3. Види інформації

Інформація дуже різноманітна за своїм змістом. Класифікувати її можна за різними ознаками. В одній класифікації всю інформацію можна розділити на природню та продукт людської свідомості. Походження першої — властивості об’єктів та явищ матеріального світу. Вона — прояв його існування. Ця інформація об’єктивна а її сприйняття — суб’єктивне. Представники другої — природні мови, міміка, жести, образотворчі, звукові та інші сутності, що створені людиною. За змістом така інформація може бути будь-чим, про що здатна думати людина, тому знайти для неї вичерпне означення важко.

В іншій класифікації інформацію ділять на умовну та безумовну.

Безумовною є інформація про реальні події матеріального світу. Така інформація не виникає випадково, її отримують з навколишньої дійсності. Безумовною є, наприклад, інформація "на морі трапився шторм".

Умовна інформація — це результат опису реальних об’єктів і явищ умовними символами. Приклад умовної інформації — будь-який код, яким шифрують повідомлення і який задає відповідність між умовними символами й реальними об’єктами (діями). Вибір теоретичного апарату для опису тих чи інших явищ реальної дійсності (математичного, алгоритмічного, хімічного, генетичного тощо) — це генерація умовної інформації.

Вивчаючи природу, ми одержуємо об’єктивну, тобто безумовну інформацію. Теоретичний апарат, який застосовують для її вивчення, породжує умовну інформацію. Наукова творчість загалом містить два складники: отримання безумовної інформації від природи та генерацію умовної (теоретичної) інформації.

Слово інформація часто вживають з епітетом нова. Проте абсолютно новою може бути тільки безумовна інформація, що виникає експериментально завдяки розширенню ділянки дослідження й удосконаленню експериментальної техніки. Відносно нової інформації теоретичного характеру, то, позаяк вона має елемент умовності, її можна вважати новою лише у відносному, а не в абсолютному сенсі. Так, відносно новою буде інформація, невідома одній частині суспільства, наприклад студентам, але відома іншій — викладачам.

Ще за однією класифікацією виокремлюють біологічну та соціальну інформацію.

Під біологічною інформацією розуміють таку, яка забезпечує життєдіяльність окремо взятого живого організму.

До різновидів біологічної інформації відносять, наприклад, генетичну інформацію, що забезпечує цілісність виду.

Соціальна інформація — це інформація, утворення та переробляння якої пов’язані з діяльністю людини. Так, можна виокремити стільки типів та різновидів соціальної інформації, скільки є видів діяльності людини. Прикладами можуть бути політична, економічна, технологічна, вимірювальна, науково-технічна та інші види інформації.

За диференціації соціальної інформації вирізняють дві її основні категорії — масову (загальну) і спеціальну.

Масова інформація — це соціальна інформація, що адресована всім членам суспільства незалежно від їхнього становища й роду занять.

До масової відносять такі різновиди інформації:

• суспільно-політична інформація про події у країні та міжнародному житті, яку поширюють через газети, радіо, телебачення, комп’ютерні мережі та інші види засобів масової інформації;

• вимірювальна інформація — відомості про температуру, тиск, вагу, напругу, довжину, глибину тощо;

• документальна інформація — відомості, що закріплені в різного роду документах (бухгалтерських та банківських документах, статутах, угодах, наказах, патентах, розпорядженнях та ін.);

• довідкова інформація — відомості довідкового характеру, які містять друковані довідкові видання масового призначення (телефонні, статистичні довідники, словники, атласи доріг і т. ін.) або надають різноманітні довідкові служби (транспортні довідкові бюро й табло, міські довідкові бюро, бібліографічні відділи в бібліотеках, оперативно-диспетчерські служби на підприємствах тощо).

Спеціальна інформація — це інформація, яка адресована лише тим чи іншим окремим соціальним групам: вченим певного фаху, економістам, робітникам різних професій і т. ін. Для сприйняття такої інформації необхідний відповідний початковий запас спеціальних знань та володіння професійною мовою.

До найважливіших різновидів спеціальної соціальної інформації відносять управлінську, економічну, технологічну, технічну та наукову інформацію.

Управлінська (менеджерська) інформація — виникає у процесі адміністративно-організаційної діяльності людей, пов’язаної з управлінням об’єктами, виробничими та невиробничими галузями та в органах державного управління. Виступає як інформаційна основа ухвалення рішень менеджерами різних рівнів.

Економічна інформація — характеризує виробничі відносини і процеси та забезпечує розв’язування завдань організаційно-економічного управління господарством. Надає відомості про виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ. Детальніше про економічну інформацію - далі.

Технологічна інформація — призначена для опису виробничих процесів у царині створення матеріальних благ (продуктів харчування, одягу, машин тощо).

Технічна інформація — циркулює в галузі техніки і призначена для вирішення технічних задач (конструювання нових технічних пристроїв, машин, матеріалів тощо).

Наукова інформація — результат науково-дослідної діяльності людей. У процесі розвитку науки випрацювано таке її тлумачення: наукова інформація — це логічна інформація, яку отримують методами емпірично-раціонального пізнання в будь-якій галузі діяльності людей, яка не суперечить панівній системі наукових уявлень та яку використовують у суспільно-історичній практиці.

Структура і властивості наукової та технічної інформації дуже близькі, тому ці два види часто об'єднують у єдиний вид науково-технічна інформація. У власне науковій інформації, своєю чергою, виокремлюють три структурні складники: фактичні дані; концептуальна інформація — теорії, гіпотези, ідеї; опис методів та прийомів дослідження.

Через те, що, як було зазначено вище, інформація — фундаментальна властивість матерії, у процесі розвитку науки однією з загальнонаукових методологій став інформаційний підхід, який почали кваліфікувати як «напрям наукового дослідження», «методологічну орієнтацію», «стратегічний принцип дослідження» тощо. Основне завдання такого підходу — виокремити та дослідити саме інформаційну компоненту об’єкта дослідження, розглянути його крізь призму категорії інформації.

З іншого боку, одна з основних функцій мови — інформаційна. Як природну субстанцію певного типу мову можна ототожнити зі специфічною штучною інформаційною системою, що орiєнтована на реалiзацiю iнформацiйних процесів. Тому один із методів її дослідження — інформаційний підхід, який передбачає широке застосування в лінгвістиці інформаційних технологій, за допомогою яких із наявної лінгвальної інформації отримуємо нову.