумінь, замовник має зазначити, з яких рахунків необхідно списувати суми акредитива, комісії і витрати.
13. Підпис. Підпис замовника узаконює доручення на відкриття акредитива.
Відкриття (виставлення) акредитива – видача банком-емітентом письмового зобов’язання на користь бенефіціара здійснити розрахунки за акредитивом проти наданих документів.
Акредитив вважається відкритим з того моменту, як зроблений бухгалтерський запис по рахунках і банком-емітентом відправлене відповідне повідомлення бенефіціару (через авізуючий банк чи безпосередньо).
Технічно відкриття акредитива може здійснюватися за допомогою:
пошти. Коштує замовнику акредитива дешевше, але це найбільш повільний спосіб доставки акредитива;
часткового трансмісійного повідомлення – спочатку банк-емітент направляє авізуючому банку попереднє телетрансмісійне повідомлення (телеграму, шифрограму, повідомлення SWІFT), що містить лише основні умови акредитива. Потім оригінал акредитива направляється поштою;
повного телетрансмісійного повідомлення – подання всіх умов акредитива авізуючому банку за допомогою трансмісійного повідомлення.